Постанова 4801 № 127/3867/23

Справа № 127/3867/23 Провадження № 22-ц/801/196/2024 Категорія: 40 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2024 рокуСправа № 127/3867/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Сала Т.Б., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», відповідач ОСОБА_1 , відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Гавінська Олена Андріївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М. в м. Вінниця, дата складання повного рішення невідома, в с т а н о в и в : В лютому 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Гавінської О.А. про визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису в Державному реєстрі іпотек, визнання прав іпотекодержателя за іпотечним договором та змінивши предмет позову (а.с.189, т.1), просив: визнати недійсним договір іпотеки від 05.09.2022 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасувати записи, які були внесені приватним нотаріусом Гавінською О.А. до Державного реєстру іпотек про іпотеку № 47766117 та обтяження № 47766377; визнати за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором від 18.06.2007 року, згідно умов якого, зобов`язання згідно кредитного договору №100/2007 від 18.06.2007 року забезпечуються квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що 18.06.2007 року між АКБ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100/2007, відповідно до умов якого було надано останньому кредит в сумі 52 000 дол. США на купівлю квартири та в цей же день укладено іпотечний договір, згідно якого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . 25.04.2014 року між АКБ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 23/ФК-14, за яким до позивача зокрема перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними із ОСОБА_1 . Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12.01.2017 року в справі №127/15481/13-ц з ОСОБА_3 стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заборгованість по кредитному договору № 100/2007 від 18.06.2007 року в сумі 1 180 144,63 грн, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 100/2007 від 18.06.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_1 16.11.2018 року на підставі рішення державного реєстратора Козловського М.С. (Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг») індексний номер 44086545, у Державний реєстр речових прав па нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695984005101) за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». В подальшому рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2019 року у справі № 127/220/19, яке набрало законної сили 28.08.2019 року, було визнано незаконним та скасовано таке рішення державного реєстратора, відтак право власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки було відновлено. Незважаючи на заборгованість за договором перед ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», ОСОБА_1 05.09.2022 року уклав договір іпотеки зі ОСОБА_2 , за яким передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . Відтак ОСОБА_1 передав майно, яке перебувало і перебуває в іпотеці позивача, в наступну іпотеку без згоди первісного іпотеко держателя, тому такий договір є недійсним і як наслідок підлягає скасуванню запис про обтяження, який був внесений на підставі оспорюваного договору та визнання за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором від 18.06.2007 року. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року позов задоволено повністю: -визнано недійсним Договір іпотеки від 05.09.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гавінською Оленою Андріївною та зареєстрований в реєстрі за № 911, скасовано записи про іпотеку № 47766117 та про обтяження № 47766377, внесені відповідно до цього договору; -визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права первісного іпотекодержателя за Договором іпотеки від 18.06.2007 року, згідно умов якого зобов`язання, що випливають з Кредитного договору № 100/2007 від 18.06.2007 року, забезпечуються квартирою АДРЕСА_2 ; -стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір в розмірі 2 684 гривні. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір наступної іпотеки підлягає визнанню недійсним, так як він укладений без згоди первісного іпотекодержателя, іпотека якого не припинилася, зобов`язання, яке нею забезпечене не виконано, а тому, не зважаючи на відсутність запису про обтяження на момент укладення оспорюваного договору, з урахуванням поведінки іпотекодавця, суд констатував, що ОСОБА_4 не могло не бути відомо про чинність первісної іпотеки. Визнання недійсним іпотечного договору від 05.09.2022 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі якого було здійснено запис про обтяження щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має бути забезпечена наслідком, а саме скасуванням запису, який був внесений приватним нотаріусом Гавінською О.А. до Державного реєстру іпотек. Визнання недійсним іпотечного договору від 05.09.2022 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пов`язується із діями іпотекодавця, які спрямовані на виведення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з іпотеки за якою іпотекодержателем є позивач, в позасудовому порядку з порушенням пріоритетності, свідчить про необхідність задоволення вимоги про визнання за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право первісного іпотекодержателя за іпотечним договором від 18.06.2007 року, згідно умов якого зобов`язання згідно кредитного договору № 100/2007 від 18.06.2007 року забезпечуються. Не погодившись з таким рішенням, 07 грудня 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду, та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки позивачем було реалізовано квартиру як предмет іпотеки згідно Договору купівлі продажу квартири від 21.05.2020 року, то іпотека є припиненою з 21.05.2020 року, позивач не зазначав про цей договір як про підставу позову, тому суд не міг на нього посилатися. Більш того, право іпотеки є речовим правом, яке виникає та припиняється з моменту державної реєстрації, тому оскільки станом на 05.09.2022 року (дата укладення оспорюваного договору) позивач не був іпотекодержателем (іпотека як державна реєстрація іпотеки були припинені в 2020 році), то у відповідача ОСОБА_4 не було жодного обов`язку отримувати згоду позивача на передачу квартири в іпотеку йому, ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 ЦПК України). В судовому засідання апеляційного суду представник ОСОБА_2 адвокат Сташко П. М. підтримав викладені доводи в апеляційній скарзі, просив їх задовольнити. Представник ОСОБА_1 адвокат Мазур О. В. визнав апеляційну скаргу та не заперечував проти її задоволення. Представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» адвокат Огородник В. В. заперечив проти вимог викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в їх задоволенні. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Гавінська Олена Андріївна в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про час та дату розгляду спави, її відсутність не перешкоджає розгляду справи. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам закону. По справі встановлено наступні обставини: - 18.06.2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК» було укладено Кредитний договір № 100/2007, відповідно до умов якого АКБ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК» було надано ОСОБА_3 кредит в сумі 52 000 дол. США на споживчі цілі строком з 18.06.2007 року до 18.06.2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних; - 18.06.2007 року між АКБ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з яким зобов`язання, що випливають з укладеного між ними 18.06.2007 року кредитним договором № 100/2007 від 18.06.2007 року забезпечуються квартирою АДРЕСА_3 ; - право вимоги за укладеними кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі Договору купівлі-продажу права вимоги № 23/ФК-14 від 25 квітня 2014 року та Договору № 32-Л про передавання в управління непроданих активів від 13 грудня 2013 року; - Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12.01.2017 року у справі № 127/15481/13-ц було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заборгованість по кредитному договору № 100/2007 від 18.06.2007 року в сумі 1 180 144,63 грн.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 100/2007 від 18.06.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. 23 квітня 2003 року за реєстровим № 983, зареєстрованого КП «ВООБТІ» 24.04.2003 року в реєстровій книзі № 563 за реєстровим № 1097/49866, шляхом продажу від імені ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» і направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за кредитним договором № 100/2007 від 18.06.2007 року в сумі 1 180 144,63 грн.; встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки за вартістю, визначеною згідно з експертним висновком суб`єкта оціночної діяльності; визнано договір поруки, укладений 18 червня 2007 року між АКБ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (поручителем) і ОСОБА_3 (боржником), припиненим(https://reyestr.court.gov.ua/Review/64076172); - 16.11.2018 року на підставі рішення державного реєстратора Козловського М.С. (Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг») про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44086545 від, 12:23:36, у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 28956186 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695984005101) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»; - Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року у справі № 127/220/19, яке набрало законної сили 28 серпня 2019 року, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Козловського М.С. філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44086545 від 16.11.2018 року 12:23:36, на підставі якого у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 28956186 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 . (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1695984005101) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81436118); 21.05.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а. с. 62, т.1) та в подальшому за заявою іпотекотримача приватним нотаріусом Пономарьовою Д. В. 12.10.2020 року було виключено відповідні записи із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про іпотеку квартири та наявність обтяження, що підтверджується відповідними записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.63-64, т.1); - рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2021 року у справі № 127/29554/20 вказаний договір купівлі-продажу квартири було визнано недійсним та витребувано квартиру від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 20.01.2022 року (а. с. 113-116, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102054285 ); - 05.09.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1695984005101) як забезпечення виконання за договором позики грошових коштів в сумі 3 000 доларів США від 05.09.2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.108 111, т.1); - на підставі цього договору іпотеки 05.09.2022 року був внесений запис про обтяження № 47766117 (а.с.5-6, т.1). Між сторонами виник спір про визнання недійсним договору наступної іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження та визнання прав первісного іпотекодержателя. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частина перша стаття 1 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 Закону України «Про іпотеку», яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до частини 3 статі 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відтак в справі, що розглядається, слід встановити чи збережена первинна іпотека , що впливає як на чинність оспорюваного договору, так і на вирішення вимоги про визнання прав первісного іпотекодержателя. У даній справі іпотекодержатель ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» після рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12.01.2017 року у справі № 127/15481/13-ц (яким в тому числі було задоволено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки), двічі вчиняв спроби звернути стягнення на предмет іпотеки: -так, 16.11.2018 року на підставі рішення державного реєстратора Козловського М.С. (Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг») про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44086545 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності № 28956186 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695984005101) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Втім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року у справі № 127/220/19, яке набрало законної сили 28 серпня 2019 року, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Козловського М.С. філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» від 16.11.2018 року, індексний номер 44086545 про державну реєстрацію прав права власності ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на квартиру АДРЕСА_3 , що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 18.06.2007 року. -вдруге іпотекодержатель ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» реалізував предмет іпотеки ОСОБА_5 , уклавши з ним 21.05.2020 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Втім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2021 року у справі № 127/29554/20 було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 18.06.2007 року та витребувано квартиру від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 . Обидва судових провадження (№ 127/220/19 та № 127/29554/20) були ініційовані іпотекодавцем ОСОБА_1 , відтак укладення ним оспорюваного договору іпотеки є поведінкою, яка суперечить загальним засадам добросовісності та справедливості у звичайному діловому обороті та спрямована на ухилення від виконання свого обов`язку перед позивачем. За таких встановлених обставин апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що немає підстав вважати, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки завершена та товариство за рахунок предмета іпотеки задовольнило свої вимоги за основним зобов`язанням, суд вірно виснував, що іпотека за Іпотечним договором від 18.06.2007 року не припинилася та залишалася чинною, не зважаючи на відсутність в Державному реєстрі запису про іпотеку та відповідне обтяження на підставі договору іпотеки від 18.06.2007 року. При цьому суд першої інстанції вірно послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 569/13956/17 (провадження № 61-39654св18) та від 17 лютого 2021 року у справі № 520/472/17 (провадження № 61-7371св19), від 27 квітня 2023 року у справі № 209/4577/21 (провадження № 61-11324св22). З огляду на те, що суд у справі № 127/220/19 визнав незаконною процедуру набуття права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та скасував рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за товариством, а у справі № 127/29554/20 визнав недійсним договір купівлі-продажу, укладений іпотекодержателем та витребував квартиру з чужого незаконного володіння на користь її власника ОСОБА_1 , а основне зобов`язання за кредитним договором, в забезпечення якого було укладено Іпотечний договір, не виконано, суд першої інстанції у цій справі правильно керувався тим, що основне зобов`язання не є припиненим, тому іпотека за Іпотечним договором від 18.06.2007 року залишається чинною. З огляду на це, правильним є висновок суду першої інстанції, що виходячи з положень частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» підлягає визнанню недійсним договір іпотеки від 05.09.2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1695984005101), оскільки на це не було згоди первісного іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Встановивши, що на підставі договору іпотеки від 05.09.2022 року, про недійсність якого правильно виснував суд першої інстанції, було вчинено запис в Державному реєстрі про іпотеку (номер запису 47766117) та про обтяження (номер запису 47766377), суд першої інстанції правильно встановив, що хоча суб`єкт державної реєстрації правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію, проте наявність такого запису порушує право позивача як іпотекодержателя, тому вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію обтяження підлягає до задоволення, як і вимога про визнання права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 18.06.2007 року. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові 04 вересня 2018 року у справі N 915/127/18 (див. п.5.17, 5.18) та у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (див. п. 9.6, 9.8). З цих підстав доводи ОСОБА_2 про те, що зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки18.06.2007 року є припиненими, оскільки товариство реалізувало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та запис про обтяження було знято за його ж заявою, є необґрунтованими. Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не вказував як підставу позову визнання рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2021 року у справі № 127/29554/20 недійсним договру купівлі-продажу квартири, переданої в іпотеку. Так, підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Дійсно в позовній заяві позивач посилається тільки на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2018 року у справі № 127/220/19, яким було визнано незаконною процедуру набуття права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за товариством. Однак навіть цього рішення достатньо для того, щоб виснувати про те, що іпотека за Іпотечним договором від 18.06.2007 року не припинилася на момент укладення 05.09.2022 року оспорюваного правочину. Про наявність рішення Вінницького міського суду від 18.12.2021 року у справі № 127/29554/20, яким суд визнав недійсним договір купівлі-продажу, укладений 21.05.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ОСОБА_5 , предметом якого було іпотечне майно, зазначив ОСОБА_1 у своєму відзиві на позовну заяву (а.с.54-60) та послався на цю обставину як на підставу для відмови у позові, зазначаючи, що іпотека за Іпотечним договором від 18.06.2007 року припинилася саме у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу від 21.05.2020 року(див. аркуш 4 відзиву на а. с. 57, т. 1). Відтак суд першої інстанції, дотримуючись принципу змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України), не тільки був вправі, але й мав обов`язок надати оцінку цій обставині, що ним і було зроблено. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін можливе, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_6 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України), та виходячи з положень статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що подана апеляційна скарги не підлягає до задоволення, понесені ОСОБА_2 судові витрати слід залишити за ним, доказів понесення судових витрат в апеляційній інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року залишити без змін. Судові витрати ОСОБА_2 , понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за останнім. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий Т. Б. Сало