LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС140/2059/23

від 07.02.2024 · Адміністративна

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 07 лютого 2024 року м. Київ справа №140/2059/23 адміністративне провадження № К/990/3769/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-торгова фірма "Центр" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, У С Т А Н О В И В: Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач вперше подав апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 140/2059/23 залишено без руху у зв`язку із відсутністю сплати судового збору. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 140/2059/23 повернуто скаржнику. 15.11.2023 відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 визнано неповажними причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху, апелянту запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати інші підстави для поновлення строку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 140/2059/23. Не погодившись із ухвалою від 28.12.2023, Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що полягає у наступному. На думку скаржника, повернення апеляційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області у зв`язку з несплатою судового збору не позбавляє Головне управління ДПС у Волинській області права повторного звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою в порядку, встановленому законом. Скаржник звертає увагу, що у даному випадку подання повторної апеляційної скарги має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями та відповідає принципу юридичної визначеності з огляду на передбачену чинним законодавством можливість для поновлення строку на апеляційне оскарження в межах річного строку. Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою. Водночас законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строків на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту наведених апелянтом підстав у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду вбачається, що при поданні апеляційної скарги вдруге апелянтом дійсно сплачено судовий збір, проте вказані підстави не можуть вважатись належними та допустимими доказами поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. Суд апеляційної інстанції наголосив, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, а відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. У контексті зазначеного Верховний Суд зауважує про таке. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, зокрема в частині надання документа про сплату судового збору, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - п`ятнадцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Так, Головне управління ДПС у Волинській області, заявляючи про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, не зазначило об`єктивних причин, які унеможливлювали подати повторну апеляційну скаргу в більш стислий термін після прийняття ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги. При цьому загальний строк, що сплинув після постановлення ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первинної апеляційної скарги (12.10.2023) і до дня подання повторної апеляційної скарги (15.11.2023), становить один місяць, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою. Колегія суддів не заперечує проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, однак зауважує, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Верховний Суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права. Оскільки зміст ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-торгова фірма "Центр" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

2. Надіслати Головному управлінню ДПС у Волинській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя А.І. Рибачук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»