Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/12063/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12063/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у непризначенні пенсії за віком позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, починаючи з 30.01.2023; - зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплату пенсії за віком позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, починаючи з 30.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 30.01.2023; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 30.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що судом було безпідставно та всупереч ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» покладено на відповідача обов`язок з проведення призначення, перерахунку та виплати пенсії позивачу саме з 30.01.2023, оскільки із заявою про перехід на інший вид пенсії останній звернувся 22.02.2023. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 11.08.2014 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 02.03.2015 виплату пенсії за вислугу років було припинено у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років. Матеріали справи свідчать, що 29.01.2023 позивач досяг пенсійного віку 60 років, у зв`язку з чим, як встановлено судом першої інстанції, 22.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Чернігівській області з заявою, в якій просив перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 22.02.2023 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосовано при визначенні пенсії показник середньомісячного заробітку та коефіцієнт середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки. Вважаючи протиправними такі дії ГУ ПФ України в Чернігівській області, ОСОБА_1 14.06.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, саме за 2020-2022 роки. Проте листом від 06.07.2023 №10788-10110/О-02/8-2500/23 відповідач відмовив у такому перерахунку, вказавши, що для перерахунку пенсії врахований коефіцієнт середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (а.с. 13-15). Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що у спірному випадку мало місце призначення пенсії за віком вперше, адже до цього позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно, за висновком суду, право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 отримав з дня, наступного за днем настання пенсійного віку, а не з дня звернення із заявою про призначення пенсії, та з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка була чинною на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Приписи ст. 6 згадано Закону визначають, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку. Як свідчать матеріали справи, однак не було враховано відповідачем, виплата пенсії, призначеної позивачу на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», була припинена з 02.03.2015, а призначення пенсії за віком з 01.03.2023 здійснювалося у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Отже, у межах спірних правовідносин, як правильно зазначив суд першої інстанції, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону. Положеннями до ч. 1 ст. 9 Закону закріплено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Приписи ч. 3 ст. 45 вказаного Закону визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що положеннями ч. 3 ст. 45 Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом. Однак, як було встановлено раніше, у спірному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом. Аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 31.03.2015 у справі №21-612а14, від 09.06.2015 у справі №21-550а14, від 02.12.2015 у справі №193/1029/14-а, від 22.12.2015 у справі №2-а/199/138/14. Відтак, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення», які передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком. Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 428/450/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. Відтак, посилання апелянта на те, що суд, визначаючи дату, з якої позивачу належить здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії за віком, призначену відповідно до Закону, помилково керувався п. 1 ч. 1 ст. 45, а не ч. 3 ст. 45 указаного Закону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже було наголошено вище, до спірних правовідносин приписи ч. 3 ст. 45 Закону не застосовуються. Натомість, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, якщо, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, оскільки станом на 29.01.2023 позивач досяг визначеного ст. 26 Законом пенсійного віку 60 років, що не заперечується відповідачем, а пенсія за віком, як було встановлено раніше, призначена останньому вперше, то висновки суду першої інстанції про те, що призначення такої пенсії має здійснюватися з 30.01.2023, відповідає наведеним вище нормам матеріального права. З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, встановлених у ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення обставин та здійсненого аналізу чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Щодо іншої частини позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, судова колегія зазначає, що правильність висновків Чернігівського окружного адміністративного суду у відповідній частині учасниками справи під сумнів не ставилася, ними не оскаржувалася, а відтак в силу приписів ч. 1 ст. 308 КАС України вони перебували поза межами апеляційного перегляду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна