Постанова Львівський апеляційний суд № 450/4812/23

Справа № 450/4812/23 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/3612/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді: Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Салата Я.І. з участю:позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №450/4812/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу в с т а н о в и в : Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивує тим, що сторони з 05 червня 1998 року перебувають у шлюбі. Зазначає, що протягом трьох років разом з відповідачем не проживає та спільного господарства не веде, спільний бюджет відсутній, будь-які шлюбні стосунки між сторонами припинено, у них різні погляди на сімейне, спільне життя, взаємні права і обов`язки, а також вони втратили почуття взаємної любові та підтримки. У зв`язку з цим вважає, що збереження шлюбу і примирення між сторонами не є можливим. З огляду на вказане, просить позов задовольнити. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення оскаржила позивачка. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Судом не враховано, що шлюб між сторонами фактично розпався та носить лише формальний характер, а тому виникла необхідність оформити юридично його розірвання. Крім цього, зазначає, що вона тривалий час хворіє, тому не може зволікати із юридичним оформленням розірвання шлюбу. Стверджує, що сторони разом не проживають, не ведуть спільного господарства, збереження шлюбу є неможливим. Вважає безпідставним посилання суду на ст.106 СК України, яка передбачає лише право подружжя на звернення з заявою про розірвання шлюбу до органів реєстрації цивільного стану, а не обов`язок. Зазначає, що відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу, однак ухиляється від візиту до органів РАЦС, тому розірвання шлюбу можливе лише у судовому порядку. Вважає безпідставним посилання суду на правові позиції Верховного Суду у справах №№910/5958/20, 910/15262/18, 910/6091/19, оскільки предметом спору у жодній з цих справ не було розірвання шлюбу. Звертає увагу, що право визнати позов, відповідач має на підставі ст.49 ЦПК України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до вимог ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що стверджується довідкою про доставку електронного листа на вказану ним електронну адресу (а.с.60). Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 05 червня 1998 року, який зареєстрований Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 05 червня 1998 року, актовий запис № 3 (а.с.6). Сторони у справі проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, шлюб існує формально. Наведене стверджується позивачкою у позовній заяві та в усних поясненнях наданих в суді апеляційної інстанції, а відповідачем у відзиві на позовну заяву. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що спір між сторонами відсутній, оскільки відповідач у відзиві на позов погоджується на розірвання шлюбу, а тому сторони у справі не позбавлені права розірвати шлюб у позасудовому порядку , зокрема подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст.106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що це є правом, а не обов`язком подружжя, тобто альтернативним способом розірвання шлюбу, оскільки ст.110 СК України також передбачено право одного з подружжя на подання позову про розірвання шлюбу до суду, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові із зазначених підстав. Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що сторони фактично разом не проживають, не ведуть спільного господарства, шлюб остаточно припинений, а примирення не можливе, оскілки відповідач також бажає розірвати шлюб про що ствердив у відзиві на позов, апеляційний суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України). Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Оскільки шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім`ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін, такий слід розірвати. Відповідно до ст. 376 ч. 1 п.1,4 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на віповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивач оплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн., тому такий підлає стягненню з відповідача в її користь. На час подання апеляційної скарги позивач звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 1610,40 грн. підлягає стягненню з відповідача у дохід держави. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 листопада 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Розірвати шлюб укладений 05 червня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зареєстрований Пасіки-Зубрицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, актовий запис №3. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений нею судовий збір в суді першої інстанції в розмірі 1073,60 грн.(одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок). Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1610,40 грн.(одна тисяча шістсот десять гривень сорок копійок). Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 13 лютого 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк