Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/780/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/780/23 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії Черкаської міської ради №18-111 від 03.02.2022 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; - зобов`язати Черкаську міську раду прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем направлено клопотання з необхідними додатками до відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності, проте відповідач безпідставно відмовив у розробленні проекту землеустрою. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначив, що прийняте на пленарному засіданні рішення, відповідає вимогам закону, оскільки виключно ради здійснюють розпорядження землями комунальної власності. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що відсутні правові підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.11.2021 позивач засобами поштового зв`язку надіслав до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). До заяви були додані: копія паспорту та реєстраційного номера облікової картки платника податків; графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. 03.02.2022 рішенням Черкаської міської ради №18-11 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Згідно пояснювальної записки до проекту рішення, вказано, що частина земельної ділянки в межах охоронної зони від повітряної лінії електропередачі, напругою 0,4 кВ - 2 м. Позивач протиправним вищевказане рішення, звернувсь до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив у наданні дозволу, на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), оскільки можливості використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення буде неможливо в наслідок наявних обмежень. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України). Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У силу положень статті 118 ЗК України, відповідач 03.02.2022 прийняв рішення №18-11 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки частина земельної ділянки знаходиться в межах охоронної зони від повітряної лінії електропередачі, напругою 0,4 кВ - 2 м. Так, ч. 1, 3 ст. 76 ЗК України, землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об`єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об`єкти транспортування електроенергії до користувача, крім визначених законом випадків розміщення таких об`єктів на землях іншого цільового призначення. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони. Відповідно до ст. 112 ЗК України, охоронні зони створюються навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України. Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі. Відповідно до п. 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року №209 (чинні на час прийняття спірного рішення), охоронні зони електричних мереж встановлюються: уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань 2 метрів до 1 кВ. Положеннями пункту 8.23* підпункту А правил ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», для повітряних ліній електропередач до 20 кВ включно встановлюється охоронна зона 2 метрів. В охоронних зонах електромереж забороняється будування житлових, громадських та дачних будинків. Окрім того, положеннями пунктів 8 та 9 Правил забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, зокрема будувати житлові, громадські та дачні будинки; складувати матеріали; влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов`язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт. У межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється в тому числі будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; здійснення усіх видів вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, днопоглиблювальних робіт; проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин, механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4,5 метра. Пунктом 2 частини четвертої Правил визначено, що у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобов`язані вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів. Виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Колегія суддів зазначає, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян. Одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише початковою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Аналогічні висновки щодо застосування норм права були наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц. У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС 08 листопада 2022 року 402/979/20. Отже, завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність. Також колегія суддів звертає увагу, що згідно пояснювальної записки до проекту рішення Черкаської міської ради №18-11, вказано, що частина земельної ділянки в межах охоронної зони від повітряної лінії електропередачі, напругою 0,4 кВ - 2 м. Тобто лише певна частина земельної ділянки, на яку позивач має бажання отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою знаходиться в межах охоронної зони від повітряної лінії електропередачі, що вказує на відсутність встановлених обмежень щодо використання іншої частини земельної ділянки. Колегія суддів дійшла до висновку, що наявні обмеження щодо використання частини земельної ділянки має бути відображено у проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який і включає відповідну інформацію. При цьому, жодної заборони, актів обстеження ділянки, експертних висновків щодо неможливості надання дозволу на розробку проєкту землеустрою відповідачем не надано. Таким чином, на етапі розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки можуть бути визначені, у разі потреби, обмеження у використанні земельної ділянки з урахуванням норм, визначених пунктом 5 Правил № 209, у зв`язку з чим факт розміщення на території, за рахунок якої планується відведення земельної ділянки, ліній електропередачі сам по собі не є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення вісімнадцятої сесії Черкаської міської ради №18-111 від 03.02.2022. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права особи в аналогічній категорії справ, зазначила наступне: «Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.». З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в межах цієї справи належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та відповідно до вимог статті 118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду. Разом із тим, відповідно до пп. 5 п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. У зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Дію воєнного стану в подальшому було неодноразово продовжено. Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII. Відтак, з урахуванням згаданих норм пп. 5 п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації. Водночас, колегія суддів зауважує, що у цій справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності. У зв`язку з викладеним апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення. Таким чином, оскільки обставини дії в Україні воєнного стану унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо зобов`язання повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, то в силу положень ч.3 ст.378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії Черкаської міської ради №18-111 від 03.02.2022 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Зобов`язати Черкаську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або скасування заборони на розгляд цього питання під час дії воєнного стану. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 19.02.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна