Постанова 4852 № 212/6354/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 січня 2024 року м. Дніпросправа № 212/6354/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.09.2023 року в адміністративній справі №212/6354/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,- В С Т А Н О В И В : 22 серпня 2023 до суду першої інстанції надійшов вищезазначений адміністративний позов. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7489228 від 09.08.2023 року його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень за те, що він 09.08.2023 року о 09 год. 50 хв. на М30 817М, керуючи транспортним засобом порушив вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та здійснив проїзд без повної зупинки транспортного засобу при перетині стаціонарного поста, чим порушив п.8.4 в Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача знак 3.41 «Контроль» викликає сумнів у законності його встановлення та здійснюючи зупинку транспортного засобу на стоп-лінії, яка вимагає відповідних дій та яка слідувала за знаком 3.41, дотримався та не порушив вимоги п. 8.4в Правил дорожнього руху України. Зважаючи на наведене, просить суд скасувати постанову серії ЕАС № 7489228 від 09.08.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.09.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 та вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню за відсутності повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як видно з постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7489228 від 09.08.2023, о 09 год. 50 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW X6» д. н. з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М30, 916 км 817м, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль», чим порушив вимоги п.8.4 «в» Правил дорожнього руху України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень. Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував тим, що вчиненне позивачем правопорушеня, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7489228 від 09.08.2023, якою на ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, що підтверджено належними доказами. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є помилковиви з огляду на таке. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасо-вують певні обмеження в русі. До заборонних знаків віднесено знак 3.41 «Контроль», який забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Тобто, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення Також статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. А відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 в справі № 338/855/17 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, у постанові від 26.04.2018 в справі № 338/1/17 Верховний Суд роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 338/1/17. Як видно із оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, додатком до неї є відеозапис з камер стаціонарного посту (472874). Так, з наявного відеозапису, що міститься в матеріалах справи, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач керуючи автомобілем марки «BMW X6» д. н. з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль». Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис події 09.08.2023 року, з якого неможливо встановити скоєне правопорушення, оскільки на відео зафіксовано тільки розмову інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Тарасовим Т.В. з позивачем. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року). Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення). Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7). У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Апеляційний суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність належних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, і відповідачем у справі таких доказів не надано. Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні належні та допустимі докази вини позивача. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи проведено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для його скасування та прийняття нової постанови, з врахуванням приписів статті 286 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл від 07.09.2023 року в адміністративній справі №212/6354/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати і прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7489228 від 09.08.2023. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов