Постанова 4818 № 642/4300/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 24 січня 2024 року м. Харків справа № 642/4300/23 провадження № 22-ц/818/252/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В. Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Носової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в особі представника Бардіна Іллі Сергійовича на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року, постановлене суддею Гримайло А.М., В С Т А Н О В И В : У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що сторони перебували у шлюбі з 14.02.1997 р. по 21.01.2020 р. У період перебування у шлюбі ними було придбано наступне нерухоме майно: 1) Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири у будинку готельного типу; 2) Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири у будинку готельного типу; 3) нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 в літ. «А-2» загальною площею 115,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Дані нежитлові приміщення оформлені на ОСОБА_1 на підставі Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.05.2011 року по справі №2-1622/11.; 4) нежитлові приміщення підвалу: частина №1, №2, №3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Дані нежитлові приміщення оформлені на ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 24.11.2006р. у справі № 6/5-06; ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2006р. у справі № 01.18-187/06, виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова; 5) Квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 14,5 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири. Відповідно до частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. За правилами статті 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. У зв`язку з чим і звернулась до суду з позовом про поділ вищезазначеного майна та просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м.; право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м.; право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 в літ. «А-2» загальною площею 115,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина №1, №2, №3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 14,5 кв.м. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 в літ. «А-2» загальною площею 115,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина №1, №2, №3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 14,5 кв.м. Повернуто ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 4026 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , і.п.н. НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 4026 грн. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 - адвокат Бардін І.С., який не був учасником справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням порушено права його довірителя. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо судових витрат, докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та є фраудаторним недобросовісним поділом майна подружжя на шкоду інтересам кредитора - ОСОБА_3 з метою унеможливлення звернення останнім стягнення на поділене майно (адже будь-яке інше майно,на яке можливо було б звернути стягнення у Боржника- ОСОБА_2 - відсутнє. Вказує, що рішенням Харківського районного суду Харківської області по справі №635/877/20 від 05.05.2021 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2 975 442, 47 грн., вказане судове рішення набрало законної сили 15.06.2021, видано виконавчі листи на примусове виконання вказаного судового рішення, які були пред`явлені до примусового виконання. Зокрема, 29.09.2021 відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 Під час виконання рішення Харківського районного суду Харківської області по справі №635/877/20 від 05.05.2021 було встановлено відсутність майна у ОСОБА_2 , на яке можна було б звернути стягнення для задоволення вимог апелянта. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/1268/22 від 17.02.2022 заяву представника ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження, на нерухоме майно: -нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина № 1, № 2, № 3 загальною площею 37.8 кв.м. в літ."А-2" за адресою: АДРЕСА_3 ; -нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 літ."А-2" загальною площею 115,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; -квартиру за адресою АДРЕСА_5 ; -квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . Заборонено відчуження будь-яким способом: -нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина № 1, № 2, № 3 загальною площею 37.8 кв.м. в літ."А-2" за адресою: АДРЕСА_3 ; -нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 літ."А-2" загальною площею 115,4кв.м за адресою : АДРЕСА_3 ; -квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ; -квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . До вирішення справи по суті заборонити будь-яким державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: -нежитлових приміщень підвалу: 1/2 частина № 1, № 2, № 3 загальною площею 37.8 кв.м. в літ."А-2" за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлових приміщень 1-го поверху №5-1-5-5 літ. "А-2"загальною площею 115,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; квартири за адресою: АДРЕСА_6 . Вказана ухвала про забезпечення позову до сьогодні не оскаржувалась та є чинною. Вважає, що на цейчас Апелянт має право вимагати виділення в натурі частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї та зобов`язання ОСОБА_2 відчужити свою частку у спільному майні із ОСОБА_1 з направленням суми виторгу на погашення боргу. Зважаючи на викладене єдиною можливістю для задоволення своїх вимог на цей час у Апелянта є звернення стягнення в позовному порядку чи в межах відкритих виконавчих проваджень на частку у спільному сумісному майні Боржника. Усвідомлюючи вказану можливість та бажаючи уникнення звернення стягнення на своє майно та ухилення від виконання зобов`язань перед Апелянтом останній вдався до маніпулятивного фраудаторного фіктивного недобросовісного поділу спільного майна подружжя, що грубо порушує права та охоронювані законом інтереси Апелянта як кредитора та стягувача та є підставою для скасування рішення про поділ майна подружжя, про що також наголошує Верховний Суд у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 337/474/14-ц від 11.11.2019; Постановах Верховного Суду по справах № 303/3674/21 від 20.09.2023; №442/5855/21 від 26.01.2023; №369/4378/22 від 27.09.2023; №654/1528/17 від 22.10.2018; №317/3272/16-ц від 09.02.2019; № 726/831/15-ц від 03.04.2019; № 206/4605/19 від 03.11.2021; № 274/5623/16-ц від 28.06.2023 тощо. Зазначає, що відповідачами надано завідомо неправдиві звіти про оцінку майна. Аналізуючи фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 24.01.2024 року ОСОБА_3 та його представник до суду не з`явилися, від адвоката ОСОБА_3 - Бардіна І.С. 24.01.2024 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності апелянта. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, проте до суду повернулась судова повістка з відміткою про невручення з підстав того, що адресат відсутній за вказаною адресою. За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із відрядженням представника ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 24.01.2024 року повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки. Колегія суддів прийшла до висновку, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не надано до суду доказів того, що він перебуває у відрядженні. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у шлюбі з 14 лютого1997 р по 21.01.2020р., що підтверджується та встановлено рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21.01.2020р. у справі №635/6597/19. 21 січня 2020 року шлюб розірваний на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області у справі №635/6597/19. У період перебування у шлюбі було придбано наступне нерухоме майно: - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири у будинку готельного типу, посвідченого Тихоновою І.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 08 вересня 2010 р., зареєстрованого в реєстрі за №941. Ринкова вартість зазначеної квартири, на момент подання позову, відповідно до звіту про оцінку майна від 17 липня 2023 року становить 292 560,00 грн.; - квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири у будинку готельного типу, посвідченого Тихоновою І.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 13 травня 2010 р., зареєстрованого в реєстрі за №

646. Ринкова вартість зазначеної квартири, на момент подання позову, відповідно до звіту про оцінку майна від 17 липня 2023 року становить 332 311,00 грн.; - нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 в літ. «А-2» загальною площею 115,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Дані нежитлові приміщення оформлені на ОСОБА_1 на підставі Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.05.2011 року по справі №2-1622/11. Ринкова вартість зазначених нежитлових приміщень, на момент подання позову, відповідно до звіту про оцінку майна від 17 липня 2023 року становить 672 376,00 грн.; - нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина №1, №2, №3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Дані нежитлові приміщення оформлені на ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 24.11.2006р. у справі № 6/5-06; ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2006р. у справі № 01.18-187/06, виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова, на момент подання позову, відповідно до звіту про оцінку майна від 17 липня 2023 року становить 146 280,00 грн.; - квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 14,5 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Турчак Н.І., приватним нотаріусом Ленінського районного нотаріального округу 17 жовтня 2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1021, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 лютого 2022року. Ринкова вартість зазначеної квартири, на момент подання позову, відповідно до звіту про оцінку майна від 17 липня 2023 року становить 1 624 589,00 грн. У статті 41 Конституції України закріплено одне із основоположних прав людини і громадянина - непорушність права власності, відповідно до якого кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтями 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно, які ним здійснюються на власний розсуд. Право власності є непорушним та ніхто не може ьути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За загальним правом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності має свої особливості. Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. За вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майно, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. (частина перша статті 71 СК України). В свою чергу, згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а саме дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2 975 442 (два мільйони дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 47 копійок. В задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики - відмовлено. В задоволенні вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Докази оскарження зазначеного судового рішення у касаційному порядку та скасування такого, у матеріалах справи відсутні. Згідно відповіді приватного виконавця Ярмоленко О.В. від 06.01.2022 року № 4 29.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчини провадженнями ВП № НОМЕР_5 та ВП № НОМЕР_4. Виконавчий лист № 635/877/20, виданий 30.08.2021 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованоість за договором позики від 20.12.2018 року в загальному розмірі 2 975 442,47 грн. та виконавчий лист № 635/877/20 виданий 30.08.2021 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму судового збору 10 930 грн. 29.09.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано для виконання до банківських установ. 29.09.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, вказане підтверджується також відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Бардіна Іллі Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення - задоволено частково. Накладено арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження, на нерухоме майно: -нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина № 1, № 2, № 3 загальною площею 37.8 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_3 ; -нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 літ. "А-2" загальною площею 115,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; -квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ; -квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . Заборонено відчуження будь-яким способом: -нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина № 1, № 2, № 3 загальною площею 37.8 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_3 ; -нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 літ. "А-2" загальною площею 115,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; -квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ; -квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . До вирішення справи по суті заборонено будь-яким державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: -нежитлових приміщень підвалу: 1/2 частина № 1, № 2, № 3 загальною площею 37.8 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлових приміщень 1-го поверху №5-1-5-5 літ. "А-2" загальною площею 115,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; квартири за адресою: АДРЕСА_6 . В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено. Колегія суддів виходить з того, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (провадження № 61-30545св18), від 09 лютого 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18), від 04 березня 2020 року у справі № 753/15957/18 (провадження № 61-11376св19). Отже, оскільки наявне рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2 975 442 (два мільйони дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 47 копійок, наявні постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчини провадженнями ВП № НОМЕР_5 та ВП № НОМЕР_4, постанова про арешт майна боржника ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2 975 442 (два мільйони дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 47 копійок, тобто це майно могло бути реалізованим з метою задоволення вимог стягувача. Зокрема, спірні правовідносини свідчать про те, що поділ майна подружжя у даній справі використовується позивачкою та відповідачем для уникнення сплати боргу відповідачем, як боржником за вимогами про стягнення боргу та виконання судового рішення. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував що спірне нерухоме майно перебуває під арештом, а поділ цього майна в обраний сторонами спосіб вирішує питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , який участі у справі не приймав. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в обраний позивачкою спосіб у зв`язку з тим, що у разі такого поділу майна будуть порушені права та інтереси стягувача ОСОБА_3 . До аналогічних вимсновків дійшов Верховний Суд в постанові № 303/3674/21 від 20 вересня 2023 року. Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в особі представника Бардіна Іллі Сергійовича - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року - скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 12078 грн. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2024 року. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова