Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/29307/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/29307/23 Провадження № 22-ц/4820/421/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю представниці відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки майна, припинення права на частку у спільному майні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2023 року про забезпечення позову, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки майна, припинення права на частку у спільному майні. ОСОБА_2 зазначив, що з 6 серпня 2010 року він перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. З січня 2023 року сторони не підтримують подружні відносини та не ведуть спільне господарство, наразі в суді знаходиться справа про розірвання шлюбу між ними. За час шлюбу сторони набули квартиру АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення №9 за тією ж адресою. Згідно договору від 20 березня 2023 року сторони визначили, що їх частки у праві власності на спільну квартиру та нежитлове приміщення є рівними, проте між ними не досягнуто домовленості про користування спірним майном. З огляду на неможливість поділу спільної квартири та нежитлового приміщення в натурі, єдиним способом захисту прав та інтересів позивача є стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації вартості частки цього майна. На час розгляду справи в суді ринкова вартість спірної квартири становить 1 586 826 грн, а ринкова вартість спірного нежитлового приміщення 10 782 грн. За таких обставин ОСОБА_2 просив суд: стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову компенсацію вартості частки квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 793 413 грн; припинити його право власності на частки цієї квартири; стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову компенсацію вартості частки нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , у розмірі 5 391 грн; припинити його право власності на частки цього нежитлового приміщення. Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_3 частки квартири АДРЕСА_3 та нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . На думку ОСОБА_2 , вказані заходи забезпечення позову відповідають предмету спору та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичне вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. Підстави для застосування зустрічного забезпечення у цьому випадку відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не зумовлюють порушення прав та інтересів відповідача, а тому такий вид забезпечення позову не може спричинити відповідачу збитки. Забезпечення позову шляхом накладення арешту не порушують принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належні ОСОБА_3 : - частки квартири АДРЕСА_1 ; - частки нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Визначено, що ухвала підлягає негайному виконанню, а оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд керувався тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та застосування арешту майна, відтак ця заява не відповідає вимогам процесуального закону та має бути повернута заявнику. Також ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду про задоволення позовних вимог. Обтяжене судом майно не має відношення до предмету спору, а застосований судом захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не врахував чинні норми процесуального закону та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, указуючи на її законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Суд першої інстанції не дотримався положень статей 81, 149, 150 ЦПК України. У зв`язку з порушенням норм процесуального права оскаржувана ухвала має бути скасована з ухваленням нового судового рішення з цього питання. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини За обставинами, на які посилається ОСОБА_2 у позовній заяві, з`ясовано наступне. З 6 серпня 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 грудня 2023 року. 20 березня 2023 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали два договори про визначення часток в спільній власності, посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. (зареєстровані в реєстрах за №571 і №573), згідно яких сторони визначили, що їх частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , є рівними. Між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виник спір з приводу поділу вказаного нерухомого майна. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. В силу пункту 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа. Із положень статті 153 ЦПК України слідує, що за загальним правилом заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року (справа №381/4019/18) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18). Предметом спору у справі є поділ майна, що є у спільній частковій власності, між співвласниками у спосіб присудження з одного співвласника на користь іншого співвласника грошової компенсації вартості належної йому частки у майні та припинення, у зв`язку з цим, права останнього на цю частку. ОСОБА_2 пред`явив позов про стягнення з ОСОБА_3 на свою користь грошових коштів, а тому застосований судом спосіб забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідачки є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Заява ОСОБА_2 містить відповідне обґрунтування необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, внаслідок чого підстави для повернення її заявнику відсутні. Водночас ОСОБА_2 не надав суду належних і достатніх доказів про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а невжиття судом заходу забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на іншу (не спірну) частину нерухомого майна, унеможливить таке виконання. Також у справі відсутні докази того, що незабезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення охоронюваних законом прав або інтересів заявника. Отже, заява ОСОБА_2 про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову не відповідає вимогам процесуального закону, а тому згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України її слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_2 . Щодо судового збору У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено, внаслідок чого в силу статті 141 ЦПК України понесені ним судові витрати не відшкодовуються, а з заявника на користь ОСОБА_3 слід присудити витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 605 грн 60 коп. Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2023 року про забезпечення позову скасувати та постановити нове судове рішення. Відмовити у забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки майна, припинення права на частку у спільному майні шляхом накладення арешту на частки квартири АДРЕСА_3 та нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 605 гривень 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 7 лютого 2024 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Козак О.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 2