Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/1135/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/512/24 Справа № 172/1135/23 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: автомобіль марки BMW моделі 328 XI, чорного кольору, 2012 року випуску номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1997 см3, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 . Заборонено ОСОБА_1 , здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження автомобіля, а також передавання його в заставу, оренду та обтяження його боргом, передавання для експлуатації в службу таксі. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірний автомобіль та заборони вчиняти будь-які дії. Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Статті 149 та 150 ЦПК України містять підстави та види забезпечення позову. У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо. У відповідності до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України які викладені в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог представника позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкурентним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу за захистом яких заявник звертається до суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є визнання майна спільною сумісною власністю, припинення права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля марки BMW моделі 328 XI, чорного кольору, 2012 року випуску номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 та що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Однак, судом першої інстанції не враховано, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні та передачі на зберігання іншим особам, що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності. Враховуючи викладене, а також те, що судом було порушено норми процесуального права при вирішенні питання щодо забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню в частині накладення арешту на автомобіль. Що стосується оскаржуваної ухвали в частині заборони вчиняти певні дії, то колегія вважає, що вона постановлена з дотриманням норм процесуального права, такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, є співмірним із позовними вимогами, забезпечує збалансованість інтересів сторін. Виходячи з викладеного ухвала в зазначеній частині скасуванню не підлягає і її слід залишити в цій частині без змін. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року в частині накладення арешту на автомобіль марки BMW моделі 328 XI, чорного кольору, 2012 року випуску номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1997 см3, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: