Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2585/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2024 року справа №200/2585/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року (головуючий суддя І інстанції Троянова О.В.), складеного у повному обсязі 27 грудня 2022 року, у справі № 200/2585/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про: визнання протиправними дій щодо не включення щомісячної додаткової грошової допомоги винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мав на день підписання наказу про надання допомоги на оздоровлення і з якого було нараховано допомогу на оздоровлення за 2017 рік; зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2017 рік, включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови KMУ від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів i підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мав на день підписання наказу про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань i з якого було нараховано матеріальну допомогу для вирішення соціальнопобутових питань за 2017 рік; зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі грошового забезпечення, що передбачена Постановою KMУ від 22.09.2010 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів i підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови KMУ від 22.09.2010 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів i підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», до складу місячного грошового забезпечення у січні та лютому 2018 року, право на отримання якого мав позивач; нарахувати та виплатити щомісячну додаткову грошову винагороду, яка входила до складу грошового забезпечення, що передбачена Постановою KMУ від 22.09.2010 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів i підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за січень та лютий 2018 року у розмірі 6047,56 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року, за січень-лютий 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 2017 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за вищевказані періоди, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за січень-лютий 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати судове та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що під час нарахування та виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачений конституцією України та законами України. Вказав на відсутність можливості надати докази на підтвердження здійснення всіх виплат до суду першої інстанції через перебування командування та військовослужбовців в районах ведення бойових дій та додав відповідні докази до апеляційної скарги. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 15 жовтня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_3 ), є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 14 липня 2017 року) та особою, що претендує на перерахунок складових грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) є суб`єктом владних повноважень в розумінні ст. 43 КАС України. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.07.2021 року 147 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національної гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Національної гвардії України від 16.07.2021 року 135 о/с в запас. Відповідно до довідки 569, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 21.01.2022 року, ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 05.04.2017 по 26.07.2021 року. Відповідно до довідки 0155, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 18.01.2022 року, ОСОБА_1 нараховано та виплачено у жовтні 2017 року матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 5039,63 грн. та у листопаді 2017 року матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 5039,60 грн. Крім того, судом встановлено на підставі вищезазначеної довідки, що не відповідачем нараховано та не виплачено позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду за січень та лютий 2018 року. Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, та до складу грошового забезпечення за січень, лютий 2018 року. Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, та зазначає наступне. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 2011-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон 2011-XII). Частиною 1 ст. 9 Закону 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Підпунктом 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (тут і далі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відтак, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення розраховуються, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця до грудня 2017 року включно, тобто мала постійний (систематичний) характер. Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Як встановлено матеріалами справи, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за спірний період виплачувались без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди. Наказом Міністра оборони України №595 від 15.11.2010 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі Інструкція №595). Пунктом 5 Інструкції №595 (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням. Пунктом 8 Інструкції №595 передбачалось, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з п. 9 Інструкції №595, розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік. Відповідно до п. 10 Інструкції №595, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди. Застосовуючи зазначену Інструкцію №595 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначав структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем (ч. 4 ст. 9 Закону 2011-ХІІ). Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць. Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі 295/5200/18, від 14.04.2020 року у справі 820/3719/18. Враховуючи те, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення. Щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за січень, лютий 2018 року у розмірі 6047,56 грн. суд зазначає наступне. Судами встановлено, що п.п. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. При цьому суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, якою була передбачена виплата щомісячної додаткової грошової винагороди, з 01.03.2018 втратила чинність. Відтак, не нарахування та не виплата щомісячної додаткової грошової винагороди позивачу за січень, лютий 2018 року є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України 889 від 22 вересня 2010 року, за січень-лютий 2018 року. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі № 200/2585/22 залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д.Компанієць