Постанова 4824 № 752/29018/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________ Справа №752/29018/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/438/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Баллі Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горбаєнко Анни Сергіївни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року (суддя Ольшевська І.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення заборгованості, встановив: у листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відшкодування в розмірі 20 000грн основного боргу, 2 795грн 19коп. пені, 575грн 23 коп. 3% річних, 1 893грн 53коп. інфляційного збільшення та судових витрат. Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 21 листопада 2020 року між ним та ТОВ «Нова Пошта» був укладений публічний договір щодо транспортування дверей для авто, оголошеною вартістю 20 000грн, що підтверджується експрес-накладною №59000595850952. Перед відправкою товар було оглянуто експедитором ТОВ «Нова Пошта», пакування також здійснювалось працівником ТОВ «Нова Пошта». При отриманні вантажу замовником було виявлено, що товар пошкоджений та повернуто його, про що складено відповідний акт приймання-передачі від 7 грудня 2020 року. Позивач зазначав, що того ж дня, 7 грудня 2020 року, ним пред`явлено експедитору письмову претензію. Згодом він отримав лист від ТОВ «Нова Пошта» №03757 від 25 лютого 2021 року, в якому зазначалося, що дана претензія розглядається, однак остаточної відповіді на претензію відповідач так і не надав. Позивач вважав, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що ушкодження вантажу відбулося внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, таким чином відшкодування оголошеної вартості пошкодженого вантажу має бути здійснено ТОВ «Нова пошта». Позивач стверджував, що станом на 22 листопада 2021 року він не отримав відшкодування вартості пошкодженого вантажу, яке було ним виявлено 7 грудня 2020 року, а тому інфляційні втрати за період з 8 грудня 2020 року по 22 листопада 2021 року становлять 1 893грн 53коп., 3% річних за вказаний період становить 575грн 23 коп., а пеня - 2 795грн 19коп. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Горбаєнко А.С. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на те, що позивачу не було надіслано судом ухвали про поновлення відповідачу пропущеного строку на подачу відзиву, що в свою чергу унеможливило реалізацію права позивача на подачу відповіді на відзив. Крім того представник позивача зазначає, що провадження по даній справі було відкрите 3 грудня 2021 року, а рішення судом винесено 27 червня 2022 року, тобто більш ніж через півроку після винесення ухвали про відкриття провадження, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 275 ЦПК України. Представник позивача вважає, що, якщо відповідачем було надіслано відзив, це означає, що з текстом позовної заяви він ознайомився, а відтак суду першої інстанції була доступна можливість надсилати процесуальні документи. Разом з цим, позивача не було повідомлено про жодну процесуальну дію. Крім того, суд прийняв відзив відповідача, який було надіслано з пропущенням процесуального строку на більше як 5 місяців і який не містив доказу надсилання відзиву позивачу. Представник позивача посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки позивачем був надісланий третій особі товар на суму 20000грн, що і є сумою оголошеної вартості. Працівником відповідача було прийнято вказаний товар з оголошеною вартістю, яка ніким не оспорювалась. Відповідач прийняв майно позивача і приступив до виконання публічного договору, чим погодився з цією сумою, яка вказана, як оголошена вартість. Ні на етапі виконання договору, ні на етапі судового провадження відповідачем не було доведено, що вартість, яку позивач вказав, як оголошену, не відповідає дійсній вартості майна, яке він пошкодив. Разом із тим, судом прийнято рішення, за яким майно позивача взагалі не має вартості, чим порушено принцип відшкодування шкоди стороною, яка її завдала. Також представник позивача посилається на те, що в рішенні суду першої інстанції не наведено жодного аргументу, який свідчив би про те, що пошкодження відправлення сталося не з вини відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Нова Пошта» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Також відповідач зазначає, що саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. ТОВ «Нова пошта», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.94-97), свого представника у судове засідання не направило, клопотання про його перенесення не подало, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника відповідача. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Горбаєнко А.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 21 листопада 2020 року згідно експрес-накладної № 59000595850952 у відправника ОСОБА_1 у відділенні № 45 ТОВ «Нова пошта» у м. Запоріжжі прийнято відправлення, згідно опису «автозапчастини», оголошеною вартістю 20 000грн для перевезення до відділення № 1 у м. Львів, одержувач ОСОБА_1 . Експрес-накладна позивачем суду надана не була, однак відповідач не заперечує отримання відправлення. Згідно акту приймання-передачі, складеного 7 грудня 2020 року ОСОБА_1 та представником перевізника ОСОБА_2 , замовнику (одержувачу) прибуло відправлення відповідно до експрес-накладної № 59000595850952, відмова від відправлення, стан зовнішньої та додаткової упаковки - нова, ціла, місце пошкодження відправлення та упаковки не збігаються, стан вмісту відправлення - пошкоджені двері до авто. 7 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Нова Пошта» з претензію та вимогою відшкодувати вартість відправлення за експрес-накладною № 59000595850952 в розмірі 20 000грн, посилаючись на те, що під час транспортування дверей їх було пошкоджено, про що свідчить претензія отримувача. 25 лютого 2021 року ТОВ «Нова пошта» направило на адресу ОСОБА_1 лист, що його претензія щодо втраченого вантажу, що транспортувався по експрес-накладній № 59000595850952, розглядається. