Постанова 4851 № 520/21633/23

Головуючий І інстанції: Заічко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2024 р. Справа № 520/21633/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/21633/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просила суд: -визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 195 про результати службового розслідування; -визнати протиправним та скасувати наказ командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил України від 04.04.2022 № 14, яким старшому лейтенанту ОСОБА_2 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України з 09.03.2022; -визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022, яким старшого лейтенанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 09.03.2022; -визнати неправомірною відмову здійснення нарахування та виплату грошового забезпечення як дружині військовослужбовця захопленого у полон, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016; -зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , призначити та виплатити щомісячне грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн щомісячно, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. , її чоловіка військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , який захоплений у полон 02.04.2022. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який за контрактом з 2016 року був призначений начальником відділення приймальних радіопристроїв приймального радіо центру інформаційно-комунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023 № 142 ОСОБА_2 вважається таким, що 24.02.2022 самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 04.04.2022 йому призупинено військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2022 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 09.03.2022. На звернення позивачки було повідомлено, що їй відмовлено у виплаті грошового забезпечення, у зв`язку з тим, що її чоловіка ОСОБА_2 визнано таким, що залишив самовільно військову частину, оскільки 24.02.2022 не з`явився на службу з причини перебування на окупованій території. З листа № 4516-23 від 12.04.2023 ДП «Український національний центр розбудови миру» стало відомо, що її чоловік ОСОБА_2 перебуває у полоні. Враховуючи відсутність доказів у матеріалах службовому розслідування, що підтверджують факт самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини є підставою вважати, по вона має право на належні грошові виплати передбачені Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №

884. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.11.2023) позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 195 про результати службового розслідування відносно начальника відділення приймальних радіопристроїв приймального радіо центру інформаційно-комунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано наказ командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил України від 04.04.2022 № 14, яким начальнику відділення приймальних радіопристроїв приймального радіо центру інформаційно-комунікаційного вузлу військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_2 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України з 09.03.2022. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022, яким начальника відділення приймальних радіопристроїв приймального радіо центру інформаційно-комунікаційного вузлу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 09.03.2022. Визнано неправомірною відмову здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення Позивачу, як дружині військовослужбовця захопленого у полон, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року N

884. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) щомісячне грошове забезпечення, у тому числі додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 грн щомісячно, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України N 168 від 28.02.2022 року, її чоловіка - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , який захоплений у полон 02 квітня 2022 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України витрати пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 5 368,0 грн. Відповідач не погодившись з рішенням та ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №520/21633/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо задоволених позивних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 року № 195 «Про результати службового розслідування», визнання протиправним, скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022 року № 80, яким старшого лейтенанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та скасування наказу командувача Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ) від 04.04.2020 року № 14 про призупинення військової служби та дії контракту про проходження громадянами військової служби у збройних Силах України 09.03.2022 вказав на ту обставину, що ОСОБА_1 військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 не проходила та не проходить, у трудових правовідносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 не перебувала та не перебуває, отже вважає, що у цій частині позовних вимог належить відмовити, оскільки відсутній предмет спору. Щодо задоволених позивних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 призначити та виплатити щомісячне грошове забезпечення, у тому числі додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 грн. щомісячно, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 апелянт вказує, що позивачка не має право на отримання грошового забезпечення її чоловіка, оскільки відносно старшого лейтенанта ОСОБА_2 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань - кримінальне провадження № 42022221750000055 від 09.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 408 КК України та видано наказ від 05.04.2022 № 80 (по стройовій частині), яким ОСОБА_2 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення та виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, то відповідно до пункту 8 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється. Просить звернути увагу, що судом першої інстанції не надано правової оцінки щодо строку звернення позивачкою до адміністративного суду з даним позовом. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказала, що з урахуванням обґрунтованості причин відмови у задоволенні позовних вимог викладених у рішення суду та враховуючи наявність необхідних доказів в матеріалах справи, вважає що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 по справі 520/21633/23 є обґрунтованою, постановленою з урахуванням всіх обставин справи, з висновками що відповідають всім обставинам справи, із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 від 14.07.2022 ОСОБА_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 27.10.2001 (а.с 36). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 за №150 призначено службове розслідування стосовно начальника відділення приймальних радіопристроїв приймального радіо центру інформаційно-комунікаційного вузла Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с. 21-22). Відповідно до акту службового розслідування №63/1673/14 від 01.04.2022, встановлено, що начальник відділення приймальних радіопристроїв приймального радіо центру інформаційно-комунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 не з`явився на службу під час воєнного стану, чим здійснив порушення військової дисципліни - «невихід військовослужбовця(крім строкової військової служби) на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більш 3 годин протягом робочого дня». Як зазначено в акті з матеріалів службового розслідування, вина старшого лейтенанта ОСОБА_2 виражається у формі прямого умислу. Дії начальника відділення приймальних радіопристроїв приймального радіо центру інформаційно-комунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість, безвідповідальність та низькі морально-ділові якості та містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.ст.407,408 КК України. Запропоновано заступнику командира Військової частини НОМЕР_1 підготувати повідомлення до відповідного органу досудового розслідування про вищезазначене правопорушення, вчинене старшим лейтенантом ОСОБА_2 (а.с. 39-43). Листом Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку вихідний від 21.03.2022 повідомлено, що відносно військовослужбовців Харківською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері та слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у місті Полтава внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме: зокрема, старшого лейтенанта ОСОБА_2 кримінальне провадження № 42022221750000055 від 09.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (а.с.97). З наданого витягу з наказу командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повітряних сил Збройних Сил України від 04.04.2022р. №14 старшому лейтенанту ОСОБА_2 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 09.03.2022 (підстава повідомлення начальника Харківського зонального відділу військової служби правопорядку Збройних Сил України від 21 березня 2022року №636.) (а.с. 23). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022 за №80 (по стройовій частині), призупинено виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення та виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 09.03.2022 (а.с. 26). Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» у відповідь на звернення позивачки від 23.03.2023 №б/н щодо перебування у полоні ОСОБА_2 листом від 12.04.2023 повідомило, що інформація щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внесена до реєстру Національного інформаційного бюро, якою підтверджено перебування останнього у полоні держави-агресора (а.с. 24). З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023170460000090, дата реєстрації провадження 20.02.2023) підтверджено щодо початок розслідування кримінального правопорушення за ст..115ч.1 КК України, відповідно заяви ОСОБА_3 , про те, що її батько ОСОБА_2 , військовослужбовець Військової частини НОМЕР_7 з дислокацією у Харківській області, перебуваючи у с. Липці Харківської області, не виходить на зв`язок з 02.04.2022, 05.05.2022 стало відомо, що ОСОБА_2 перебуває у полоні військ російської федерації (а.с. 27). 06.07.2023 позивачка звернулась із заявою до Командира Військової частини НОМЕР_1 в якій просила виплачувати всі належні кошти її чоловіка ОСОБА_2 , захопленого в полон державою -агресором (а.с. 32-33). У відповідь на вказане вище звернення, відповідач листом від 19.07.2023 №225/3/102 повідомив про те, що за результатами розгляду заяви позивачці відмовлено у виплаті грошового забезпечення на підставі пункту 8 «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, у зв`язку з тим що чоловіка Позивача - ОСОБА_2 визнано таким що самовільно залишив частину (а.с. 25). Позивачка вважаючи хибними висновки за результатами службового розслідування, які призвели до неправомірної відмови у реалізації права позивачки на виплату належного грошового забезпечення, звернулась до суду з даними позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо позовних вимог про: -визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 195 про результати службового розслідування; -визнання протиправним та скасування наказу командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил України від 04.04.2022 № 14, яким старшому лейтенанту ОСОБА_2 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України з 09.03.2022; -визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022, яким старшого лейтенанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 09.03.2022; -зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 , призначити та виплатити щомісячне грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн щомісячно, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. , її чоловіка військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , який захоплений у полон 02.04.2022, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не проходила і не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у трудових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 не перебувала і не перебуває, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №225/11/43/55 від 08.09.2023 (а.с 96) та не заперечується позивачкою. Суд зазначає, що учасниками спірних правовідносин, що є предметом розгляду даних позовних вимог є ОСОБА_2 та Військова частина НОМЕР_1 . ОСОБА_1 не є учасником правовідносин з приводу проходження військової служби ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 3 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Згідно ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Частиною 2 ст. 42 КАС України визначено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними. В свою чергу ні позивачем, ні його представником не додано до позовної заяви жодного належних та допустимих доказів на підтвердження обставин визнання судом ОСОБА_2 недієздатним, а в матеріалах справи такі докази відсутні. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Згідно ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6. ст. 56 КАС України законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді. Частиною 1 ст. 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно з ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Частиною 1 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Згідно ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення. Натомість ні позивачем, ні його представником до позовної заяви не додано довіреності посвідченої нотаріально, або іншою особою відповідно до чинного законодавства, якою ОСОБА_2 уповноважує позивача або/та представника позивача представляти його інтереси у правовідносинах, які склалися між ним та військовими частинами, в тому числі у Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суду, а матеріали справи таких довіреностей не містять. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). У ст. 5 КАС України взаємозв`язок між правом особи на звернення до суду і порушенням її суб`єктивних прав знайшов остаточне закріплення. Зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Отже, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто. Аналіз ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України у взаємозв`язку та з урахуванням їх офіційного тлумачення дає підстави для такого правового висновку: конституційна гарантія права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб має на меті захист прав, свобод та інтересів безпосередньо людині, яка вважає, що її права, свободи, інтереси порушені. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у ЇЇ права або свободи. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18), які в силу частини 5 статі 242 КАС України є обов`язковими до застосування до спірних правовідносин. Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що право вимоги розглядуваних позовних вимог належить саме ОСОБА_2 , а не його дружині ОСОБА_1 , яка є позивачем у даній справі. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що в контексті правовідносин між ОСОБА_2 та військовою частиною НОМЕР_1 права ОСОБА_1 не є порушеними, а, отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 195 про результати службового розслідування; визнання протиправним та скасування наказу командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил України від 04.04.2022 № 14, яким старшому лейтенанту ОСОБА_2 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України з 09.03.2022; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022, яким старшого лейтенанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 09.03.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 , призначити та виплатити щомісячне грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн щомісячно, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. , її чоловіка військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , який захоплений у полон 02.04.2022 не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про визнання неправомірною відмову здійснення нарахування та виплату грошового забезпечення як дружині військовослужбовця захопленого у полон, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.(…) Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби. Згідно п. 144-1 «Положення про проходження громадянам и України військової служби у Збройних силах України», затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Відповідно до п. 144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України. Згідно п. 144-3. Положення № 1153/2008 звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу. У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу. Тобто, ч. 2 ст. 24 Закону № 2232 та п. 144-1 Положення №1153/2008 носять імперативний характер, чітко визначають дії і не допускають відхилень від цих дій та будь-яких умов, а саме: призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, здалися в полон тощо. Нормативно-правові акти визначають початком такого призупинення служби день внесення відомостей до ЄРДР. Як свідчать матеріали справи, командиром військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України від 18.03.2022 № 8 (по особовому складу) та з урахуванням наказу командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України» наказу (по особовому складу) від 04.04.2022 № 14 (в частині, що стосується ОСОБА_2 ) було видано наказ від 05.04.2022 року № 80 (по стройовій частині), яким ОСОБА_2 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено позивача зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення 09.03.2022. Також, в наказі зазначена підстава призупинення військової служби ОСОБА_2 лист Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку вихідний від 21.03.2022 щодо внесення відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме: зокрема, старшого лейтенанта ОСОБА_2 кримінальне провадження №42022221750000055 від 09.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (а.с.97). Отже, на підставі викладеного вище ОСОБА_2 призупинено військову службу, а також виплату грошового забезпечення, з 09 березня 2022 року. При цьому, як на час звернення позивача до суду з цим позовом, так і на час розгляду судом першої інстанції справи, накази про призупинення військової служби ОСОБА_2 та виключення його з усіх видів забезпечення з 09.03.2022, в установленому законом порядку не скасовувалися та є чинними. Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками (…) зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: Дружині (….) Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.(…) Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884). На підставі пункту 3 Порядку № 884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.(…) Як визначено абзацом першим пункту 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Відповідно до пункту 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку. Згідно пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;(…) Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах (…) На підставі пункту 8 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється. Аналіз зазначених вище норм свідчить, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Колегія суддів звертає увагу, що за нормативно-правовими актами, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які потрапили у полон, здійснюється, зокрема, до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. В даному випадку військовослужбовець ОСОБА_2 є виключеним зі списків особового складу з 09.03.2022, накази є чинними, а інформація про закриття кримінального провадження та/або набрання законної сили вироку суду за наслідками розслідування кримінального провадження №42022221750000055 від 09.03.2022 - відсутня. Є неприйнятними доводи позивача у відповіді на відзив про те, що вина ОСОБА_2 у злочині, що інкримінується, не доведена та жодній особі не повідомлено про підозру, оскільки зазначене не спростовує обов`язок відповідача виконати вимоги ч. 2 ст. 24 Закону № 2232 видати наказ про призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, здалися в полон, дезертирували тощо, якщо про вчинене кримінальне правопорушення внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзаців восьмого та дев`ятого частини другої статті 24 Закону № 2232 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про вимог про визнання неправомірною відмову здійснення нарахування та виплату грошового забезпечення як дружині військовослужбовця захопленого у полон, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016. Зазначене вище суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог. Щодо посилань апелянта на пропуск строку звернення позивачкою до адміністративного суду з позовними вимогами, зокрема, про виплату грошового забезпечення її чоловіка, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення). Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22. При цьому, колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на ст. КЗпП України, оскільки позивачка не проходить публічну службу, отже на неї не поширюються строки передбачені ст. 233 КЗпП України. З позовних вимог про визнання неправомірною відмову здійснення нарахування та виплату грошового забезпечення як дружині військовослужбовця захопленого у полон, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016, вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує вказану вище відмову від 19.07.2023, а позов останньої подано 09.08.2023, тобто з дотриманням строків передбачених ч. 2 ст. 122 КАС України. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні та ухвалі, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції та ухвала підлягають скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі № 520/21633/23 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 по справі №520/21633/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий