Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5561/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5561/23 Перша інстанція: суддя Василяка Д.К., повний текст судового рішення складено 27.06.2023, м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А : Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, у загальній сумі 185 871,25 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог у даній справі, так як податковим органом не надано до суду копії податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник спірний податковий борг, згідно доводів позовної заяви податкового органу, а також не надано доказів вручення апелянту податкової вимоги. При цьому, на переконання апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних доказів направлення та вручення відповідачу копії позовної заяви з додатками. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що податковим органом пропущено встановлений строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що станом на 10 січня 2022 року загальна податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів становить 185 871, 25 грн. Зазначена заборгованість складається із наступних складових: - нарахування податкових зобов`язань податковим повідомленням-рішенням № 0035241305 від 11 серпня 2017 року, на суму 183 831,25 грн; - нарахування податкових зобов`язань податковим повідомленням-рішенням № 0035361305 від 11 серпня 2017 року, на суму 2 040,00 грн. В свою чергу, з метою стягнення наявного податкового боргу, податковий орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як узгоджений, проте добровільно не сплачений податковий борг, підлягає стягненню у судовому порядку, з яким не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно п. 14.1.175 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Крім того, згідно п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. З іншого боку, згідно п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Колегією суддів встановлено, що Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 , як платника податків, у зв`язку з наявністю у останньої непогашених податкових зобов`язань. Між тим, з вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги. В даному випадку, податковим органом 18 вересня 2017 року сформовано та направлено відповідачу поштою податкову вимогу № 19687-17, яка згідно положень п. 42.5 ст. 42 ПК України вважається врученою відповідачу 29 вересня 2017 року (а.с. 13). В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, податковий борг з моменту отримання відповідної вимоги не погашався (не переривався) у повному обсязі. З іншого боку, колегія суддів враховує, що спірні податкові зобов`язання, з яких складається визначений податковим органом борг, виникли за наслідком узгодження наступних податкових повідомлень-рішень: № 0035241305 від 11 серпня 2017 року, № 0035361305 від 11 серпня 2017 року. Вказані податкові повідомлення-рішення вручено позивачу 15 серпня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23). При цьому, з вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. З іншого боку, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Тобто, після 25 серпня 2017 року розпочався відлік встановленого 1095-денного строку для звернення до суду з позовом про стягнення виниклої заборгованості. Між тим, згідно п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. При цьому, згідно п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року), дія п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, так як вони зупинили свою дію з 17 березня 2022 року, а як наслідок з відповідної дати продовжився відлік встановленого 1095-денного строку для звернення до суду. В свою чергу, з даним адміністративним позовом податковий орган звернувся лише 20 березня 2023 року, тобто з пропуском встановленого 1095-денного строку, відлік якого зупинявся з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року. Між тим, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. При цьому, згідно ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. При цьому, судом першої інстанції належної правової оцінки вказаному факту не надано, а як наслідок помилково прийнято рішення про задоволення позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду та залишення позовної заяви без розгляду. Між тим, згідно абз. 1 ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 27 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, згідно пп. 1-1 п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках. Згідно абз. 6 п. 18 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, компенсація судового збору відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 цього Порядку здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований. В даному випадку, понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації за рахунок спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований. Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 308, 311, 315, 319, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та залишити без розгляду позовну заяву Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, розміром 4182 (чотири тисячі сто вісімдесят дві) гривні 10 копійок, що сплачений через АТ КБ "Приватбанк" згідно платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3118136794.1 від 26 липня 2023 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян