Постанова 4854 № 400/7131/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7131/21 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 02.05.2023, м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, у справі за адміністративним позовом за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И Л А : Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги ОСОБА_1 про стягнення на користь державного бюджету коштів податкового боргу, розміром 105 576,30 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог податкового органу у даній справі, так як спірні зобов`язання зі сплати податку на нерухомість не мають сплачуватись апелянтом через знищення відповідної нерухомості. Крім того, апелянт вважає, що податковим органом не надано розрахунку пені, нарахованої апелянту, що унеможливлює перевірку правомірності її нарахування. В свою чергу, податковим органом подолано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як апелянт має обов`язок зі сплати спірних податкових зобов`язань. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунку Головного управління ДПС у Миколаївській області, податковий борг ОСОБА_1 (з урахуванням уточнених позовних вимог) складає 105 576,30 грн. Зазначений податковий борг складається з наступних складових: - податкового повідомлення-рішення № 0043343-5306-1407 від 21 травня 2019 року, яким визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, розміром 42 637,66 грн; - податкового повідомлення-рішення № 0071978-5306-1407 від 22 травня 2020 року, яким визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, розміром 47 791,28 грн; - пені з податку на нерухоме майно, розміром 1 781,28 грн; - пені з земельного податку, розміром 13 336,08 грн. В свою чергу, у встановлені податковим законодавством строки відповідачем не сплачено виниклої заборгованості, а тому з метою стягнення наявного податкового боргу, податковий орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як спірний борг підлягає стягненню на користь державного бюджету, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно п. 14.1.175 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Між тим, згідно п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: 265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 265.1.2. транспортного податку; 265.1.3. плати за землю. Згідно п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно. Згідно п. 10.5 ст. 10 ПК України, зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з: 1) державного бюджету; 2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування. Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України (крім єдиного податку, визначеного пунктом 16-4 частини другої статті 29 цього Кодексу). Колегією суддів встановлено, що податковий орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом про стягнення на користь державного бюджету податкового боргу з ОСОБА_1 , як платника податків, який виник у зв`язку з наявністю у останнього узгоджених податкових зобов`язань з податку на майно, загальним розміром 105 546,30 грн. При цьому, задовольняючи позовні вимоги податкового органу, судом першої інстанції зроблено висновок, що нараховані відповідачу податкові зобов`язання з податку на майно, які мають статус узгодженого податкового боргу, мають бути стягнутими до державного бюджету. В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що до місцевих податків належить податок на майно, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю. При цьому, зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. В свою чергу, вищевикладені положення Бюджетного кодексу України в структурі бюджетної системи України чітко відмежовують державний бюджет від місцевих бюджетів, які складаються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування. Між тим, до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з ПК України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцеві податки можуть бути перерахованими (стягнутими) лише до відповідного місцевого бюджету. Між тим, в позовних вимогах податковим органом чітко зазначено про необхідність стягнення податкового боргу з податку на майно до державного бюджету, а не до конкретного місцевого бюджету. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В даному випадку, зазначені положення КАС України не дають суду повноважень щодо виходу за межі позовних вимог суб`єкта владних повноважень. Крім того, згідно ч. 4 ст. 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Тому, колегія суддів вважає, що при дослідженні можливості стягнення спірного податкового боргу до державного бюджету судом першої інстанції помилково застосовано норми матеріального та процесуального права, а як наслідок помилково стягнуто з відповідача податкові зобов`язання з місцевого податку до державного бюджету. Між тим, згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Тому, враховуючи зазначені порушення, а також неможливість зміни судового рішення, з виходом за межі позовних вимог податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідача та скасувати рішення суду першої інстанції на підставі викладених вище висновків. З іншого боку, враховуючи наявність у податкового органу права на повторне звернення до суду з позовом про стягнення спірних податкових зобов`язань до відповідного місцевого бюджету у встановленому порядку, колегія суддів вважає за необхідне не надавати правову оцінку доводам апелянта про відсутність у нього обов`язку зі сплати спірних податкових зобов`язань, так як заявлені податковим органом вимоги у даній справі не можуть бути задоволеними. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, з ухваленням у справі нового рішення. Відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, розміром 3405,00 (три тисячі чотириста п`ять) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян