Постанова Київський апеляційний суд № 752/19644/23

Постанова Іменем України 05 лютого 2024 року м. Київ провадження №33/824/1082/2024 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф. за участю ОСОБА_1 та його захисника Сіренка Максима Юрійовича розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Воловіка Максима Олексійовича - Сіренка Максима Юрійовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Бондаренко Г. В. від 23 листопада 2023 року у справі №752/19644/23 Голосіївсього районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , У С Т А Н О В И В: 10 вересня 2023 року старшим лейтенантом поліції Гавришком І. В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №010153 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 10.09.2023, о 15 год. 30 хв., на вул. Лютнева, 58, в м. Києві, керував транспортним засобом «Mersedes-Benz A180», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. В протоколі зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначено, що до протоколу додаються відео з бодікамер 474035 та 474030 та розписка. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо підстав зупинки його транспортного засобу поліцейськими. За обставин безпідставності та незаконності зупинки його автомобіля, вважав, що всі подальші дії поліцейських теж були незаконними. Вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення також є помилковим, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Додав, що відеозаписом не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також підстав зупинки транспортного засобу. Також вказував, що ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 , які зазначено у протоколі, у останнього були відсутні, однак поліцейські такі ознаки записали до протоколу, посилаючись на те, що така інформація необхідна для фабули протоколу. Акцентував увагу, що місцевий суд проігнорував його доводи про те, що ОСОБА_1 не умисно відмовився від проходження огляду, оскільки не розумів наслідків такої відмови, а поліцейські не роз`яснювали йому що такі дії матимуть наслідком складання протоколу за ст. 130 КУпАП. За вказаних обставин просив скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2023 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з апеляційною скаргою скаржник також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2023. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. вказував на те, що 02.12.2023 він подав апеляційну скаргу на постанову місцевого суду, однак 20.12.2023 постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Про існування постанови Київського апеляційного суду він дізнався 10.01.2024 та 11.01.2024 ознайомився з текстом постанови. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання захисника ОСОБА_1 - Сіренка М. Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Як вбачається з матеріалів справи 23.11.2023 судом першої інстанції винесено оскаржувану постанову. З апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. звернувся 12.01.2024, тобто з пропуском строку, передбаченим ст. 294 КУпАП. Разом з тим, як вже зазначалось вище, в клопотанні про поновлення строку захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. зазначив, що подану в строк апеляційну скаргу повернуто постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2023, про існування якої він дізнався 10.01.2024 та наступного дня ознайомився з текстом постанови. Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, постанову винесено 23.11.2023. 02.12.2023, тобто в строк, передбачений ст. 294 КУпАП, захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. подав апеляційну скаргу на постанову місцевого суду. Постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2023 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 22.12.2023 дану постанову з оригіналом апеляційної скарги направлено на поштову адресу Сіренка М. Ю . Матеріали справи не містять доказів отримання останнім вказаної постанови. 11.01.2023 захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. ознайомився з матеріалами справи у Голосіївському районному суді м. Києва (а.с. 49). 12.01.2023, тобто на наступний день, захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. подав апеляційну скаргу (а. с. 61) Таким чином, суд враховує, що з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. звернувся на наступний день після ознайомлення з текстом постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023, а отже без зайвих зволікань. З огляду на викладене, суд вважає, що наведені скаржниками причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду є поважними. Також суд враховує, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36). Ураховуючи викладене та виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та поновлення строку захиснику ОСОБА_1 - Сіренку М. Ю. на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2023. У судовому засіданні 05.02.2024 ОСОБА_1 та його захисник Сіренко М. Ю. надали пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити з підстав наведених в ній. Захисник ОСОБА_1 - Сіренко М. Ю. акцентував увагу, що відеозаписом не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 автомобілем, і зупинка транспортного засобу була безпідставною, немає доказів встановлення ознак алкогольного сп`яніння, а відтак вважав незаконною вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 . Крім того, вказав, що чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не зафіксовано відеозаписом, а також те, що працівниками поліції не вручили копію протоколу ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Сіренка М. Ю., вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 10.09.2023, о 15 год. 30 хв., на вул. Лютнева, 58, в м. Києві, керував транспортним засобом «Mersedes-Benz A180», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №010153 від 10.09.2023; розпискою про отримання транспортного засобу та відеозаписом з бодікамери поліцейського. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано його винним за відсутності доказів керування ним транспортним засобом і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне. Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп`яніння. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції). У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, можуть фіксуватися технічними засобами відео фіксації. Отже, з аналізу положень ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу 3 Інструкції вбачається, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. У разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також в найближчому закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України, тобто відмову від проходження огляду, яка утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_1 , а також факт відмови останнього від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тобто на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та у закладі охорони здоров`я. Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації. З вищенаведеного вбачається, що положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом. Більше того, матеріали справи містять відомості щодо підстав зупинки транспортного засобу, а саме на відеозаписі поліцейські зазначили, що причиною зупинки стало порушення ПДР, а саме перетин суцільної смуги дорожньої розмітки, і сам ОСОБА_1 заперечував саме підстави зупинки, а не факт керування транспортним засобом. Так, ОСОБА_1 оспорював наявність доказів у поліцейських щодо порушення ним правил перетину суцільної смуги дорожньої розмітки. Отже, при виявленні ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 у поліцейських виникла законна вимога до останнього щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а у водія ОСОБА_1 виник обов`язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР. Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису. Отже, у справі, що переглядається встановленню підлягають факти законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходження огляду, що ґрунтується на вставленому факті керування ОСОБА_1 автомобіля а також, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Як вже вказувалося вище, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №010153 від 10.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , 10.09.2023, о 15 год. 30 хв., на вул. Лютнева, 58, в м. Києві, керував транспортним засобом «Mersedes-Benz A180», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України. В протоколі, у відповідній графі для пояснень, ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом не згоден. Фіксації не було (а. с. 1). З розписки ОСОБА_4 , вбачається. що останній зобов`язався сісти за кермо автомобіля «Mersedes-Benz A180», д.н.з. НОМЕР_1 , та запаркувати його за місцем прописки водія (а.с. 4). Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо незаконності зупинки автомобіля з огляду на наступне. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. З матеріалів справи вбачається, що події, відображені у протоколі серії ААД №010153 від 10.09.2023 відбувалися під час дії воєнного стану, тобто у період коли можливі обмеження конституційних прав громадян, в тому числі і щодо вільного пересування. З огляду на викладене доводи скаржника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи, а саме відеозаписом зафіксовано обставини визнання ОСОБА_1 факту керування автомобілем «Mersedes-Benz A180», д.н.з. НОМЕР_1 . Як на перевірку доводів скаржника, судом апеляційної інстанції досліджено відеофайли з бодікамери поліцейського, що містяться на СД-диску (а.с. 3), щодо яких суд зазначає наступне. Відеозаписом зафіксовано, що поліцейський підходить до автомобіля «Mersedes-BenzA 180», д.н.з. НОМЕР_1 , який стоїть у правій смузі руху та біля автомобіля стоїть ОСОБА_1 . На проміжку 04 хв. 20 сек. під час спілкування у поліцейського виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у нього наявні ознаки, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей, на що ОСОБА_1 заперечує та зазначає, що у нього завжди почервоніння очей та шкіри, оскільки у нього хронічний високий тиск. Поліцейський поставив вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager», на що ОСОБА_1 висловив вербальну відмову. Пройти огляд у медичному закладі останній також відмовився вербально з посиланням на те, що він нікуди не поїде бо у них немає законної причини зупинки транспортного засобу. Поліцейський повідомив причину зупинки, а саме, що вони побачили, як автомобіль перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки. На що ОСОБА_1 заперечував та вимагав надати докази його порушення, поліцейські повідомили, що відносно нього буде винесено постанову. ОСОБА_1 вказав, що якщо він і перетнув суцільну смугу розмітки то лише одним колесом. В подальшому на відрізку відео 08 хв. 40 сек. ОСОБА_1 знову відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager». Після чого, поліцейський детально роз`яснив ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме, що водій може пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager». У випадку незгоди з результатами такого огляду, чи у випадку відмови від проходження огляду на місці зупинки водій може пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Також поліцейський роз`яснив, що у випадку відмови від проходження огляду, водій порушить п. 2.5. ПДР за що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Після роз`яснення поліцейським процедури проходження огляду на відрізку відео 09 хв. 06 се. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, після чого поліцейські почали складати адмінматеріал. Крім того, поліцейські відсторонили ОСОБА_1 від керування автомобілем, шляхом передання автомобіля під розписку іншій особі. Слід зазначити, що ОСОБА_1 неодноразово висловлював вербальну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також не вчиняв жодних дій спрямованих на виконання вимоги поліцейського. Крім того, відмову від проходження огляду ОСОБА_1 аргументував саме безпідставною зупинкою транспортного засобу. При цьому, зазначені вище протокол серії ААД №010153 від 10.09.2023, розписка та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП. Отже, доводи скаржника щодо відсутності підстав для вимоги поліцейських про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що таку вимогу поліцейські заявили до останнього, як до водія, якого зупинили за порушення правил ПДР, і сам ОСОБА_1 не погоджувався лише з законністю підстав його зупинки. Відтак вимога поліцейських до ОСОБА_5 була законною, з огляду на визнання ОСОБА_1 факту керування автомобілем, шляхом висловлення заперечень щодо підстав зупинки його автомобіля та часткового визнання порушень ПДР, а саме, що він вказав, що можливо перетнув суцільну смугу одним колесом, а також з обставин зафіксованих відеозаписом щодо місця де стояв автомобіль а саме, в смузі руху, і такі докази у сукупності кореспондуються з обставинами, викладеними у протоколі серії ААД №010153 від 10.09.2023. За вказаних обставин, судом першої інстанції вірно встановлено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, і як наслідок наявності в діях останнього порушення п. 2.5 ПДР України. Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. І для такої реалізації його права, останній здавав відповідні тести та отримував посвідчення водія, яке було тимчасово вилучено поліцейськими. Відтак п. 2.5 ПДР відомий ОСОБА_1 , як і відомий установлений законом порядок проходження огляду на стан сп`яніння, та наслідки відмови від виконання обов`язку щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Більше того, порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку та наслідки відмови від проходження такого огляду детально були роз`ясненні ОСОБА_1 поліцейським. Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки з використанням приладу «Drager» та в закладі охорони здоров`я, що підтверджено доказами в матеріалах справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР. У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №010153 від 10.09.2023; розпискою про отримання транспортного засобу та відеозаписом з бодікамери поліцейського. В цілому доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності факту керування ОСОБА_1 автомобілем, однак суд першої інстанції, дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку та розглянув справу з додержанням норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника на те, що судом не взято до уваги практику Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки правовідносини у справах, що переглядалися Верховним Судом та у даній справі не є тотожними. Так, у справах, що переглядалися Верховним Судом правовідносини стосуються оскарження дій працівників поліції, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, як суб`єктів владних повноважень, за якими саме працівники поліції уповноважені виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в той час як у даній справі працівники поліції уповноважені на складання протоколу, який розглядається судом. Доводи щодо невручення ОСОБА_1 копії протоколу, не спростовують висновків місцевого суду щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України. Більше того, судом першої інстанції надано належну оцінку таким доводам та відображена позиція суду в мотивувальній частині постанови з якою апеляційний суд погоджується в повній мірі, оскільки відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від отримання копії постанови, а нормами законодавства не передбачено надсилання копії протоколу на поштову адресу, тим більше за обставин відмови від отримання копії. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол серії ААД №010153 від 10.09.2023 відносно ОСОБА_1 складено за порушення п. 2.5 ПДР, тобто відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і незнання законів не звільняє від відповідальності. У даній справі не підлягають встановленню та перевірці обставини перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такі обставини перевіряються судом у випадку порушення водієм п. 2.9.а ПДР України, в той час як у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, і перевірці підлягає саме обставина відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, за що і складено протокол відносно ОСОБА_1 . Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним. Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника ОСОБА_1 - Сіренка Максима Юрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року - задовольнити. Поновити захиснику ОСОБА_1 - Сіренку Максиму Юрійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Сіренка Максима Юрійовича - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. Ф. Мазурик