Постанова 4813 № 523/4784/22

Номер провадження: 22-ц/813/2272/24 Справа № 523/4784/22 Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - Громіка Р.Д., суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 16 травня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 3000 гривень щомісячно до досягнення повноліття. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони по справі є батьками доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про народження доньки серії НОМЕР_1 батьком записаний ОСОБА_1 . Як зазначила позивачка, донька проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні та вихованні. Знаючи, що дитина потребує постійної батьківської уваги та допомоги, відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає. Позиція відповідача у суді першої інстанції. 24 липня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення подані адвокатом Христюком Ю.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 . В поясненнях зазначає, що вимога позивачки про стягнення 3000 гривень не відповідає вимогам чинного законодавства, розмір аліментів є необґрунтовано великим, не враховує його реального матеріального положення та інші істотні обставини, що мають значення для вирішення подібного роду питань. Відповідач не відмовляється від утримання своєї неповнолітньої доньки. Однак, вважає достатню для забезпечення потреб доньки та таку, що він має можливість сплачувати суму аліментів в розмірі 1416,00 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 2840 гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 , до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи з 16 травня 2022 року. Стягнено з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 992,40 гривень. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково та стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1600 гривень, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на сьогоднішній день мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку становить 2833 гривень. Відповідач не відмовляється від утримання своєї неповнолітньої доньки, однак вважає необхідним та достатнім для забезпечення потреб доньки та таку, що він має можливість сплачувати суму аліментів в розмірі 1600 гривень. При розгляді справи у суді першої інстанції, суд першої інстанції не врахував та не з`ясував ті обставини, що відповідачу у справі потрібно десь проживати, сплачувати за проживання, щось їсти, пити, придбати предмети першої необхідності. Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. 18 вересня 2023 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що скаржник є працевлаштованою особою, що підтверджується довідкою ТОВ «Північ Транс», його матеріальний стан, навіть з урахуванням аліментів, є задовільним та стабільним, що підтверджується довідкою Сільськогосподарського підприємства «Правда» (ТОВ), де вказано що господарство орендує у ОСОБА_1 зазначені ділянки, тому це не може бути підставою для зменшення розміру аліментів та у свою чергу не звільняє відповідача від обов`язку утримувати свою дитину. На підтвердження викладених обставин позивач до відзиву додала довідка з ТОВ «Правда», в якій зазначено, що господарство орендує в ОСОБА_1 земельні ділянки прощею 6.82 га кадастровий номер 5121881400;01;003;0283 та 3,27 га кадастровий номер 5121881400;01:003;0012. За 2022 рік нарахована та виплачена орендна плата в розмірі - 37267,08 гривень в тому числі ПДФО 6708.07 грн, військовий збір 559,01 грн. За 2023 рік орендна плата не виплачувалась. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 05 лютого 2024 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 9). У свідоцтві про народження доньки батьком записаний ОСОБА_1 . Донька проживає разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні та вихованні. Позивачка звернулась до суду 16 травня 2022 року з проханням стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 3000 гривень щомісячно на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Відповідач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Північ Транс» з 12.09.2018 року на посаді водія автотранспортних засобів (автомобіль I-VAN), що підтверджується довідкою від 01.03.2023 №00000000024. (а.с. 39). Правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, що випливає зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи будь-якої іншої особи. Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини при ухиленні батьків від обов`язку її утримувати є законодавчо передбачена можливість судового стягнення коштів на їх утримання. Згідно із ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно із штампом суду на позовній заяві, позивач подав її 16 травня 2022 року. Таким чином, з оглядом на вищевказану норму матеріального закону, аліменти потрібно стягувати з відповідача, починаючи з 16 травня 2022 року. Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. У разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно з частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Крім того, частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Як вбачається із вказаних норм закону спосіб стягнення аліментів визначається судом за вибором позивача, на утримання дитини, з якою вказана особа проживає. Згідно із ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України). Суд першої інстанції правильно взяв до уваги посилання відповідача на те, що його заробітки в ТОВ «Північ Транс» є невеликими. Однак і враховував те, що доньці відповідача на момент проголошення зазначеного рішення виповнилось 16 років та на її утримання витрачаються значні кошти, яких у позивачки не вистачає. Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Враховуючи матеріальний стан сторін, з врахуванням встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для неповнолітніх дітей, суд першої інстанції обґрунтовано вважав можливим, не порушуючи права сторін, стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 2840 гривень щомісячно, з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття доньки. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає таке. Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України). Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Згідно з ч.ч. 1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Що стосується доводів апеляційної скарги щодо скрутного матеріального положення та наявність інших істотних обставин у скаржника, то суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 є працездатною особою, яка працює та має дохід, а тому має змогу платити аліменти дитині у розмірі, встановленому судом першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 рокузалишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2024 року. Головуючий Р.Д. Громік С.М. Сегеда М.М. Драгомерецький