Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 462/7976/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 462/7976/23 пров. № А/857/23285/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 листопада 2023 року (суддя Гедз Б.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №462/7976/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, встановив: У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції, якому просив постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 02.10.2023 року серії ЕАР №7858455 щодо ОСОБА_1 визнати протиправною та скасувати. Відповідач УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06.11.2023 року позов залишено без задоволення, а постанову серії ЕАР №7858455 від 02.10.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - залишено без змін. З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржуване рішення таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та дійсних обставинах справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач не порушував жодних Правил дорожнього руху 02.10.2023 року, він навіть не керував автомобілем в цей день та не здійснював стоянки транспортного засобу. До постанови не долучено жодного доказу нібито порушення Правил дорожнього руху та ознак у його діях складу адміністративного правопорушення. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 06.11.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Відповідач УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити повністю у задоволенні скарги у зв`язку з безпідставністю такої. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Постановою інспектора УПП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Левкута О.Б. від 02.10.2023 серія ЕАТ №7858455 накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (а.с. 5). За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 02.10.2023 року о 21:40 год. здійснив стоянку транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Патона, 9 у м. Львові, на тротуарі, не залишивши для руху пішоходів 2 м., чим порушив п.15.10.в Правил дорожнього руху порушення стоянки, стоянки на тротуарах, де для руху пішоходів залишається менше 2 м., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач довів перед судом правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення. Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»). Відповідно до пункту 15.10. «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.. Диспозицією частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Так, згідно ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Зі змісту пункту 15.10.«в» ПДР України видно, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсниться легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.. За диспозицією п.п. «в» п. 15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. При цьому, паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром. Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №750/3679/17 транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та розташований таким чином, щоб він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м), є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини. Позивач в обґрунтовування підстав позову вказує, що інкриміноване йому правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП не вчиняв, оскільки 02.10.2023 року не керував транспортним засобом та не здійснював його паркування, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена не містить жодних інших доказів, окрім інформації викладеної інспектором у постанові. Колегія суддів враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови за допущене позивачем адміністративне правопорушення здійснення стоянки транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Патона, 9 у м. Львові, не залишивши для руху пішоходів 2 м, відповідач надав суду відеозапис із нагрудних камер поліцейських, який суд першої інстанції визнав належними та допустимими доказами в межах розгляду вказаної справи. Оглянувши вказаний відеозапис, суд встановив факт фіксування працівниками поліції стоянки транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , на тротуарі та зважаючи на габарити вказаного транспортного засобу, всупереч вимогам п.15.10.в ПДР України, без залишення по внутрішній його стороні 2 метрів для вільного руху пішоходів. Вказаний транспортний засіб був припаркований таким чином, що займав всю площину тротуару між територією біля житлового будинку та проїзною частиною дороги, а відтак унеможливлював вільний рух пішоходів тротуаром, так як для того, щоб обійти згаданий транспортний засіб пішоходу необхідно було б вийти на проїзну частину дороги. Необхідності здійснювати вимірювання залишеного простору у поліцейських не було, оскільки візуальним спостереженням підтверджується, що залишений простір є значно меншим, а ніж два метри. Вказаним відеозаписам також підтверджується, що на запитання поліцейських щодо з`ясування належності транспортного засобу та факту паркування такого із порушенням ПДР України позивач не заперечував наведеного. Разом з тим, покликаючись на здійснення стоянки автомобіля третьою особою, про що позивачем повідомлено поліцейських лише після озвучення останніми про оформлення ними постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивачем не представлено суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.251 КУпАП на підтвердження своїх тверджень щодо керування іншим водієм, відомостей про особу, яка керувала транспортним засобом та здійснила стоянку такого, а також про обставини події правопорушення позивачем не надано. Згідно відеозапису позивачу було належним чином роз`яснено його права відповідно до ст.268 КУпАП, що також підтверджується особистим підписом позивача у відповідній графі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 02.10.2023 року о 21.40 год. здійснив стоянку транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Патона, 9 у м. Львові, на тротуарі, не залишивши для руху пішоходів 2 м, чим порушив п.15.10.«в» ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Вказані обставини підтверджені наданими суду відповідачем відеозаписами події. Вказаним вище спростовуються доводи апелянта (позивача) щодо невчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що виразилось у здійсненні стоянки транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Патона, 9 у м. Львові, на тротуарі, без дотримання вимог пп.«в» п.15.10 ПДР України. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірної постанови, вказана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання колегія суддів приходить до переконання про правильний висновок суду першої інстанції щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виявилось у здійсненні стоянки транспортного засобу на тротуарі, без дотримання вимог пп. «в» п.15.10 ПДР, а тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Підстави для задоволення позову відсутні. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 листопада 2023 року в адміністративній справі №462/7976/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 02.02.2024 року Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду