Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/16522/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/16522/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020 2022 роки під час обчислення їй пенсії за віком, а Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не застосування відповідного показника за наслідком звернення до нього позивача; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії їй за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки з дня її призначення, а саме з 20.03.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що вона отримувала пенсію за вислугу років, а з 20.03.2023 її було переведено пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому вона має право із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 20.03.2023, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що показник середньої заробітної плати за три попередні роки застосовується лише при призначенні вперше пенсії або при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за нормами частини третьої статті 45 Закону № 1058 при умові, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. На думку апелянта, оскільки призначення пенсії позивачу відбулось у 2014 році, тому право на призначення пенсії вже було реалізоване позивачем, починаючи з 2014 року, то в майбутньому можливий лише перехід з одного виду пенсії на інший, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 18.08.2014 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», втім з 01.09.2014 позивачу припинена виплата пенсії за вислугу років у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на вислугу років. У подальшому, позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до заяви позивача від 20.03.2023. Однак, 20.09.2023 позивач звернулася із заявою від 20.09.2023 у порядку, передбаченому Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», щодо здійснення перерахунку пенсії із застосуванням для її розрахунку показника середньої заробітної плати, який існував на час переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» № 1058. За результатами розгляду звернення від 20.09.2023 пенсійним фондом було роз`яснено порядок переведення з одного виду пенсії на інший та застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні при проведенні такого перерахунку пенсії, та відповідно до сформованого розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивача від 03.04.2023 при призначенні пенсії за віком, позивачу розрахували за показником середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки. Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому при призначенні у 2023 році позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, а саме 2020-2022 роки. Як наслідок, належним способом захисту прав та інтересів позивача буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 20.03.2023, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому, оскільки рішення про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до заяви від 20.03.2023 приймалося за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, тому вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058-ІV), пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. У відповідності до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення позивача пенсії за вислугу років) призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. Згідно статті 6 цього ж Закону особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку. Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, на підставі аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Як свідчать матеріали справи, позивач з 18.08.2014 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, з 20.03.2023 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. При цьому, позивач вважає, що пенсія відповідно до ЗаконуУкраїни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2020-2022 роки, що передували року звернення (2023 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України. Враховуючи те, що позивач з 18.08.2014 отримувала пенсію за вислугу років по Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому показник середньої заробітної плати повинен змінюватися залежно від переведення з 20.03.2023 на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, тобто по іншому закону на інший вид пенсії. Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що якщо особа отримує пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058-ІV. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22.12.2015 у справі №21-4071а15 та від 31.03.2015 у справі №21-612а14 та підтримана Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №363/1493/17 та від 25.03.2020 у справі № 367/1130/17. До того ж, необхідно враховувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №813/2355/18 від 10 листопада 2022 року, згідно якого показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У спірних правовідносинах відповідачем неправомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та оскільки позивачу пенсію за віком було призначено вперше у 2023 році на підставі її заяви, відтак позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до вказаного Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2020-2022 роки. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обчислення розміру пенсії за віком позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, є протиправними. Як наслідок, належним способом захисту прав та інтересів позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 20.03.2023, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. У той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, звернених до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оскільки рішення про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до заяви від 20.03.2023 приймалося за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко