Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/5362/23

Справа № 303/5362/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 14.02.2024 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21липня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , гр. України, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн 80 коп (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп). Згідно з постановою, 04.06.2023, о 01 год 31 хв, у м. Мукачево по вул. Валенберга, 31, ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння керував т/з марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Стверджує, що поліцейські не зупиняли транспортний засіб, оскільки автомобіль через поломку був вимушено зупинений. Вважає, що матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а тому протокол про адміністративне правопорушення був безпідставно складений відносно ОСОБА_1 . Окремо звертає увагу на те, що під час складання протоколу апелянту не були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Натомість, як стверджує ОСОБА_1 , працівники поліції лише дали вказівку, де поставити три підписи у протоколі. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку SMS- повідомлення, однак до суду ОСОБА_2 не з`явився, хоча володіє інформацією про те, що в суді розглядається подана ним апеляційна скарга. Апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема 03.10.2023 (а. с. 28-32), 05.12.2023 (а. с. 33-37), саме за заявами ОСОБА_1 , який жодного разу не з`явився на розгляд справи. Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки. Дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. При оцінці доводів апеляційної скарги про незаконність судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно правових актів. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю згідно зі ст.252 КУпАП. Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керуванням транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративного правопорушення, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими. Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №141274, 04.06.2023, о 01 год 31 хв, у м. Мукачево по вул. Валенберга, 31, ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння керував т/з марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 підтвердив своїми підписами те, що зі змістом протоколу ознайомився, копії його отримав. Зі змісту рапорту працівника поліції убачається, що працівники поліції під час патрулювання виявили ДТП без потерпілих. Поліцейськими встановлено, що водій автомобіля марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість для руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього були виявлені очевидні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», результат якого становив 2, 14 % проміле (а. с. 2). Роздруківкою приладу «Драгер» підтверджується, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат освідування - 2, 14 % проміле (а. с. 3). Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, освідування ОСОБА_1 проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роба, нестійка хода, нечітка вимова, поведінка, що не відповідала обстановці. Огляд проведено за допомогою приладу «Драгер 6820», результат освідування - 2, 14 % проміле. Письмовими поясненнями ОСОБА_1 підтверджується той факт, що ОСОБА_1 , а не інша особа був учасником ДТП, і те, що під час руху у автомобіля сталася поломка, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 5). На відеозаписі, що міститься на DVD - диску відображена подія, яка мала місце 04.06.2023, яка фіксувалася на бодікамери поліцейських у хронологічній послідовності. Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої був водій автомобіля марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відтак при спілкуванні з водієм у ОСОБА_1 були виявлені очевидні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова. На пропозицію поліцейських пройти освідування на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», водій погодився, заперечень чи незгоди не висловлював. З результатами освідування також був ознайомлений, незгоди щодо результату тестування не висловлював. Досліджений апеляційним судом відеозапис інформативний, позбавлений упередженості та суб`єктивного ставлення, є послідовним, містить у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Моняк І. Ю. був упереджений при направленні водія ОСОБА_1 на огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, при проведенні тестування та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи. Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що до апеляційної скарги сторона захисту не приєднала жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейський діяв всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування, при проведенні тестування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівників поліції. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейський ОСОБА_3 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. При цьому, не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що дії працівників поліції були упередженими та зухвалими є безпідставними, тому до уваги апеляційним судом не беруться. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена наявними у справі письмовими доказами, яким суд дав правильну об`єктивну оцінку. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, і на відеозаписі вказане не зафіксовано. Твердження в цій частині спростовуються належними, достовірними та достатніми доказами, зокрема такими. З відеозапису, який міститься на DVD-диску, вбачається, що працівники поліції під час патрулювання зафіксували дорожньо-транспортну пригоду за участі водія автомобіля марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , надалі підійшовши до автомобіля при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 у поліцейських виникли сумніви у його тверезості, оскільки у водія ОСОБА_1 були очевидні ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова, поведінка, що не відповідала обстановці. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» водій погодився, щодо результатів освідування - 2, 14 % проміле жодних заперечень не висловлював, зі змістом протоколу, у тому числі зі своїми правами та обов`язками ОСОБА_1 був ознайомлений. Жодних тверджень про те, що автомобілем керував не він, а інша особа, ОСОБА_1 не висловлював, і не заперечував факт керування саме ним автомобілем. Отже, будь-які заперечення ОСОБА_1 щодо того, що факт керування ним автомобілем є недоведений, апеляційним судом відхиляються. Такими, що свого підтвердження не знайшли є доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції лише дали вказівку ОСОБА_1 , де поставити три підписи у протоколі, оскільки наявними у матеріалах справи доказами вказані твердження спростовуються. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. На інші підстави, які би свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не вказується і під час апеляційного перегляду справи такі не встановлені. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, позаяк правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є грубим порушенням правил дорожнього руху, потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33-35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, необхідно залишити без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з`явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21липня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН