Постанова Київський апеляційний суд № 939/958/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2024року м. Київ Справа № 939/958/23 Провадження: № 22-ц/824/2780/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., секретар Сакалош Б. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Унятицького Д. Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, у с т а н о в и в: У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він отримав в оренду від ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0001 площею 2,8658 га, 3221055300:04:001:0002 площею 2,8117 га, 3221055300:04:001:0003 площею 3,6672 га, 3221055300:04:001:0008 площею 6,8827 га, які розташовані на території Бабинецької селищної ради. Вказані земельні ділянки отримані в оренду для ведення садівництва, в тому числі, для вирощування багаторічних, плодових дерев, кущів, інших рослин та багаторічних ягідних культур (малина, суниця, смородина, лохина та ін.). Відповідно до п. 3.1 договорів, строк їх дії становить 8 років, тобто, до 12 жовтня 2025 року. Однак, навесні 2018 року було виявлено недоліки землі у вигляді затоплення орендованих земельних ділянок, що суттєво вплинуло на можливість використання земельних ділянок, отриманих в оренду для ведення господарської діяльності. Відповідно до інформації Державного агентства водних ресурсів України вказані земельні ділянки перебувають на меліоративних землях внутрішньогосподарської осушувальної системи з гончарним дренажем; експлуатаційні заходи та ремонтні роботи на зазначеній осушувальній системі останні роки ніхто не проводив; використання меліоративних земель з гончарним дренажем для індивідуального садівництва із забудовою може призвести до порушення інфраструктури меліоративної системи з гончарним дренажем та викликати вторинне заболочення території. Вказані земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення; були у користуванні Немішаївського радгоспу технікуму для дослідницьких і навчальних цілей та перебувають на меліоративних землях внутрішньогосподарської осушувальної меліоративної системи з гончарним дренажем. Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. Зазначив, що відповідач використовував земельні ділянки з недотриманням правил та установленого режиму експлуатації меліоративної системи, що призвело до підтоплення, заболочення ділянок. Відповідач не попередив про особливі властивості та недоліки земельних ділянок. Кожен з договорів оренди не відповідає трьом істотним умовам договору оренди землі, передбаченим ст. 15 Закону України «Про оренду землі». У зв`язку із наявністю сервітутів площі земельних ділянок менші ніж передбачені договорами оренди. Просив ухвалити рішення, яким визнати укладені ним договори оренди земельних ділянок недійсними. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушеннянорм процесуального права,просив скасувати рішення суду першої інстанціїта постановити нове про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивач у момент підписання договорів оренди здійснив правочин під впливом помилки щодо предмету договорів, помилка значно знижує цінність та можливість використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Також зазначив, що здійснив правочин під впливом обману, оскільки відповідач заперечує про наявність меліоративних мереж та замовчував про їх існування, у зв`язку з чим він позбавлений права отримати продукцію та доходи, передбачені умовами кожного з договорів. Інші істотні умови кожного з договорів, а саме, термін дії договору та розмір орендної плати, не відповідають положенням ст. 15 ЗУ «Про оренду землі». Окрім того, зазначив, що у рішенні суду не зазначені вимоги позивача щодо визнання правочину недійсним, суд не дав оцінку правочину позивача, який був здійснений під впливом помилки та обману, щодо визнання недійсності правочину та припинення дій, які порушують права, тобто, визнання договорів недійсними. Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Науменко О.Г. в інтересах ОСОБА_1 вважав апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, зазначив, що позивачу про стан та специфіку земельних ділянок було відомо як мінімум за 8 років до укладення спірних договорів оренди земельних ділянок з відповідачем, оскільки, його власні земельні ділянки прилеглі до орендованих. Окрім того, зазначав, що договори земельних ділянок є чинними, дійсними та актуальними, позивач користувався орендованими земельними ділянками з моменту укладення договорів оренди за їх цільовим призначенням та сплачував орендні платежі за користування ними, сторони жодним чином не припиняли дію таких договорів, не вносили зміни до них, окрім того, відповідач вказує, що позивач не звертався до нього з питань припинення дії договорів, або з повідомленням обставин, які б поставили під сумнів чинність укладених договорів, з моменту укладення договорів оренди. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що йому не було відомо про те, що земельні ділянки відносяться до меліоративних земель, і що власник використовував земельні ділянки з недотриманням земельних законів України, він, позивач, не міг знати, що відносно земельних ділянок встановлені обмеження та обтяження, зазначив, що з 2018 року між ним та відповідачем велися постійні обговорення обставин щодо зруйнованих мереж меліорації та існування відкритого меліоративного каналу на земельних ділянках, так, вони домовились, що відносини згідно оренди земельних ділянок припиняються до моменту, коли відповідач усуне недоліки, які не дозволяють позивачу використовувати земельні ділянки відповідно до вимог договорів оренди. У запереченнях на відповідь на відзив адвокат Науменко О.Г. в інтересах ОСОБА_2 зазначив, що відповідач ніколи не отримував від позивача пропозиції про намір розірвати договори оренди, додаткові угоди щодо розірвання договорів оренди та акти прийому передачі. Зокрема, зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. 05 січня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про постановлення окремої ухвали суду, у зв`язку із грубим порушенням адвокатом Науменко О.Г. вимог ЦПК України та Правил адвокатської етики. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши думку скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 13 жовтня 2017 року між позивачем та відповідачем укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221055300:04:001:0001 площею 2,8658 га, 3221055300:04:001:0002 площею 2,8117 га, 3221055300:04:001:0003 площею 3,6672 га, 3221055300:04:001:0008 площею 6,8827 га, які розташовані на території Бабинецької селищної ради, строком на 8 (вісім) років, до 12 жовтня 2025 року, для ведення садівництва, в тому числі, для вирощування багаторічних плодових дерев, кущів та інших рослин; вирощування багаторічних ягідних культур (малина, суниця, смородина, лохина та ін.) (а.