Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/19339/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19339/23 пров. № А/857/20988/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б. а також сторін (їх представників): від позивача Вовчак Р.Я.; від відповідача - Флис Р.М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішень про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Мартинюк В.Я., час та місце ухвалення додаткового рішення суду І інстанції: 23.10.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту додаткового рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 16.08.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Лео Трейдінг» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Львівською митницею (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України): рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400052/2 від 02.05.2023р., № UA209000/2023/400049/2 від 01.05.2023р., № UA209000/2023/400048/2 від 01.05.2023р., № UA209000/2023/400062/2 від 17.05.2023р., № UA209000/2023/400068/2 від 22.05.2023р., № UA209000/2023/400094/2 від 22.06.2023р., № UA209000/2023/400092/2 від 22.06.2023р., № UA209000/2023/400095/2 від 23.06.2023р., № UA209000/2023/400107/2 від 03.07.2023р.; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000336, № UA209140/2023/000327, № UA209140/2023/000328, № UA209140/2023/000369, № UA209140/2023/000386, № UA209140/2023/000473, № UA209140/2023/000470, № UA209140/2023/000478, № UA209140/2023/000512 (Т.1, а.с.1-41). Згідно ухвали суду 2108.2023р. вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження) (Т.2 а.с.201 і на звороті). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400052/2 від 02.05.2023р., № UA209000/2023/400049/2 від 01.05.2023р., № UA209000/2023/400048/2 від 01.05.2023р., № UA209000/2023/400062/2 від 17.05.2023р., № UA209000/2023/400068/2 від 22.05.2023р., №UA209000/2023/400094/2 від 22.06.2023р., № UA209000/2023/400092/2 від 22.06.2023р., № UA209000/2023/400095/2 від 23.06.2023р., № UA209000/2023/400107/2 від 03.07.2023р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000336, № UA209140/2023/000327, № UA209140/2023/000328, № UA209140/2023/000369, № UA209140/2023/000386, № UA209140/2023/000473, № UA209140/2023/000470, № UA209140/2023/000478, № UA209140/2023/000512; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТзОВ «Лео Трейдінг» 36794 грн. 32 коп. сплаченого судового збору (Т.3, а.с.121-138). 13.10.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач скерував до суду клопотання/заяву про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути на користь ТзОВ «Лео Трейдінг» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 73000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (Т.3, а.с.141-142). Відповідно до додаткового рішення суду від 23.10.2023р. клопотання/заяву задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТзОВ «Лео Трейдінг» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36500 грн.; в задоволенні решти вимог клопотання/заяви відмовлено (Т.3, а.с.154-156). Не погодившись із винесеним додатковим судовим рішенням, його оскаржив відповідач Львівська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду в частині задоволених вимог та прийняти нову постанову, якою зменшити задоволену суму на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (Т.3, а.с.159-170). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при визначенні витрат на правову допомогу слід керуватися критерієм реальності витрат на правову допомогу адвоката (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи. Задоволений судом розмір витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу, не є співмірним із складністю справи та із реальним часом, витраченим адвокатом, а також з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Так, апелянт стверджує, що у відповіді на відзив позивач не спростовує твердження, викладені у відзиві на позовну заяву. Спростування таких аргументів повністю викладено позивачем у позовній заяві. Окрім того, підготовка відповіді на відзив не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. При цьому подання адвокатом відповіді на відзив не є видом правничої допомоги в розумінні Закону України «Про адвокатську діяльність». Позивач ТзОВ «Лео Трейдінг» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе додаткове судове рішення (Т.3, а.с.200-201). Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Апелянтом Львівською митницею додаткове рішення суду оскаржується в частині стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в загальному розмірі 36500 грн. Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатом позивачу правничої допомоги в межах розгляду цієї справи. Заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони в розмірі 36500 грн. та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 73000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах): договір № 01/10/07 від 10.07.2023р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем ТзОВ «Лео Трейдінг» та АО «Мицик, Кравчук і Партнери», за яким правничу допомогу позивачу надано адвокатом Вовчаком Р.Я. (Т.3, а.с.143 і на звороті); акт виконаних робіт № б/н від 30.09.2023р., відповідно до положень якого АО «Мицик, Кравчук і Партнери» надав, а ТзОВ «Лео Трейдінг» прийняв наступні юридичні послуги на загальну суму 73000 грн., які полягають у наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо визнання протиправними і скасування прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, написання і подання позовної заяви, написання і подання відповіді на відзив, участь адвоката у підготовчих та судових засіданнях (Т.3, а.с.145); рахунок від 10.07.2023р. на оплату послуг згідно договору № 01/10/07 від 10.07.2023р. про надання правової (правничої) допомоги в розмірі 73000 грн. (Т.3, а.с.144); платіжну інструкцію № 686 від 10.07.2023р. на суму 73000 грн. із призначенням платежу оплата за надання правової (правничої) допомоги згідно договору № 01/10/07 від 10.07.2023р., рахунку від 10.07.2023р. (Т.3, зворот а.с.144); ордер серії ВС № 1222383 від 07.07.2023р. на ведення справи адвокатом Вовчаком Р.Я. у Львівському окружному адміністративному суді в інтересах ТзОВ «Лео Трейдінг» (Т.1, а.с.42). Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги АО «Мицик, Кравчук і Партнери» в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 380/19339/23. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви, відповіді на відзив, супроводу справи в суді першої інстанції, участі у підготовчих та судових засіданнях. Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 36500 грн. В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Враховуючи складність розглядуваної справи (спір, який стосується оскарження значної кількості рішень митного органу щодо коригування митної вартості товарів і карток відмови), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами загального позовного провадження, обсяг представлених позивачем доказів), участь адвоката у підготовчих та судових засіданнях, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 36500 грн. При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків додаткового рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023р. в адміністративній справі № 380/19339/23 залишити без задоволення, а вказане додаткове рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 02.02.2024р.