Постанова 4807 № 331/218/23

Дата документу 06.02.2024 Справа № 331/218/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/218/23 Провадження №22-ц/807/294/24 Головуючий в 1-й інстанції Фісун Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2024 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 13 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника ОСОБА_2 до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И В: У січня 2023 року позивачка, через представника адвоката Ганчеву М.А., звернулася до суду з позовом, в якому вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Україна померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Авдіївським відділом ДРАЦС у Покровському районі Донецької області Східного МРУЮ (м. Харків) було складено відповідний актовий запис № 474 і 20 жовтня 2021 р. видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . Позивачка є донькою померлої ОСОБА_3 , більш того, відповідно до довідки від 22.09.2021 р. померла ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована за однією адресою з позивачкою. Відповідно до довідки №242 від 22.11.2021 р., наданої ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області померла ОСОБА_3 була внутрішньо переміщеною особою та за період з 21 листопада 2018 р. по 30 вересня 2021 р. їй було нараховано, але не виплачено кошти в сумі 256 912,49 гривень. У зв`язку із цим позивачка як спадкоємиця першої черги, відповідно до ст.1261 ЦК України, звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про спадщину та у подальшому отримання недоотриманої її матір`ю пенсії. Проте Авдіївську міську територіальну громаду, де було заведено спадкову справу, внесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 р. Спадкова справа, за інформацією, наданою під час телефонної розмови з нотаріусом ОСОБА_4 , залишилась у м. Авдіївка Донецької області. Сам нотаріус Василенко В.А., відповідно до Єдиного реєстру нотаріусів на теперішній час здійснює свою діяльність у м. Полтава. Таким чином, позивачка, за відсутності свідоцтва про право на спадщину позбавлена можливості отримати спадок у вигляді недоотриманої її матір`ю пенсії. Отже, враховуючи, що позивачка (яка є єдиною спадкоємицею) в 6-місячний строк після смерті її матері звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини у вигляді недоотриманої за життя пенсії, а спадкова справа була втрачена через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, є всі підстави визнати за позивачкою право власності на гроші її матері в сумі 256 912,49 гривень в порядку спадкування за законом. Позивачка просила суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману за життя пенсію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Україна. РішеннямЖовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2 , до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману за життя пенсію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Україна, в сумі 256912, 49 грн., що була їй нарахована за період з 21 листопада 2018 року по 30 вересня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2569, 12 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скарги, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що зверненню до суду із вимогою про визнання права власності в порядку спадкування повинно передувати звернення до нотаріальної контори і наявність доказів неможливості оформлення спадкових прав у нотаріуса. Розмір виплат нарахованої, але не виплаченої пенсії розраховується пенсійним фондом на момент звернення з відповідним пакетом документів. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника адвоката Ганчевої М.А. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, враховуючи, що жодні права скаржника не порушено просить закрити апеляційне провадження у даній справі. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Україна померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Авдіївським відділом ДРАЦС у Покровському районі Донецької області Східного МРУЮ (м. Харків) було складено відповідний актовий запис № 474 і 20 жовтня 2021 р. видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . (а.с.17). Позивачка є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 20 травня 1986 р.(а.с.9). Відповідно до довідки від 22.09.2021 р. померла ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована за однією адресою з позивачкою (а.с.24). Відповідно до довідки №242 від 22.11.2021 р., наданої ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області померла ОСОБА_3 була внутрішньо переміщеною особою та за період з 21 листопада 2018 р. по 30 вересня 2021 р. їй було нараховано, але не виплачено кошти в сумі 256 912,49 гривень (а.с.26). Позивачка звернулась до приватного нотаріуса Василенка В.А., яким 12.11.2021 р. було заведено спадкову справу та присвоєно номер у спадковому реєстрі 68642540 (а.с.143). Відповідно до інформації від 17.10.2023 року , наданою нотаріусом Василенко В.А., встановлено, що Спадкова справа відносно майна померлої ОСОБА_3 залишилась у м. Авдіївка Донецької області. Нотаріус ОСОБА_4 , відповідно до Єдиного реєстру нотаріусів, на теперішній час здійснює свою діяльність у м. Полтава. Передати спадкову справу за належністю до нотаріального архіву або до відповідного нотаріусу Покровського районного нотаріального округу також наразі неможливо (а.с.161). Виплату пенсії ОСОБА_3 . Пенсійним фондом України було призупинено з 21 листопада 2018 р. по 30 вересня 2021 р як внутрішньо переміщеній особі. Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що оформити спадкові права через нотаріуса позивачка не має можливості, а тому її порушені права підлягають судовому захисту. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до довідки №242 від 22.11.2021 р., наданої ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області померла ОСОБА_3 була внутрішньо переміщеною особою та за період з 21 листопада 2018 р. по 30 вересня 2021 р. їй було нараховано, але не виплачено кошти в сумі 256 912,49 гривень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Позивачка у передбачений законом строк звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю ОСОБА_3 суми пенсії у відповідності до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріуса обумовлено відкриттям спадкової справи і перебуванням її матеріалів на тимчасово окупованій території, і відповідно неможливість передання цих матеріалів іншому нотаріусу на підконтрольній території для подальшого здійснення нотаріальних дій. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 08 лютого 2024 року. Судді: С. В. Кухар О.В. Крилова О.З. Поляков