Постанова 4814 № 541/531/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/531/23 Номер провадження 22-ц/814/965/24Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 березня 2023 року, постановлене суддею Вірченко О.М.. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в с т а н о в и в: 22.02.2023 ОСОБА_2 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше законодавчо встановленого мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дітьми повноліття. Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що із 11.10.2008 перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.07.2022. Від шлюбу мають спільних дітей, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися проживати разом із нею та перебувають на її матеріальному утриманні. Оскільки сторони не досягли домовленостей про надання матеріальної допомоги на утримання дітей, просить вимоги позову задовольнити та стягнути на їх утримання аліменти в частці від доходу відповідача. Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.03.2023 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи стягнення із 22.02.2023. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що спільні діти сторін проживають разом із матір`ю на користь якої, на їх утримання, у відповідно до ч.1 ст.80 СК України підлягають стягненню аліменти у часті від заробітку (доходу) відповідача. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.10.2023 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 29.03.2023 залишено без задоволення. Відповідач із рішенням міськрайонного суду не погодився та оскаржив його в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення скасувати в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та змінити розмір частки аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1/3 до 1/5. Зазначає, що не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, оскільки судові повістки надсилалися судом за місцем його реєстрації, а не фактичного проживання, що у відповідності до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України вважає обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Наполягає на тому, що позивачка не повідомляла його про судовий розгляд справи, будучи обізнаною про його фактичне місце проживання. Він також не отримував у додаток «Viber» документу «судова повістка про виклик до суду» на 29.03.2023 о 09-30 год. Тоді як за змістом позиції Верховного Суду у справі №758/6777/21 від 20.09.2023 довідка про доставку смс не є належним доказом повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки із цього доказу неможливо установити факт отримання такого повідомлення. Доводить, що він постійно у добровільному порядку сплачує на утримання дітей кошти, які перераховує на банківську картку позивачки у АТ «Ощадбанк», зокрема, за період із 01.08.2022 по 08.09.2023 у розмірі 35 000,00 грн. Наполягає на тому, що діти тривалий час проживали та проживають за адресою його, відповідача, постійного проживання: АДРЕСА_1 . Заперечує зміст наданого позивачкою акту підтвердження фактичного місця проживання особи на території м.Миргород від 21.02.2023, де указано, що діти ОСОБА_2 , що перебувають на її утриманні, не відповідає дійсним обставинам справи. Вважає стягнення з нього аліментів на дітей у розмірі 1/3 частки заробітку несправедливими. Разом із цим, він погоджується сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 1/5 частки від його доходу, виходячи з тих міркувань, що донька проживає з матір`ю, а обов`язок батьків з утримання дітей є рівним. Проте, вважає стягнення аліментів на утримання сина незаконним, оскільки він значні проміжки часу проживав і проживає за адресою його, відповідача, постійного проживання і він забезпечує його утримання. Зазначає, що суд безпідставно стягнув із нього судовий збір, від сплати якого він звільнений на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Відзив на апеляційну скаргу та заперечення щодо заявленого відповідачем клопотання до апеляційного суду не надходили. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 11.10.2008 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстровано шлюбі, який розірвано рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.07.2022 (справа №541/173/22)./а.с.3,4-5/ Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ./а.с.6,7/ Згідно Акту підтвердження фактичного місця проживання особи на території міста Миргород, виданого ОСОБА_2 в тім, що указана особа дійсно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із сім`єю: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти ОСОБА_2 , що вказані в даному акті, перебувають на її утриманні. Такий акт засвідчений печаткою організаційного відділу міської ради протягом 15 календарних днів з дня видачі./а.с.8/ Задовольняючи вимоги позову, міськрайонний суд керувався положеннями ст.ст.180-182 СК України, постановивши до стягнення з відповідача аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення кожною дитиною повноліття. Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав. Стосовно порушення норм процесуального закону, колегія суддів зазначає наступне. За змістом пункту третього частини третьої статті 367 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Частинами першою - п`ятою статті 128 ЦПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України). Згідно пункту четвертого частини восьмого статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Із огляду на викладені норми процесуального закону, встановивши, що судова кореспонденція надсилалася відповідачу за місцем його реєстрації та була повернута без вручення адресату 22.03.2023 з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України. Із підстав викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги обґрунтовані позицією Верховного Суду у справі №758/6777/21 від 20.09.2023, сформованою з відмінних фактичних обставин, де виклик сторони здійснювався виключно через смс-доставку, за якою неможливо установити факт отримання такого повідомлення. По суті вимог позову, колегія суддів враховує наступне. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (статі 180, 181 СК України). Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. У справі, що переглядається суд першої інстанції, з урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків за утримання дитини, установивши обставини, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів, дійшов правильного висновку про визначення розміру аліментів у частці - 1/3 заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи стягнення із 22.02.2023. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять належних та допустимих доказів на підтвердження, що син проживає разом із ним. При цьому, у розумінні положень ЦПК України самі лише показання свідків не можуть бути належними доказами на підтвердження викладеного. Не ґрунтуються на доказах та є припущеннями твердження відповідача щодо недостовірності відомостей викладених у Акті, яким підтверджено фактичне місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , із сім`єю: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такий Акт підписаний уповноваженою особою, засвідчений печаткою організаційного відділу міської ради та був актуальний на момент подачі позову. Доказів подальшої зміни місця проживання дітей відповідачем не надано, як і не доведено, що його матеріальне становище, стан здоров`я або наявність на утриманні інших осіб становлять надмірний тягар для сплати аліментів у розмірі, постановленому до стягнення. Порушення норм процесуального закону при вирішенні питання стягнення судового збору апеляційним судом не установлено, оскільки наявність у відповідача статусу учасника бойових дій не звільняє його від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів на утримання дітей. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01.02.2024. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак