Постанова 4814 № 553/966/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/966/23 Номер провадження 22-ц/814/1019/24Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді-доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. учасники справи: представники відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Тимчуком Р.І., повний текст рішення складено - 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради та Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, - В С Т А Н О В И В: 25 квітня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради та Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, в якому просила суд звільнити з-під арешту та заборони відчуження належне їй, ОСОБА_3 , нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 ; виключити відомості про арешт та заборону відчуження її, ОСОБА_3 , нерухомого майна з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, скасувавши обтяження (арешт) нерухомого майна реєстраційний №2110186 від 22.06.2005 року 10:14:25, зареєстровані реєстратором Першої полтавської державної нотаріальної контори (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 11). Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 вона звернулася до нотаріуса для офіційної реєстрації та оформлення своїх спадкових прав на будинок АДРЕСА_1 , але виявилося, що на вказаний будинок накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Звернувшись до державної реєстраційної служби, було встановлено, що на будинок АДРЕСА_1 накладено обтяження №2110186 реєстратором: Перша полтавська державна нотаріальна контора на підставі: повідомлення 307, 02.02.1984 року, Народний суд Ленінського району м. Полтави, тип обтяження: арешт нерухомого майна. Згодом вдалося встановити, що арешт нерухомого майна було накладено на виконання вироку Ленінського районного народного суду м. Полтави від 17.08.1982 року у справі №1-105/1982, яким ОСОБА_5 (батька її чоловіка ОСОБА_4 ) засуджено за ст. 140 ч. 2 КК УРСР до 2 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією 1/3 частини особисто йому належного майна із застосуванням ст. 14 КК УРСР примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі. Разом з цим, за життя її чоловіком ОСОБА_4 було оформлено право власності на вказаний будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується рішеннями Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2008 року та 16.12.2010 року. Зазначає, що наявність у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запису про цей арешт створює перешкоди у реалізації прав як власника майна, тобто відбувається обмеження майнових прав спадкодавця, які регулюються нормами ЦК України. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради та Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна - задоволено. Звільнено з-під арешту та заборони відчуження належне ОСОБА_3 нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 . Виключено відомості про арешт та заборону відчуження ОСОБА_3 нерухомого майна з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, скасувавши обтяження арешт нерухомого майна реєстраційний № 2110186 від 22.06.2005 року 10:14:25, зареєстровані реєстратором Першої полтавської державної нотаріальної контори (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 11). Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи правові підстави позову, те, що предметом позову є скасування арешту з майна боржника (засудженої особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, приймаючи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який не може оформити своє право власності у порядку спадкування за заповітом, вбачається наявність спору про захист права власності, який підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Виконавче провадження завершене, питання про зняття арешту з вищевказаного майна не вирішено державним виконавцем самостійно, продовження арешту майна перешкоджає позивачу у реалізації прав щодо такого майна. Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не має змоги, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача на спадкове майно, внаслідок чого позивач позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, враховуючи, що на день постановлення рішення пройшов строк давності щодо виконання додаткового покарання, виконавче провадження закрито та знищено за закінченням терміну зберігання, порушене право позивача підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідних обтяжень. В апеляційній скарзі Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у частині позовних вимог до ГУ ДПС у Полтавській області. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що зміст позовної заяви ОСОБА_3 , не містить конкретизації та обґрунтування позовних вимог пред`явлених саме до ГУ ДПС у Полтавській області як до співвідповідача по справі. Також у позові відсутні обґрунтування порушення ГУ ДПС у Полтавській області прав ОСОБА_3 . Згідно даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1 ) відсутні інтегровані картки платника. Податкових застав на нерухоме майно, а саме, на будинок АДРЕСА_1 , не зареєстровано. ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що арешт на майно, накладене судовими та слідчими органами у 1978-1990 роках, не відноситься до його компетенції. Також, зазначає, що арешт на майно накладено рішенням Ленінського районного народного суду м. Полтави від 15.02.1984 року, а тому ГУ ДПС у Полтавській області не має жодного відношення до арешту, тобто є неналежним відповідачем. ГУ ДПС у Полтавській області не є ані боржником, ані особою в інтересах, якої накладено арешт. На підставі наведених вище фактів, посилається на передчасність задоволення позовних вимог до ГУ ДПС у Полтавській області. У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська міська рада просить задовольнити апеляційну скаргу в частині скасування рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03.06.1992 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_2 , видане 03.06.1992 року, актовий запис №764 від 03.06.1992 року. Разом з ОСОБА_4 вони мешкали в будинку АДРЕСА_1 . Вищевказаний будинок належав ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі рішень Ленінського районного суду м. Полтави. Так, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2008 року було визнано право власності за ОСОБА_4 на 5/6 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями та із самочинними забудовами як за спадкоємцем після померлої ОСОБА_6 (а.с. 17). Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16.12.2010 року припинено право власності Полтавської міської ради на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 (а.с. 18). Таким чином, ОСОБА_4 (чоловік позивача) став єдиним законним власником будинку АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 від 11.11.2020 року) і через шість місяців позивач ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса та фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, тобто не провела офіційну реєстрацію вищевказаного будинку. 28.07.2021 року позивач звернулася до нотаріуса для офіційної реєстрації та оформлення своїх спадкових прав на будинок АДРЕСА_1 , але виявилося, що на вищевказаний будинок накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. У цей же день позивач звернулася за довідкою до реєстраційної служби в м. Полтаві щодо відомостей з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку АДРЕСА_1 (номер інформаційної довідки 267841857 від 28.07.2021 року). Відповідно до довідки 267841857 від 28.07.2021 року щодо відомостей в Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 22.06.2005 року, на вищевказаний будинок накладено обтяження №2110186 реєстратором: Перша полтавська державна нотаріальна контора на підставі: повідомлення, 307, 02.02.1984 року, Народний суд Ленінського району м. Полтави, тип обтяження: арешт нерухомого майна (а.с. 11-12). Також встановлено, що відповідно до вироку Ленінського районного народного суду м. Полтави від 17.08.1982 року батько ОСОБА_4 ОСОБА_5 засуджений за ст. 140 ч. 2 КК УРСР до 2 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією 1/3 частини особисто йому належного майна із застосуванням ст. 14 КК УРСР примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі (а.с. 15). Як відомо позивачу, ОСОБА_5 помер під час відбування покарання, але дату смерті і місце відбування покарання не відомо. Відповідно до рішення Ленінського районного народного суду м. Полтави від 15.02.1984 року визнано право власності за ОСОБА_6 на 5/6 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 . Виключено цю частину з опису майна і знято арешт. Визначено 1/6 частину цього ж домоволодіння залишити в опису майна для виконання вироку Ленінського районного народного суду м. Полтави від 17.08.1982 року в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_5 в дохід держави (а.с. 16). У своїй відповіді на запит адвоката Баленка Р.В. щодо надання підстав накладення обтяження (арешт нерухомого майна) на будинок АДРЕСА_1 Перша полтавська державна нотаріальна контора зазначила, що «справи Першої полтавської державної нотаріальної контори за 2005 рік передані на зберігання до Полтавського обласного державного нотаріального архіву за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 13» (а.с. 20). У своїй відповіді щодо надання підстав накладення обтяження (арешт нерухомого майна) на будинок АДРЕСА_1 , державний нотаріальний архів повідомив, що «відповідно до Реєстру Першої полтавської державної нотаріальної контори Полтавської області для реєстрації заборони відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, а також арештів (заборони) накладених на будинки судовими та слідчими органами за 1978-1990 роки встановлено, що на майно ОСОБА_7 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , накладено заборону відчуження (підстава повідомлення Нарсуду Ленінського району м. Полтава від 02.02.1984 р. № 307). Зазначена заборона внесена до Реєстру 04.02.1984 року за №1. Повідомлення Нарсуду Ленінського району м. Полтава від 02.02.1984 року №307 не виявлено, оскільки строк зберігання розпоряджень (повідомлень, ухвал, постанов) по накладенню і зняттю заборон відчуження (арештів) до 2002 року становив 3 (три) роки. Іншою інформацією Полтавський обласний державний нотаріальний архів не володіє» (а.