Постанова 4870 № 914/1220/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2024 р. Справа №914/1220/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя О.В. Зварич судді Н.М. Кравчук І.Б. Малех, секретар судового засідання Р.А. Пишна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний Комплекс-Галичина за № 32/23-292 від 23.11.2023 року (вх. №01-05/3579/23 від 23.11.2023 року) на рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2023 року (суддя П.Т. Манюк; повний текст рішення складено 06.11.2023 року) у справі № 914/1220/23 за позовом: Публічного акціонерного товариства Укрнафта (надалі ПАТ Укрнафта) до відповідача: Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний Комплекс-Галичина (надалі ПАТ «НПК-Галичина») про повернення майна, за участю: від позивача (в режимі відеоконференції): Лаган Я.Ю. адвокат (ордер серії АІ №1510221 від 11.12.2024 року); від відповідача: Яциніна М-М. С. - адвокат (ордер серії ВС №1108604 від 05.02.2024 року); Петрінець Б.Р. - адвокат (ордер серії ВС №1183744 від 01.02.2024 року), Стефак Т.В. адвокат (договір про надання правової допомоги від 02.02.2024 року) ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 17.04.2023 року ПАТ Укрнафта звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ «НПК-Галичина» про повернення майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив продаж переданих на комісію нафтопродуктів та строк дії договору комісії закінчився, належні позивачеві нафтопродукти підлягають поверненню, які відповідач в добровільному порядку не здійснив. Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2023 року у справі №914/1220/23 позов задоволено. В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідачем не виконано умови договору комісії, нафтопродукти передані на реалізацію залишаються у володінні відповідача з 2017 року, позивач позбавлений права користуватися власними нафтопродуктами тривалий час. Наведені відповідачем докази не підтверджують виконання відповідачем умов договору комісії та реалізацію залишків комісійних нафтопродуктів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив докази щодо довідки Західного офісу Держаудитслужби України від 27.04.2023 року № 131305-21/6 та аудиторського звіту від 02.08.2023 року № 05-21/2. Також вказує на те, що судом не надано жодної оцінки поданим відповідачем доказам, зокрема оборотно сальдовим відомостям за грудень 2017 року та січень 2018 року. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції взагалі не досліджено та не надано в рішенні належної оцінки первинним документам здійснення господарських операцій з продажу комісійного нафтопродукту, а саме актам приймання-передачі нафтопродуктів та податковим накладним, а також не надано належної оцінки актам звірки взаєморозрахунків, наявним в матеріалах справи. Просить рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2023 року у справі № 914/1220/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що відомості довідки Західного офісу Держаудитслужби України від 27.04.2023 року № 131305-21/6 підтверджують те, що відповідач відмовився надати ключову інформацію по виконанню договору комісії в частині реалізації залишків комісійного нафтопродукту. Звертає увагу суду, що висновками аудиторського звіту від 02.08.2023 року № 05-21/2 прямо підтверджується залишок нафтопродуктів у відповідача. Також позивач зазначає, що відсутність укладених актів приймання-передачі товару до договорів поставки нафтопродуктів не дозволяє встановити, яка саме подія призвела до складення податкових накладних: чи передача товару, чи отримання оплати за товар, а відтак надані відповідачем податкові накладні не дають можливості встановити підставу їх складення та факт передачі товару. Просить рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2023 року у справі №914/1220/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники відповідача просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення. Обставини справи 16.11.2017 року ПАТ Укрнафта (комітент) та ПАТ «НПК-Галичина» (комісіонер) уклали договір комісії №05.1/1160-К (далі договір). Згідно пункту 1.1 договору комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента договори: 1.1.1. Продажу нафти та газового конденсату (надалі по тексту «товар»); 1.1.2. Поставки (придбання) нафтопродуктів (надалі по тексту «ПММ»); 1.1.3. Продажу нафтопродуктів (надалі по тексту «ПММ») за узгодженими з комітентом цінами. Договірна вартість кожного договору не може перевищувати 50 000 000,00 грн (п`ятдесят мільйонів гривень 00 коп.). Асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки товару та ПММ визначаються сторонами у додатках до договору, які є його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 1.4. договору товар (або ПММ), переданий на комісію для здійснення його подальшого продажу, є власністю комітента. Комітент зобов`язаний відшкодувати комісіонеру всі понесені ним у зв`язку з виконанням даного договору витрати, а також витрати понесені комісіонером при вжитті необхідних заходів для збереження майна комітента у разі відмови комітента від цього договору, при умові їх документального підтвердження (пункт 2.3. договору). Пунктом 2.4. договору встановлено, що комітент зобов`язаний підписати та повернути один підписаний екземпляр звіту, наданого комісіонером згідно з п.2.16 договору, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання. Комісіонер зобов`язаний: надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів; прийняти у комітента товар (або ПММ), зазначений в п. 1.1. цього договору, на умовах, вказаних у додатках до договору; комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером; перерахувати кошти комітенту за отриманий на комісію та реалізований товар (або ПММ) в строк, який не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання таких коштів на розрахунковий рахунок комісіонера (пункти 2.10., 2.12., 2.16., 2.18. договору). Відповідно до пункту 2.19. договору комісіонер зобов`язався здійснити продаж товару (або ПММ) переданих на комісію в строк, який не перевищує 90 днів з дати підписання актів приймання-передачі на комісію товару (або ПММ). Згідно пункту 2.21. договору у випадку порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Відповідно до пункту 3.2. договору комісійна плата, а також підтверджені документально та не відшкодовані комісіонеру витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору, перераховуються комітентом на рахунок комісіонера протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання сторонами звіту згідно п. 2.16 договору. Пунктом 3.4. договору передбачено, що датою передачі товару (або ПММ) на комісію вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі. Датою приймання ПММ вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі. Цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.03.2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (пункт 9.1. договору). 31.12.2017 року ПАТ Укрнафта та ПАТ «НПК-Галичина» уклали додаток № 3 до договору комісії №05.1/1160-К від 16.11.2017 року, Згідно пункту 1 вказаного додатку сторони погодили, що комітент передає комісіонеру для продажу ПММ в грудні місяці 2017 року в наступному асортименті, кількості, за ціною та наступними умовами поставки, а саме: EXW - резервуари нафтобаз ТОВ Нафтасіті та інших нафтобаз, що належать ТОВ Нафтасіті на підставі права власності або ті, що використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів: - Паливо дизельне ДП-ЗЄвро5-В0 згідно з ДСТУ 7688:2015 (з присадками марки Keropur ENERGY концерну BASF - Паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 згідно з ДСТУ 7688:2015 (з присадками марки Keropur ENERGY концерну BASF - Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) - Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 - Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) - Паливо моторне сумішеве альтернативне марки ECO 95Е50 SUPER згідно з ТУ У 20.5-00152307-008:2014. Загальна вартість ПММ переданих для продажу складає 1 062 000 022,81 грн у т.ч. ПДВ 177 000 003, 80 грн. 31.12.2017 року, з метою виконання договору, згідно укладених актів приймання-передачі нафтопродуктів на комісію № № 1 - 28, позивачем передано відповідачу для продажу нафтопродукти в загальній кількості 35 211,33 тонн, загальною вартістю 1062000022,81 грн. Нафтопродукти передані, згідно актів приймання-передачі, є власністю комітента, про що зазначено в пункті 3 вказаних актів приймання-передачі нафтопродуктів на комісію. Частину нафтопродуктів відповідачем було повернуто позивачу, про що сторонами укладено додаток від 28.02.2020 року № 5/1 та додаток від 01.04.2020 року № 7 до договору комісії. Відповідно до актів повернення нафтопродуктів з комісії (акт від 31.03.2020 року №1, акт від 31.03.2020 року № 2, акт від 31.03.2020 року № 3, акт від 31.03.2020 року № 4, акт від 31.03.2020 року № 5, акт від 31.03.2020 року № 6, акт від 31.03.2020 року № 7, акт від 31.03.2020 року № 8, акт від 31.03.2020 року № 9, акт від 31.03.2020 року № 10, акт від 31.03.2020 року № 11, акт від 30.04.2020 року № 1) відповідач повернув позивачу нафтопродукти в кількості 8 534,64 тонн загальною вартістю 280 795 673, 31 грн. Починаючи з 30 березня 2018 року сторони щорічно продовжували строк продажу товару переданого на комісію та строк дії договору, змінюючи редакцію пункту 2.19. і 9.1. договору, про що свідчать додатки від 30.03.2018 року № 4, від 26.03.2019 року № 5, від 30.03.2020 року № 6, від 30.03.2021 року № 8, від 30.03.2022 року №

9. В редакції додатку № 9 від 30.03.2022 року комісіонер зобов`язувався здійснити продаж товару (або ПММ) переданих на комісію, не пізніше 31.03.2023 року, строк дії договору комісії встановлено до 31.03.2023 року. Листом від 16.09.2022 року вих. № 58-60, який підписаний Головою правління ПАТ НПК-Галичина Барадним Б.С., підтверджено перебування нафтопродуктів у відповідача на комісії станом на вересень 2022 року. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України. Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Апеляційним судом встановлено, що 16.11.2017 року ПАТ Укрнафта (комітент) та ПАТ «НПК-Галичина» (комісіонер) уклали договір комісії №05.1/1160-К (далі договір), що стало підставою для виникнення між сторонами цивільних прав та обов`язків. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина 3 статті 1012 Цивільного кодексу України). Згідно часини 1 статті 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим. Судом встановлено, що 31.12.2017 року з метою виконання договору позивачем передано відповідачу для продажу нафтопродукти в загальній кількості 35 211,33 тонн, загальною вартістю 1 062 000 022, 81 грн, що підтверджується укладеними актами приймання-передачі нафтопродуктів на комісію № 1

28. Передані нафтопродукти є власністю комітента, про що зазначено в пункті 3 вищевказаних актів приймання-передачі нафтопродуктів на комісію. Матеріалами справи встановлено, що частину нафтопродуктів відповідачем було повернуто позивачу, про що сторонами укладено додаток від 28.02.2020 року № 5/1 та додаток від 01.04.2020року № 7 до договору комісії. Відповідно до актів повернення нафтопродуктів з комісії (акт від 31.03.2020 року №1, акт від 31.03.2020 року № 2, акт від 31.03.2020 року № 3, акт від 31.03.2020 року № 4, акт від 31.03.2020 року № 5, акт від 31.03.2020 року № 6, акт від 31.03.2020 року № 7, акт від 31.03.2020 року № 8, акт від 31.03.2020 року № 9, акт від 31.03.2020 року № 10, акт від 31.03.2020 року № 11, акт від 30.04.2020 року № 1) відповідач повернув позивачу нафтопродукти в кількості 8 534,64 тонн загальною вартістю 280 795 673, 31 грн. Вищенаведеним підтверджується факт перебування у володінні відповідача залишку нафтопродуктів, переданих на комісію за договором комісії, в загальній кількості 26 676,69 тонн на загальну суму 781 204 349, 50 грн (за цінами, які існували на дату передання нафтопродуктів на комісію). В матеріалах даної справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази виконання відповідачем умов договору комісії у повному обсязі. Судом встановлено, що звіти комісіонера не надавалися (належні докази їх надіслання комітенту відсутні). Частина нафтопродуктів, як зазначено вище, повернута позивачеві, що підтверджується підписаними обидвома сторонами актами повернення. Зі змісту наявної у справі копії листа від 16.09.2022 року вих. № 58-60, підписаного Головою правління ПАТ НПК-Галичина Барадним Б.С., вбачається перебування нафтопродуктів у відповідача на комісії станом на вересень 2022 року. Зазначена в Довідці Західного офісу Держаудитслужби України від 27.04.2023 №131305-21/6, на яку посилається відповідач, жодним чином не спростовує доводів позовної заяви. Як встановив суд, позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Аудиторського звіту від 02.08.2023 № 05-21/2 за результатами державного фінансового аудиту діяльності ПАТ Укрнафта з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2022 року, що стосуються, зокрема, взаємовідносин між позивачем та відповідачем за спірним договором комісії, де підтверджено відсутність на час проведення аудиту належних доказів продажу відповідачем нафтопродуктів, переданих на комісію, а також неповернення нафтопродуктів після припинення терміну дії договору комісії. З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не виконано умов договору комісії, нафтопродукти, передані на реалізацію, залишаються у володінні відповідача з 2017 року, позивач позбавлений права користуватися власними нафтопродуктами тривалий час. Наведені відповідачем докази не підтверджують виконання відповідачем умов договору комісії та реалізацію залишків комісійних нафтопродуктів. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано в рішенні належної оцінки первинним документам здійснення господарських операцій з продажу комісійного нафтопродукту є безпідставними, необгрунтованими, які не можуть слугувати підставою для скасування оскарженого судового рішення. За наслідками апеляційного перегляду судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 26.10.2023 року у справі №914/1220/23. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний Комплекс-Галичина за № 32/23-292 від 23.11.2023 року (вх. №01-05/3579/23 від 23.11.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2023 року у справі №914/1220/23 без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в господарський суд Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя Н.М. Кравчук Суддя І.Б. Малех