Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/94/23

Справа № 303/94/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 11.09.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, із позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. Відповідно до постанови, 26.12.2022, о 00:53 годині, в м. Мукачево по вул. Росвигівська, 17, водій ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом марки «Опель Вектра» номерний знак НОМЕР_1 . На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, із застосуванням технічного приладу «Alcotest Drager 6820», ОСОБА_1 погодився, при проходженні огляду встановлено, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння 0,76 %. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 „а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду єнеобґрунтованою та незаконною, - просить її скасувати. Апелянт стверджує, що результати освідування викликають сумніви, оскільки ОСОБА_1 поліцейські не надали жодних документів, які підтверджують сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу «Драгер». Вказує на те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за відсутності свідків, що право на захист апелянта було порушено, оскільки суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 . Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Апеляційним судом справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчать довідка про доставку SMS-повідомлення від 21.06.2023, однак, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило. За таких обставин, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді та враховуючи те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, ним особисто подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, тому апеляційний суд, відповідно до ст. 294 КУпАП, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . При оцінці доводів апеляційної скарги про незаконність судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно правових актів. Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Разом з тим, на суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як зазначено у ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративного правопорушення, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 141200, 26.12.2022, о 00:53 годині, в м. Мукачево по вул. Росвигівська, 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Опель Вектра» номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, із застосуванням технічного приладу «Alcotest Drager 6820», ОСОБА_1 погодився, при проходженні огляду встановлено, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння 0,76 %. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 „а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. З протоколом ОСОБА_1 ознайомлений, копію його отримав, що підтверджується даними протоколу. Відповідно до роздруківки приладу «Drager», яка міститься у матеріалах справи, огляд водія проводився за допомогою приладу «Drager» Alcotest 6820», результат огляду виявився позитивним та склав 0, 76 % проміле. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що з результатами освідування він ознайомлений (а. с. 2). З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння убачається, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у зв`язку з очевидними у нього ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, не чітке мовлення (а. с. 3). Відповідно до розписки ОСОБА_1 від 26.12.2022, останній зобов`язується залишити на зберігання транспортний засіб марки «Опель Вектра» номерний знак НОМЕР_1 » на місці зупинки, за адресою: м. Мукачево по вул. Росвигівська, 17 (а. с. 4). Копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №6329045 від 26 грудня 2022 року, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн (чотириста двадцять п`ять гривень) (а. с. 5). На відеозаписі, що міститься на DVD - диску відображена подія, яка мала місце 26.12.2022 за участі ОСОБА_1 , яка фіксувалася на бодікамери поліцейських у хронологічній послідовності. Так, із відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 126 ПДР, за що відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №6329045 від 26 грудня 2022 року, надалі при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 у працівників поліції виникли сумніви щодо його тверезості. На пропозицію поліцейських пройти освідування на місці зупинки автомобіля за допомогою приладу «Драгер», ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, результати освідування позитивні 0,76% проміле, що власне було озвучено у присутності ОСОБА_1 , що останній не заперечував. Заперечень, скарг та незгоду з результатами освідування водій не заявляв. За порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Багин І. Ю. був упереджений при проведенні огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказаний поліцейський при виконанні своїх посадових обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що прилад «Драгер 6820» є належним пристроєм, за допомогою якого можна проводити тест на визначення кількості проміле. Відхиляючи ці твердження, суд апеляційної інстанції на підставі наявних доказів, які досліджені та оцінені належним чином, констатує, що огляд проводився за згодою ОСОБА_1 , доказів на підтвердження того, що водій просив чи вимагав надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу «Drager Alcotest 6820» безпосередньо перед проведенням огляду чи після такого, у матеріалах справи не міститься. Матеріалами справи підтверджується, що огляд ОСОБА_1 проводився поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, а саме: приладу «Alcotest Drager 6820», показник якого після проведення тесту мав цифровий показник більше 0,2 проміле та складав 0, 76 % проміле. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що освідування проводилось без участі свідків, таких не залучено і під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд бере до уваги таке. Згідно з ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Приймаючи рішення апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи достовірно підтверджується, що проходження водієм ОСОБА_1 освідування фіксувалося на бодікамеру працівників поліції, тому необхідність участі двох свідків при освідуванні не виникала. Так, на переконання апеляційного суду, місцевий суд, давши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, відповідно до ст. 252 КУпАП, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Оскільки судом обґрунтовано встановлено, що водій ОСОБА_1 у вказаний у протоколі час та місці керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, з результатами освідування 0,76 % проміле, що підтверджується письмовими та відеодоказами, тому твердження апелянта в цій частині апеляційний суд відхиляє, а також бере до уваги і те, що результати проведення освідування 0, 76 % проміле ОСОБА_1 не оспорюються, як і те, що на відеозаписі зображений саме він, а не інша особа. Твердження апелянта про те, що право на захист ОСОБА_1 було порушено, оскільки суд розглянув справу за його відсутності, суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. При оцінці доводів апелянта про те, що право на захист ОСОБА_1 було порушено, оскільки жодних повісток про розгляд справи у місцевому суді він не отримував, тому був відсутній під час розгляду справи у місцевому суді, - апеляційний суд такі до уваги не бере, оскільки наявними доказами довідкою SMS- повідомлення від 05.01.2023, підтверджується той факт, що місцевий суд вжив всіх заходів щодо належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 01.02.2023. Однак, зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 до суду не з`явився, жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав. До того ж, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 було відомо про наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, і те, що справа щодо нього розглядатиметься Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області. Тому, доводи апелянта про те, що право на захист ОСОБА_1 було порушено є такими, що спростовуються належними та достовірними доказами. Тому, апеляційний суд вважає, що твердження апелянта про порушення його права на захист у зв`язку з розглядом справи за його відсутності, з урахуванням конкретних обставин справи, не визнаються підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки суд апеляційної інстанції поновив апелянту строк на апеляційне оскарження судового рішення. Позиція ОСОБА_1 , викладена в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності, обґрунтованості, а викладених у ній висновків матеріалам справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним правопорушення. Відтак, апеляційний суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння є доведеним, а отже у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винуватим у порушенні вимог передбачених пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. На переконання апеляційного суду, при накладенні адміністративного стягнення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місцевий суд враховував обставини, визначені у ст. ст. 33 35 КУпАП, та правильно встановив, у розумінні ст. ст. 34-35 цього Кодексу відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , наклавши адміністративне стягнення у межах санкції, визначеної ч. 1 ст. 130 КУпАП, - у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Інші доводи апеляційної скарги правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди апелянта з рішенням місцевого суду. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодним чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з`явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН