Постанова 4857 № 462/8995/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 462/8995/23 пров. № А/857/132/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 грудня 2023 року (головуючого судді Постигач О.Б., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 13 год. 53 хв. в м. Львів) у справі №462/8995/23 за позовом ОСОБА_1 до Командира взводу старшого лейтенанта поліції 4 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Шушпанова Андрія Андрійовича, Поліцейського 13 взводу 1 роти 2 батальйону Смутка Івана Ярославовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Національної поліції у Львівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до командира взводу старшого лейтенанта поліції 4 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Шушпанова Андрія Андрійовича, поліцейського 13 взводу 1 роти 2 батальйону Смутка Івана Ярославовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просить скасувати оскаржувану постанову серії ЕАТ №8095956, стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» та ГУНП у Львівській області 720 грн. безпідставно стягнутих коштів за евакуацію автомобіля, стягнути з ГУНП у Львівській області 144 грн за зберігання автомобіля, судові витрати покласти на відповідачів. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 21 грудня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Зазначає, що постанова була складена 07.11.2023 року о 14:46 год. при цьому відео з нагрудних камер поліцейського при складанні даної постанови не проводилось та до суду відділом поліції надано не було. Більш того, дана постанова складалась за адресою: вул. Тролейбусна,1, а особу, винуватця правопорушення, як і самого факту правопорушення поліцейський не встановив, при притягненні позивача до відповідальності не було встановлено чи це був власник транспортного засобу, не встановлено чи це був водій, як і не встановлено особи, яка паркувала автомобіль за адресою: Широка, 92, м. Львів. Принципом притягнення до відповідальності слугувало те, що саме позивач прибув для того, щоб забрати автомобіль. Суд правильно зіславшись на норму права про те, що відповідальною особою за порушення правил паркування є: 1) Власник; 2) Належним чином зареєстрований користувач, та знаючи що, позивач не є ні власником, ні належно зареєстрованим користувачем даного автомобіля невірно всупереч положенням закону зазначив, що позивач вірно притягнутий до відповідальності. Більш того, при огляді відео вилучення транспортного засобу було скадено лише акт вилучення автомобіля, але постанова про адміністративне правопорушення складеною не була, тобто не було зафіксовано даного правопорушення. Окрім того, при вилученні автомобіля не було жодної особи: чи то власника, чи то користувача, чи то водія, які б зазначили, що це вони паркували даний транспортний засіб. В той же час відповідно до закону визначено процедуру притягнення особи до відповідальності: складання постанови про адміністративне правопорушення на власника або користувача автомобіля. Вилучення автомобіля, якщо дані особи відсутні, а автомобіль істотно перешкоджає руху. В той же час не може бути навпаки, вилучення автомобіля, не складання постанови, а вже згодом, коли з`явився позивач, то складання на нього постанови. Суд не міг встановити, що для руху пішоходів не залишено 2 м., оскільки жодного обміру не має. Більш того, суд не зазначає, що автомобіль розташований на асфальтованій частині тротуару, а далі від крайньої межі заасфальтованої частини тротуару знаходиться велика ділянка, не асфальтована, по якій можна проходити не виходячи на проїжджу частину, але головне, ніде не зазначено яка ширина тротуару, де цей тротуар має закінчитись та не проведено заміру скільки місця залишено для проходу пішоходів, а відтак не зроблено висновку чи можливий рух пішоходів не виходячи на проїжджу частину. Твердження суду: фотознімками та відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що автомобіль BMW I3, д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований на тротуарі, створює загрозу безпеці руху, оскільки для обходу вказаного автомобіля пішоходам потрібно вийти на проїжджу частину дороги є недостовірним з мотивів того, що для обходу автомобіля не потрібно виходити на проїжджу частину, оскільки з іншого боку залишається значна частина місця для проходу, що становить значно більше ніж 2 м. Відповідно до ПДР: «тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном». Відтак, як бачимо, тротуар це не повинна бути обов`язково заасфальтована частина, а відтак територія, яка прилягає до проїздної частини становить шириною більше 10 метрів, що спростовує висновки суду, що для обходу автомобіля потрібно вийти на проїздну частину дороги. Окрім цього, Залізничний районний суд у своєму рішенні посилається на справу у справі №520/2261/19: визнати протиправною бездіяльність держави України в особі Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), що спричинила порушення розумних строків розгляду цивільної справи № 638/2261/18, що є абсолютно невідповідним в даній ситуації, оскільки дана справа не стосується правил дорожнього руху. Окрім того, судом не надано належної оцінки того, що спочатку було складено акт вилучення автомобіля, а фіксація з нагрудної камери проводилась при вилученні автомобіля, і при вилученні автомобіля не було встановлено ні особи, що припаркувала автомобіль, ні власника, ні належного користувача автомобіля. В той же час, сам факт складання постанови про адміністративне правопорушення зафіксованим не був, а відтак не можливо пересвідчитись, за яких умов поліцейський дійшов висновку про винуватість позивача, як і не можливо пересвідчитись чи було дотримано право позивача на захист, чи було йому оголошено усі права та забезпечено участь адвоката при складанні постанови про адміністративне правопорушення. У відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту патрульної поліції Забродоцька Я.Р. заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, проводити розгляд справи без участі сторони відповідача. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАТ № 8095956 від 07.11.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Зазначена постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 07.11.2023 о 08:52 год у м. Львові на вул. Широка, 92, водій транспортного засобу BMW I3, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі не залишивши для руху пішоходів 2 м, чим створив суттєву перешкоду та порушивши п. 15.10 в ПДР України Порушення стоянки, стоянка на тротуарах, де для руху пішоходів залишається менше 2 м. (а.с.13). Також поліцейським 13 взводу 1 роти 2 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Смуток І.Я. 07.11.2023 о 08:52 год було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу BMW I3, д.н.з. НОМЕР_3 , який було доставлено для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Львів, вул. Тролейбусна,

1. Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, беручи заявлені позивачем позовні вимоги та суть спору не встановлено підстав для задоволення позову. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як вказано підпунктом «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється: на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Згідно із частиною 3 статті 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У примітці до вказаної статті зазначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Положеннями статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідно до положень підпунктів 3, 8, 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься серед інших вказана частина 3 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Згідно з положеннями статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. У апеляційній скарзі скаржник вказує, що поліцією не встановлено особи, яка паркувала автомобіль за адресою: Широка, 92, м. Львів, однак колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки дані власника автомобіля було встановлено за допомогою Інформаційного порталу Національної поліції під час евакуації автомобіля, а постанова вже складена за участі позивача, що ним не заперечується в позовній заяві. Відповідно до частин 1, 2 статті 265-4 КУпАП, тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом його доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), у випадках, передбачених частиною 3 статті 265-4 КУпАП. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а). Відповідно до пункту 5 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року № 990, після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком. Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України). Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Зі змісту норми підпункту «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Диспозицією підпункту «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. При цьому, паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром. Відповідно до пункту 11.13 Правил дорожнього руху забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил. Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, поліцейські прибули за викликом громадянки 07.11.2023 і о 08 годині 52 хвилин було виявлено стоянку транспортного засобу марки BMW I3, д.н.з. НОМЕР_3 , на тротуарі, де для руху пішоходів не залишено 2 м., що також підтверджується відео зняте поліцейськими на бодікамери. Згідно пункту 1.10. Правил дорожнього руху, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який дослідив долучені до матеріалів справи фотознімки (аркуші справи 57-58) та відеозаписи (аркуш справи 60) з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що автомобіль BMW I3, д.н.з. НОМЕР_3 , який припаркований на тротуарі, створює загрозу безпеці руху, оскільки для обходу вказаного автомобіля пішоходам потрібно вийти на проїжджу частину дороги, що є небезпечних як для пішоходів, так і для водіїв, а відтак посилання позивача викладеними в апеляційній скарзі, що він не порушив Правил дорожнього руху є необґрунтованими, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що автомобіль позивача був розташований на тротуарі, що унеможливлює належний рух пішоходів вздовж тротуару та у контексті обставин цієї справи треба зауважити, що працівників поліції викликала громадянка, яка не змогла пройти по тротуарі, а пішохід теж є учасником дорожнього руху і наявність умов для його пересування є важливою умовою належної організації дорожнього руху. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є обґрунтована, прийнята у відповідності до положень чинного законодавства та відсутні підстави для її скасування, адже ОСОБА_1 07.11.2023 о 08:52 год у м. Львові на вул. Широка, 92, водій транспортного засобу BMW I3, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі не залишивши для руху пішоходів 2 м, чим створив суттєву перешкоду та порушивши п. 15.10 в ПДР України Порушення стоянки, стоянка на тротуарах, де для руху пішоходів залишається менше 2 м., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 грудня 2023 року у справі №462/8995/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.Й. Коваль Повний текст постанови складено 05.02.2024