Постанова 4815 № 568/438/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2024 року м. Рівне Справа № 568/438/23 Провадження № 22-ц/4815/32/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., секретар судового засідання: Мороз А.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 серпня 2023 року, ухвалене в складі судді Троцюк В.О., повний текст рішення складено 08 серпня 2023 року у справі № 568/438/23 в с т а н о в и в : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору іпотеки. Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що 29 липня 2008 між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки №ROWWGA0000000004 відповідно до якого, іпотекодавець ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме будинок загальною площею 256,20 кв.м, житлова площа 86,20 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,10 га, на якій розташований предмет іпотеки і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія РВ №063557, виданого Радивилівською міською радою 30.07.2004 року. Вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбано під час шлюбу. Вказує на відсутність нотаріально посвідченої згоди позивача на передачу ОСОБА_2 в іпотеку частки в об`єкті нерухомого майна, який належав їм на праві спільної сумісної власності, що суперечать нормам ЦК України та Закону України «Про іпотеку». Просив суд, визнати договір іпотеки від 29.07.2008 року недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2008 року, прийняте приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В.І., зняти заборону відчуження будинковолодіння та земельної ділянки та виключити з Єдиного реєстру заборон запис про обтяження нерухомого майна та запис про державну реєстрацію обтяження іпотекою майна. Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному об`ємі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що надана третьою особою копія його письмової згоди на передачу дружиною в іпотеку майна є низької якості та нечитабельною, а тому не є належним та допустимим доказом. Суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у витребуванні оригіналів доказів які є у матеріалах справи. Вказує, що ніякої заяви у нотаріуса не підписував. У запереченнях на апеляційну скаргу треття особа на стороні відповідача заперечує доводи останньої, просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Перед початком судового засідання позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку неможливістю прибути в судове засідання через намір укласти угоду із адвокатом. Якщо сторона чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що 29.07.2008 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №ROWWGA0000000004, який посвідчений приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчук В.І. За п.35.3 договору в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором іпотекодавець надає в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме будинок загальною площею 256,20 кв.м, житлова площа 86,20 кв.м. Майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Радивилівської міської ради на бланку НОМЕР_1 року та зареєстрованим в ЄРПВНМ за №21306201. Майно передається в іпотеку з невід`ємними приналежностями, які знаходяться на ньому. Предмет іпотеки знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до п.35.4 договору іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, на якій розташований предмет іпотеки і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія РВ №063557, виданого Радивилівською міською радою 30.07.2004 року. Земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акту про право на земельну ділянку (Серія РВ №063557 від 30.07.2004 року) земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_1 площею 0,10 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, належить ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 з 17.11.1984 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 17.11.1984 (а.с. 7). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України. Згідно з частиною першою цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України). Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку`предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників. Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четверта статті 369 ЦК України). Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників право оскаржити договір з підстав його недійсності. Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 761/31210/19. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21) зазначено, що: «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22) зазначено, що «якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)). Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові». У справі, що переглядається, пред`являючи позов про визнання договору іпотеки недійсним, ОСОБА_1 пред`явив позов лише до однієї сторони договору, а інша сторона договору АТ КБ «Приватбанк» є третьою особою, клопотання про залучення АТ КБ «Приватбанк» до участі в справі як співвідповідача не заявив, а тому в задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним слід було відмовити з підстав неналежного складу співвідповідачів, а не з підстав його недоведеності, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Оскільки суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі, що є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд апеляційної інстанції не аналізує доводи апеляційної скарги по суті спору, так як вони не мають правового значення для вирішення цієї справи. Враховуючи, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилився з мотивами такої відмови, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивів відмови в задоволенні позову в редакції цієї постанови. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 08 серпня 2023 змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 08 лютого 2024 року Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.