Постанова 4822 № 727/7618/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А (додаткова) І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2024 року м. Чернівці Справа № 727/7618/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И В: Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2023 року залишено без змін. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2023 року скасовано, а заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. 12.02.2024 року від ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Чернівецького апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, якою стягнути з позивача на користь відповідача 13 000 грн таких. Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.2, 8 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які Провадження №22-з/822/17/24 сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами. В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін». У зазначеній постанові також вказано, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Стороною відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 14 000 грн, в подальшому під час судового засідання заявлено, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані впродовж п`яти днів після ухвалення рішення відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України (т.2 а.с.105-112, 116-117). 12 лютого 2024 року, тобто у п`ятиденний термін після ухвалення судового рішення апеляційним судом, стороною відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення із додатками: акт виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.01.2024 року за отримані послуги з правової допомоги станом на 12.02.2024 року, згідно яких ОСОБА_2 прийняв наступні послуги з правової допомоги: ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги з додатками 1 год - вартістю 2000 грн; аналіз та збір доказів для підготовки відзиву 2 год - вартістю 4000 грн; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 2 год - вартістю 4000 грн; участь у судовому засіданні 08.02.2024 року вартістю 2000 грн; підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення 0,5 год - вартістю 1000 грн; ордер серії СЕ №1066777 від 11.01.2024 року, виданого на підставі договору від 01.01.2024 року (т.2 а.с.128-129). Матеріали справи також містять договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.01.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , додаток №1 до вказаного Договору, в якому обумовлено, що гонорар адвоката за годину витраченого часу складає 2000 грн (т.2 а.с.111-112). Стороною позивача подано заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення суду. Вказує, що в матеріалах справи достатньо доказів для звільнення позивачки від сплати витрат відповідача на правничу допомогу, виходячи з майнового стану та життєвих обставин позивачки. Зазначає про сумніви щодо підписання відповідачем акту виконаних робіт №1, оскільки позивачці відомо про виїзд відповідача за межі України 31.01.2024 року, а сам акт підписано 12.02.2024 року та стверджує про відсутність доказів оплати відповідачем послуг адвоката, а розмір визначених до стягнення витрат є завищеними та неспівмірними, не надано доказів витрати зазначеного часу на вказані послуги. Стороною відповідача подано заперечення на заяву про звільнення від сплати витрат на правничу допомогу чи їх зменшення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, заперечення сторони позивача, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що застаттею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц(провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі №750/10242/20. Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18. Так, матеріалами справи встановлено, що представником відповідача у ході апеляційного розгляду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено заперечення, які є аналогічними з обставинам, які вже були озвучені при поданні відзиву на позовну заяву та розгляді справи в судових засіданнях. Отже, правова позиція сторони відповідача вже була сформованою під час розгляду справи в суді першої інстанції, та надалі в суді апеляційної інстанції, відсутні підтвердження щодо збирання доказів для підготовки відзиву, а також доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається, за вказаного колегія суддів вважає зазначити, що дії з ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги й додатками, які містять тільки копію свідоцтва представника позивача, ордеру та довідку - відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків не склали особливої складності для адвоката такого рівня, не потребували аж 4 год витраченого часу й включає в себе також підготовку і подання відзиву, а отже за надання вказаних послуг слід стягнути з позивача 4000 грн. Щодо вартості участі представника відповідача в судовому засіданні, то колегія суддів відзначає наступне. Судове засідання у цій справі було призначене на 10:00 год. 08 лютого 2024 року, було розпочате в 10:13 год та завершено 10:28 год, тобто з урахуванням очікування представника відповідача, початку такого, та її участі в засіданні колегія суддів приходить до висновку про те, що представником витрачено часу до 30 хв, що свідчить про неспівмірність заявленої суми за надану послугу. Що стосується підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення, витрати 0,5 год часу на її складання, що складає 1000 грн колегія суддів вказує таке. У постанові Верховний Суд від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22 зауважив, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, часом витраченим на їх виконання та майновий стан сторони позивачки, заперечення опонентами вказаного розміру понесених витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Зважаючи на викладене і керуючись ст.ст.270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5 000 грн. Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/ Судді - підписи /Н.К. Височанська, І.Б. Перепелюк/ З оригіналом згідно: суддя І.Н. Лисак