Постанова 4814 № 548/1086/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/1086/23 Номер провадження 22-ц/814/928/24Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бутенко С. Б. суддів Прядкіної О. В., Чумак О. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Павелка Руслана Сергійовича на заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року у складі судді Коновод О. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов мотивовано тим, що 08.06.1997 між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області зареєстровано шлюб, актовий запис №

03. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя між сторонами не склалось через несумісність характерів, різні погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства. Відсутність взаєморозуміння і довіри між ними слугували причиною фактичного припинення шлюбних відносин з 13.03.2022. Шлюб між ними носить лише формальний характер, спільне проживання, збереження сім`ї та примирення з відповідачем вважає неможливим, а подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін. Посилаючись на викладене, просив суд шлюб між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , зареєстрований 08.06.1997 виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, актовий запис № 03 розірвати. Заочним рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Шлюб, зареєстрований 08 червня 1997 року виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, актовий запис № 03, розірвано. Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2023 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павелка Р. С. про перегляд заочного рішення відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 -адвокат Павелко Р. С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час вирішення справи судом не було встановлено, чи є у сторін неврегульовані спори відносно майна, оскільки на час подання позову про розірвання шлюбу у сторін є такий невирішений спір. Вказане вважає порушенням принципу змагальності сторін. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України). По справі встановлено, що 08 червня 1997 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено шлюб, про що виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області складено відповідний актовий запис № 03 та 16.05.2023 повторно видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.02.2006 Ялесевецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та розірвання шлюбу сторін, суд першої інстанції виходив з того, шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб носить формальний характер, збереження шлюбу неможливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, а також суперечитиме інтересам сторін. Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно частини другої статті 104 та частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України. За змістом частини третьої статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання. Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. У справі, що переглядається, ухвалою суду від 14 червня 2023 року надано сторонам строк для примирення терміном два місяці, проте за наданий судом строк на примирення сторони не відновили своїх відносин та не здійснили жодних дій, які б могли свідчити про їх бажання зберегти сім`ю. По справі встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що сторони сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально та подальше збереження даного шлюбу є неможливим і суперечитиме інтересам позивача, який за повідомленням його представника перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, з якою має намір зареєструвати шлюб. Доводи апеляційної скарги щодо наявності між сторонами невирішеного спору відносно спільного майна не є підставою для відмови в позові про розірвання шлюбу, оскільки розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю, а спір щодо поділу майна не є перешкодою для розірвання шлюбу подружжя. Тому вказані доводи не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду про наявність підстав для припинення шлюбу сторін. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом принципу змагальності сторін є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 викликалась до суду у засідання на 14.06.2023 та 29.08.2023, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової повістки, але у жодне судове засідання вона не з`явилась. За її клопотанням судом надавався строк для примирення сторін, що не призвело до відновлення сімейних стосунків, а доказом неможливості збереження шлюбу сторін є небажання позивача продовжувати шлюбні відносини з відповідачем, а тому відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим За вказаних обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу сторін таким, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального справа, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів, у зв`язку з чим залишає апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павелка Руслана Сергійовича - залишити без задоволення. Заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. В. Прядкіна О. В. Чумак