с.12-23, 24-27). Відповідно до листа басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра державного агентства водних ресурсів України №01-12/197 від 08 лютого 2022 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0001, 3221055300:04:001:0002,3221055300:04:001:0003,3221055300:04:001:0005,3221055300:04:001:0006, 3221055300:04:001:0007, 3221055300:04:001:0008 розташовані в межах одного населеного масиву на території Бучанської міської ради Бучанського району Київської області. Відповідно до матеріалів Інвентаризації меліоративних систем в Київській області, проведеної у 2009 році, земельні ділянки перебувають на меліорованих землях внутрішньогосподарської осушувальної меліоративної системи з гончарним дренажем. Після реформування агропромислового сектора, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року №1253 «Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі, незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників», вказана внутрішньогосподарська мережа осушувальної системи передана у комунальну власність Бабинецької сільської ради в 2009 році. Експлуатаційні заходи та ремонтні роботи на залученій осушувальній системі останні роки ніхто не проводив. Використання меліоративних земель з гончарним дренажем для індивідуального садівництва із забудовою може призвести до порушення інфраструктури меліоративної системи з гончарним дренажем та викликати вторинне заболочення території (а.с. 33). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що відносно земельних ділянок були встановлені обмеження та обтяження, про які на момент укладення угод позивачу відомо не було, що ці земельні ділянки використовуються спільно на підставі угоди, оскільки на них функціонують меліоративні системи, що внаслідок використання відповідачем земельних ділянок з недотриманням правил та установленого режиму експлуатації меліоративної системи, відбулось їх підтоплення та заболочення. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне. Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно частин 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). В обґрунтування своєї правової позиції щодо визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними позивач надає розрізнені посилання на різні нормативні акти, але не доводить їх взаємозв`язку з вимогами про визнання договорів недійсними. Колегія суддів зазначає, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватись на момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору. Аналогічна позиція викладена у постанові КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18. Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, передбачено істотні умови договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Договори, укладені сторонами 13 жовтня 2017 року, містять всі істотні умови, визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, а відтак належність земельної ділянки до меліоративних земель не може вказувати на порушення істотних умов договору, що було вірно встановлено судом першої інстанції. Варто відмітити, що з моменту укладення договорів оренди земельних ділянок позивач не заявляв про наявність недоліків стану земельних ділянок чи якихось обставин, які б перешкоджали йому використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням - для ведення садівництва. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, позивач зазначає, що навесні 2018 року йому стало відомо про підтоплення земельних ділянок, які перебували в його користуванні, проте, суду не надано належних доказів на підтвердження даної обставини. Надалі, позивач зазначав, що звертався із запитами до Управління Водного господарства Київської області, де йому було повідомлено, що вищезазначені земельні ділянки які належать ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відносяться до меліорованих земель. На підставі зазначеної інформації, позивач розвиває тезу про меліоративні землі та пов`язує цей термін із фактом затоплення/підтоплення і неможливістю використання земель за цільовим призначенням. Правове регулювання всіх питань створення та функціонування меліоративних земель регулюється ЗУ «Про меліорацію земель» документ 1389-ХІV, попередня редакція - редакція 19.10.2016, підстава - 1532 -VIII, від 14 січня 2000 року № 1389-ХІV (в редакції чинній для оскаржуваних правовідносин). Як убачається із відповідей Управлінь водного господарства, в межах земельних ділянок, означених ОСОБА_1 у своїх запитах, дійсно, була створена та функціонувала меліоративна система внутрішньогосподарського призначення Немішаєвського радгоспу-технікуму. У відповіді, окрім типу меліоративної системи - гончарного типу, жодної конкретизації чи деталізації про функціональне призначення меліоративної системи відповідно до ЗУ «Про меліорацію земель» не йдеться. Одночасно, Управлінням водного господарства зазначається, що означена меліоративна система внутрішньогосподарська, до державного водогосподарського комплексу не відноситься та не відносилась, на балансі водного управління не обліковується та не обліковувалась. Отже, в обліку Управління водного господарства Київської області присутні «меліоративні землі», однак, відповідно до норм ЗУ «Про меліорацію земель» ці землі такими не є, оскільки меліоративна система не функціонує понад 30 років. Меліоровані землі - угіддя, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому законом порядку проектної документації. Меліорація земель - комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму грунтів, збереження підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь. Внутрішньогосподарська меліоративна система - меліоративна система, яка знаходиться в межах земель одного власника і забезпечує подачу, розподіл та відведення води на цих землях. Залежно від спрямування здійснюваних меліоративних заходів визначаються такі основні види меліорації земель: гідротехнічна, культуртехнічна, хімічна, агротехнічна, агролісотехнічна. Позивачем не наводяться документальні факти про взаємозв`язок орендованих земельних ділянок в розрізі уявного підтоплення та наявністю старої меліоративної системи, оскільки тип меліоративної системи також невідомий. Доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції зводяться до незгоди позивача з висновками суду, власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Доводи адвоката Науменко О.Г. в інтересах ОСОБА_2 щодо необхідності застосування позовної давності колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. Вказаний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі № 758/10335/16-ц (провадження № 61-17055св21), від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18). З огляду на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, вже були досліджені судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно та об`єктивно досліджено всі обставини справи, зібраним доказам дано правильну правову оцінку, а ухвалене судом рішення відповідає вимогам закону. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим. Оскільки суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. В ході апеляційного перегляду справи підстав для постановлення судом окремої ухвали не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 липня 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 07 лютого 2024 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді С.М. Верланов В. А. Нежура