с. 22). Враховуючи рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2008 року та від 16.12.2010 року, позивачОСОБА_3 вважає, що вказані обставини дають підстави зробити висновок про подальшу відсутність правових підстав для арешту нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_4 , тому ці права підлягають судовому захисту шляхом звільнення майна з-під арешту. Наявність у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запису про цей арешт створює позивачу перешкоди у реалізації прав як власника майна, тобто, відбувається обмеження майнових прав спадкодавця, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України. За результатами розгляду позовних вимог, суд першої інстанції визнав, що ГУ ДПС у Полтавській області не надано належних та достатніх доказів для висновку, що воно не є належним відповідачем у справі. Враховуючи правові підстави позову, те, що предметом позову є скасування арешту з майна боржника (засудженої особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, приймаючи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який не може оформити своє право власності у порядку спадкування за заповітом, вбачається наявність спору про захист права власності, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Зважаючи на те, що виконавче провадження завершене, виконане, питання про зняття арешту з вищевказаного майна не вирішено державним виконавцем самостійно, продовження арешту майна перешкоджає позивачу у реалізації прав щодо такого майна. За правилами ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не має змоги, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача на спадкове майно, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, враховуючи, що на день постановлення рішення пройшов строк давності щодо виконання додаткового покарання, виконавче провадження закрито та знищено за закінченням терміну зберігання, порушене право позивача підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідних обтяжень, Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з врахуванням наступного. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідно п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У справі, що переглядається, предметом позову є зняття арешту з нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 , який було накладено на виконання вироку Ленінського районного народного суду м. Полтави від 17.08.1982 року у справі №1-105/1982, яким ОСОБА_5 (батька чоловіка позивача) засуджено за ст. 140 ч. 2 КК УРСР до 2 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією 1/3 частини особисто йому належного майна із застосуванням ст. 14 КК УРСР примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі. Тобто, у даній справі арешт на нерухоме майно було накладено для забезпечення конфіскації майна, тому позивачем правильно визначено відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області. З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що територіальний орган Державної податкової служби України не повинен бути залучений до участі у справі, що розглядається, є безпідставними, оскільки заявлені вимоги про скасування арешту на майно, яке було зареєстроване за засудженим та підлягало конфіскації і зверненню в дохід держави, безпосередньо стосуються прав та інтересів держави, представником якої, в цьому випадку, є Головне управління ДПС у Полтавській області. При цьому, колегією суддів враховано, що Державна податкова служба України, як центральний орган виконавчої влади у сфері податків в Україні, була створена у 2019 році шляхом поділу Державної фіскальної служби. Крім того, колегія суддів зазначає, що вирок суду в частині конфіскації 1/3 частини майна засудженого ОСОБА_5 (будинку АДРЕСА_1 ) фактично було виконано з врахуванням рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16.12.2010 року, яким припинено право власності Полтавської міської ради на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 . Грошові кошти у розмірі 19 256 грн., які, відповідно до квитанції №16/16 від 14.12.2010 року, були внесені ОСОБА_8 на депозитний рахунок ТУ ДСА у Полтавській області (вартість 1/6 частини будинку №25) зобов`язано перерахувати на депозитний рахунок Полтавської міської ради. Тобто, у справі, яка переглядається, встановлено, що арешт на спірне нерухоме майно накладено на виконання вироку Ленінського районного народного суду м. Полтави від 17.08.1982 року в межах кримінальної справи №1-105/1982, розпочатої і завершеної за правилами КПК 1960 року; ОСОБА_3 не була учасником кримінальної справи, в межах якої накладено арешт; вирок суду в частині конфіскації майна виконано, проте, арешт на нерухоме майно не знято, що перешкоджає ОСОБА_3 набути право власності на нерухомість в порядку спадкування. З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу пред`явленого позову, визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області - залишити без задоволення. РішенняЛенінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 лютого 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов