Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/9639/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/428/24Головуючий по 1 інстанції Справа №711/9639/23 Категорія: на ухвалу Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В. учасники справи: позивач (скаржник) ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Драченка Владислава Вікторовичана ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.01.2024 (суддя в суді першої інстанції Кондрацька Н.М.) про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, в с т а н о в и в : 22.12.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Драченко В.В. звернувся до суду із позовом про захист прав споживачів, яким просив визнати неправомірною односторонню відмову від обслуговування рахунків ОСОБА_1 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк», що вчинене відповідачем відповідно до листа №20.1.0.0.0./7-231220/131 від 20.12.2023. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.12.2023 позовну заяву у справі залишено без руху оскільки у позовній заяві позивач зазначає щодо існування укладеного договору з АТ КБ «Приватбанк», наявність інших договірних відносин, про заяву щодо перерахування коштів і зняття залишку зі своїх рахунків, однак указане до позовної заяви представником позивача не долучено та на обґрунтування позовних вимог до позову додано лише копію повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин від 20.12.2023. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.01.2024 матеріали даної позовної заяви вважаються неподаними та повертаються їх позивачу, оскільки станом на 10.01.2024 недоліки вказані в ухвалі від 28.12.2023 позивачем та його представником в повній мірі не усунуто, а саме, не надано відомостей про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, укладеного договору чи договорів між ними, якими обґрунтовує свої позовні вимоги позивач та на що звернув увагу суд в ухвалі від 28.12.2023 про залишення позову без руху. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача через систему «Електронний суд» 17.01.2024 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу суду першої інстанції прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вказано на те, що представником позивача додано до позовної заяви докази, які він вважав за необхідне надати суду. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Такі питання можуть вирішуватися на інших стадіях процесу, тому такі обставини не можуть бути підставами повернення позовної заяви позивачу. Крім того, в апеляційній скарзі вказується на те, що договірні правовідносини у даній справі виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг, відтак саме на відповідача, як на надавача банківських послуг, покладається обов`язок довести правомірн6ість власних дій щодо одностороннього розірвання договору зі споживачем. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даному випадку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, яка зазначена в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Вимоги до позовної заяви викладені в статті 175 ЦПК України. Згідно ч.1 ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно положень частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (форма та зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повертаючи позовну заяву у справі, суд виходив з того, що позивачем не усунуто вказані судом недоліки у наданий строк не надано відомостей про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, укладеного договору чи договорів між ними, якими обґрунтовує свої позовні вимоги позивач. Однак з правильністю таких висновків суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може з урахуванням такого. Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі «Церква села Сосулівка проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює «право на суд», в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. «Беллет проти Франції», рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Суд першої інстанції в цій справі помилково та необґрунтовано вказав про наявність таких недоліків у позовній заяві, які б свідчили про неможливість відкриття провадження за нею, адже при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу і не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Відтак, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів. Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 264 ЦПК України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена. Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим. З огляду на викладене, залишення без руху, а тим більше повернення позовної заяви з підстав, викладених судом, є порушенням вимог процесуального законодавства. Таким чином суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з вищевказаних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6), колегія суддів вважає, що постановлена Придніпровським районним судом м. Черкаси від 28.12.2023 про повернення заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України (порушення норм процесуального права). Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу задовольнити . Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.12.2023 про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів скасувати. Матеріали даної цивільної справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повну постанову складено 07.02. 2024. Суддя-доповідач Судді