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження розміру фактичної шкоди, завданої йому пошкодженням вантажу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно частин 1, 2, 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно зі статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ОСОБА_1 , отримуючи послуги з організації перевезень відправлення ТОВ «Нова пошта», приєднався до публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень. Згідно публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеному на веб-сайті Нової пошти, договір укладається шляхом приєднання Замовника до запропонованого Експедитором Договору загалом та прийняття всіх істотних умов Договору без підписання письмового примірника і має юридичну силу відповідно до положень ст. 633, 634 Цивільного кодексу України. Замовник не може запропонувати свої умови Договору (пункт 2.5.). Відмінною рисою публічних договорів є те, що одна з його сторін - суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язана здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, на умовах умови цих договорів, які є однаковими для всіх споживачів. Відповідно до пункту 1.13 Публічного договору, Умови надання послуг - документ, який встановлює порядок та умови користування послугами, що надаються Експедитором. Умови надання послуг (надалі - Умови) розміщені на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua. Пунктом 2.6. визначено, що безумовне та повне прийняття умов Договору Замовником полягає в здійсненні Замовником дій, спрямованих на отримання послуг, а саме передачі Замовником Експедитору відправлення для надання послуг, передбачених Договором, незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису Відправника. Пунктом 3.4. договору визначено, що шляхом передачі Замовником відправлення Експедитору для надання послуг, передбачених Договором, Замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з положеннями Договору, Умовами надання послуг, чинними на момент передачі відправлення для організації його перевезення, та зобов`язується їх виконувати незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису Відправника. За обставинами даної справи, сторони не заперечували, що уклали договір перевезення, за яким відповідач зобов`язався доставити до відділення № 1 у м. Львів, одержувач ОСОБА_1 , вантаж «автозапчастини» згідно експрес-накладної № 59000595850952. Однак, позивачем не надано доказів оголошеної цінності відправлення. Відповідно до пункту 7.2.7 Публічного договору експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість (схоронність) відправлення або його нестачу у випадках, якщо відправлення передається одержувачу або відправнику у цілій/ неушкодженій упаковці, а також, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з пошкодженнями відправлення. Пунктом 7.2.2. Публічного договору визначено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, останній повертає замовнику суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості відправлення за пошкоджене відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію. Пунктом 7.2.3. Публічного договору визначено, що у разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, останній відшкодовує замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення. За обставинами справи, вантаж було доставлено до місця призначення, однак одержувач ОСОБА_1 відмовився від відправлення, посилаючись на його пошкодження, про що був складений акт від 7 грудня 2020 року. Разом з цим, з акту вбачається, що стан зовнішньої упаковки - нова, ціла, вид упаковки повітряно-пухирчата плівка, пінопластова обрізь, стан додаткової упаковки - нова, ціла, місце пошкодження відправлення та упаковки не збігаються. Таким чином, наявність цілісної зовнішньої та додаткової упаковки вантажу, без жодних слідів пошкодження встановлює відсутність вини перевізника та свідчить про пошкодження перевезення поза межами відповідальності перевізника. Доводи позивача, що отримуючи відправлення, представник відповідача його оглянув та не мав будь-яких заперечень стосовно його стану, не є підставою для задоволення позовних вимог. Згідно пункту 7.2.13 Публічного договору: експедитор не зобов`язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам. Таким чином, перевезенню підлягає будь-який вантаж, у тому числі і пошкоджений, однак у даному випадку не було встановлено пошкодження, як внутрішньої, так і зовнішньої упаковки, що виключає відповідальність перевізника. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних доказів у підтвердження пошкодження вантажу, прийнятого для перевезення відповідачем по зазначеній ним експрес-накладній, саме під час перевезення, а відтак правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 20 000грн відсутні. Посилання в апеляційній скарзі на те, що саме відповідач зобов`язаний доводити відсутність своєї вини у пошкодженні перевезення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до умов публічного договору, експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість (схоронність) відправлення або його нестачу у випадках, якщо відправлення передається одержувачу або відправнику у цілій/ неушкодженій упаковці, а також, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з пошкодженнями відправлення. На вказані обставини не звернув уваги суд першої інстанції та прийшов до помилкового висновку про не надання позивачем доказів вартості пошкодженого багажу. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд прийняв до уваги відзив відповідача на позовну заяву, який поданий з порушенням визначеного судом в ухвалі про відкриття провадження строку, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять інформації про дату отримання відповідачем копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до частин 4 та 5 статті 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи суд не бере до уваги відповідні докази, які приєднані до відзиву на позовну заяву. У іншому випадку не забезпечуються основні засади судочинства. Однак, до відзиву на позовну заяву відповідачем не було надано жодного доказу. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не оцінив надані докази та неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбаєнко Анни Сергіївни задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення заборгованості, відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк