Постанова 4852 № 280/6079/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/6079/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (суддя Сацький Р.В., повний текст рішення складено 26.10.2023) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протравними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови позивачеві в звільненій з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб інвалідністю; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 . ОСОБА_1 26.06.2023 подав до командира ВЧ НОМЕР_2 рапорт, в якому просив звільнити з військової служби в запас за сімейними обставинами в зв`язку з наявністю дружини-інваліда ІІІ групи. Командиром ВЧ НОМЕР_2 направлено до ВЧ НОМЕР_1 подання від 28.06.2023 за № 740/33/2466 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас за сімейними обставинами, проте командиром Військової частини НОМЕР_1 відмовлено в його задоволенні. Відмова ґрунтується на тому, що в довідці МСЕК відсутні відомості, які вказують, що дружина ОСОБА_1 обмежена в життєдіяльності, обмежена в спроможності до самообслуговування, а тому підстави для звільнення відсутні. Позивач вважає таку відмову протиправною, адже підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» безумовно визначає, що наявність-дружини інваліда будь-якої групи є достатньою та самостійною підставою для звільнення особи з військової служби, якщо така особа не висловила бажання про подальше проходження служби. З такими доводами погодився суд першої інстанції. Разом з цим, апелянт зазначає, що для тлумачення наведеної норми варто звернутися до відповідного висновку Верховної Ради України щодо законопроекту, відповідно до якого метою внесення таких змін є визначення на законодавчому рівні спрощеного варіанту звільнення від військової служби осіб з інвалідністю І та ІІ груп та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Суд апеляційної інстанції тлумачить названу норму як таку, що особа звільняється з військової служби під час воєнного стану за наявності, зокрема, дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. В іншому випадку, виходячи з приписів абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець підлягає звільненню в зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Згідно з довідкою МСЕК серії МСЕ № 108280 від 06.01.2000, виданої ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача, остання є особою з інвалідністю III групи. Причина інвалідності загальне захворювання. Висновок про умови та характер праці легка праця. Таким чином, висновком МСЕК серії МСЕ № 108280 від 06.01.2000 не підтверджено, що дружина позивача потребує постійного догляду, що може бути підставою для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану відповідно до абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Щодо неоднакового тлумачення сторонами спору, а також судами першої та апеляційної інстанції положень абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що для усунення таких розбіжностей варто звернутися до пояснювальної записки до відповідного законопроекту. Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 2 частини 4 статті 26 доповнено підпунктом «г» згідно з Законом № 2122-IX від 15.03.2022 в редакції Закону № 2169-IX від 01.04.2022. Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту № 2122-IX від 15.03.2022, проектом Закону вносяться зміни до статей 17, 18 та 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якими звільняються від військової служби (строкової, під час особливого періоду та мобілізації) окремі категорії військовозобов`язаних із числа осіб з інвалідністю, а також тих, які доглядають за особами з інвалідністю та недієздатними, чи утримують дітей з інвалідністю, дітей, хворих на тяжкі пренатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітей, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, при перетині ними держаного кордону України за умов правового режиму надзвичайного або воєнного стану, а також посилення контролю за виїздом за межі України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку та проживають або зараховані до закладів різних типів, дітей, які не мають такого статусу, дітей, які виховуються в прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, під опікою, піклуванням в умовах введення на території України надзвичайного або військового стану. Відповідно до висновку Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України, законопроект № 7140 розроблено з метою визначення на законодавчому рівні спрощеного варіанту звільнення від військової служби осіб з інвалідністю І та ІІ груп та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми. Проектом Закону вносяться зміни до окремих положень статей 17, 18 та 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якими звільняються від військової служби (строкової, під час особливого періоду та мобілізації) окремі категорії військовозобов`язаних із числа осіб з інвалідністю І та ІІ груп, а також тих, які доглядають за особами з інвалідністю І, ІІ груп та недієздатними, чи утримують дітей з інвалідністю, дітей, хворих на тяжкі пренатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітей, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Отже, пояснювальна записка та висновок до законопроекту № 2122-IX від 15.03.2022 підтверджують правильність тлумачення судом апеляційної інстанції абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наявність у позивача дружини інваліда ІІІ групи, не є самостійною підставою для його звільнення з військової служби. В цьому випадку позивач має довести, що дружина потребує постійного догляду. Відповідний медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я позивачем не надано, тоді як наданий позивачем висновок МСЕК серії МСЕ № 108280 від 06.01.2000 таку обставину не підтверджує. Відтак, відмова командира ВЧ НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідає нормам чинного законодавства, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Військової частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 280/6079/23 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з 06 лютого 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 06 лютого 2024 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова