Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11774/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2024 р. Справа№ 910/11774/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 (суддя Павленко Є.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" від 18 жовтня 2023 року про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі; ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 у частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (код ЄДРПОУ 41564379) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 561,30 грн. У решті оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця". Акціонерне товариство "Українська залізниця" також не погодилось з ухвалою суду і подало апеляційну скаргу, у якій просило суд зупинити виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 30.10.2023, апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу від 30.10.2023 та відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл витрат, понесених з розглядом у суді першої інстанції. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 залишено без змін. 26.12.2023 на адресу суду, від відповідача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення. У даному клопотанні позивач просив прийняти клопотання про розподіл судових витрат та долучити до матеріалів справи; стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (код ЄДРПОУ 41564379) понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. В додатках до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні документи: - копія Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/237 від 25.12.2023; - копія Рахунка на оплату юридичних послуг № 17-01/237 від 25.12.2023; - копія платіжної інструкції № 7385 від 26.12.2023; - докази направлення примірка клопотання стороні. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11774/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/11774/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", про прийняття додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11774/23 прийнято до розгляду. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про прийняття додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11774/23 ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано можливість іншим учасникам не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали надати суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі. 08.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у справі №910/11774/23. У даній заяві відповідач просив суд відмовити у повному обсязі позивачу у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Розглянувши клопотання Товариства про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, з огляду на таке. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як убачається із матеріалів справи, 4 січня 2021 року Товариство уклало з адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" (далі - Об`єднання) договір про надання правової допомоги № 17-01 (у редакції додаткової угоди від 7 липня 2021 року № 1), за умовами якого позивач доручає, а Об`єднання - бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати правову допомогу в усіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Товариства в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. З метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, Об`єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов`язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп`юку Я.В. (пункт 1.2 договору). За умовами пунктів 2.2, 2.3 вказаного правочину адвокат бере на себе виконання таких дій з надання правової допомоги: представництво інтересів Товариства в судових органах усіх рівнів. Для захисту прав та законних інтересів Товариства адвокат має, зокрема, такі права: брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, подавали свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, підписувати та подавати від імені Товариства заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені господарські справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу. Відповідно до пунктів 4.1- 4.4 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару ураховується: обсяг і час роботи, потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, які стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Товариства; особливі або додаткові вимоги Товариства стосовно строків виконання доручення; характери і тривалість професійних відносин адвоката з Товариством; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. Вартість наданих адвокатом послуг складає 1 000,00 грн за одну годину роботи. За результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), розмір гонорару в якому розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи, визначеної пунктом 4.3 договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, є безстроковим і діє до моменту волевиявлення сторони на його припинення (пункт 5.1 вказаного правочину). Позивачем надано суду апеляційної інстанції акт виконаних послуг №17-01/237 від 25.12.2023, де зазначено наступні надані послуги адвокатом: - складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача - 60 хв; - складання клопотання про розподіл судових витрат у справі - 30 хв. З рахунку на оплату від 25.12.2023 убачається, що згідно акту №17-01/237 позивачем було сплачено гонорар у розмірі 1500,00 грн, крім того наявна платіжна інструкція про сплату від 26.12.2023. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19). Водночас суд вважає з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та ураховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Додатково судом ураховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Крім того колегією суддів береться до уваги те, що витрати наразі стягуються за перегляд рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції. Отже, при складанні процесуальних документів представнику позивача не знадобилось вивчення обставини справи, оскільки відповідно до норм ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові ВС Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Водночас, приймаючи до уваги співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначав наступне. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. З урахуванням висновку Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем витрати за складання клопотання про розподіл судових витрат у розмірі 500,00 грн (30 хв - 1000,00 грн/год) не підлягають відшкодуванню. Стосовно складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача на ухвалу суду першої інстанції від 30.10.2023 з урахуванням заперечень відповідача колегія суддів зазначає наступне. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); - при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); - суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. У контексті наведеного вище, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що проаналізувавши апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду від 30.10.2023 та відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 можна дійти висновку, що у відзиві позивач фактично дублює обставини, правове обґрунтування із висновками Верховного Суду, яке було зазначене у самі апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард". Отже, оскільки Верховний Суд акцентує увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з огляду на заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", з покладенням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/11774/23 задовольнити частково. 2 Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера "А"; ідентифікаційний код 41564379) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 500,00 грн. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є невід`ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран