Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7373/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7373/22 пров. № А/857/3702/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Луців О.М.; від відповідача - Риб`як В.О.; розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» до Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (суддя суду І інстанції: Кедик М.В., час та місце ухвалення додаткового рішення суду І інстанції: 02.02.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту додаткового рішення суду І інстанції: 02.02.2023р.),- В С Т А Н О В И В: 11.05.2022р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Волагро» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати складені відповідачем Львівською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2021/001514 від 10.11.2021р., № UA209170/2021/001534 від 16.11.2021р., № UA209170/2021/001541 від 17.11.2021р., № UA209170/2021/001548 від 18.11.2021р., № UA209170/2021/001551 від 18.11.2021р.; судові витрати покласти на відповідача (Т.1, а.с.1-5). Згідно ухвали суду від 07.06.2022р. вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін в судове засідання (Т.1, а.с.44 і на звороті). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2021/001514 від 10.11.2021р., № UA209170/2021/001534 від 16.11.2021р., № UA209170/2021/001541 від 17.11.2021р., № UA209170/2021/001548 від 18.11.2021р., № UA209170/2021/001551 від 18.11.2021р., складені відповідачем Львівською митницею; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 12405 грн. (Т.1, а.с.204-208). 26.12.2022р. за допомогою системи «Електронний суд» на адресу суду позивач ТзОВ «Волагро» скерував заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 12000 грн. з кожного (Т.2, а.с.1-3). Відповідно до додаткового рішення суду від 02.02.2023р. заяву ТзОВ «Волагро» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Львівської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.; в задоволенні решти заяви відмовлено (Т.2, а.с.64-65). Не погодившись з винесеним додатковим судовим рішенням, його оскаржив відповідач Львівська митниця, який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю (Т.2, а.с.110-112). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при визначенні витрат на правову допомогу слід керуватися критерієм реальності витрат на правову допомогу адвоката (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи. Сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача, та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України. Водночас, апелянт повністю заперечує проти відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки не вважає, що такі відповідають вищевказаним критеріям, оскільки розглядувана справа відноситься до справ незначної складності, а її розгляд не потребував встановлення фактичних обставин справи і доказування. Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 3000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом, та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Позивачем ТзОВ «Волагро» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе додаткове судове рішення (Т.2, а.с.167-170). Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Апелянтом Львівською митницею оскаржується додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатом Адвокатського об`єднання /АО/ «Аксело» позивачу правничої допомоги в межах розгляду цієї справи. Заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони в розмірі 3000 грн. та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 12000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах): договір № 04/01/21 від 04.01.2021р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем ТзОВ «Волагро» та АО «Аксело», за яким правничу допомогу позивачу надано адвокатом Луців О.М. (Т.1, а.с.28-29); додаткова угода від 04.01.2021р. до договору № 04/01/21 від 04.01.2021р. про надання правової допомоги, в якій сторони визначили загальну вартість однієї години роботи адвоката і вартість послуг по складанню різних процесуальних документів (Т.1, зворот 29); рахунок № 2612-22/01 від 26.12.2022р. на оплату юридичних послуг (правової допомоги) в розмірі 12000 грн. (Т.1, а.с.4); акт № 26-12/22-01 від 26.12.2022р. приймання-передачі наданих юридичних послуг (правова допомога) на загальну суму 12000 грн., до якої включено: складання позовної заяви з додатками і подання їх до суду 4000 грн.; складання відповіді на відзив, подання його до суду 2000 грн.; складання додаткових пояснень та подання їх суд - 2000 грн.; підготовка до участі в справі у судових засіданнях від 22.06.2022р., 27.07.2022р., 17.08.2022р., 28.09.2022р., 12.10.2022р., 26.10.2055р., 16.11.2022р., 30.11.2022р. 4000 грн. (Т.2, а.с.5). платіжне доручення № 4 від 02.01.2023р. на суму 12000 грн., із призначенням платежу згідно договору про надання правової допомоги № 04/01/2021р., акт наданих послуг від 26.12.2022р. (а.с.60). ордер серії ВС № 1124451 від 31.01.2022р. на ведення справи адвокатом Луців О.М. в суді першої інстанції - Львівському окружному адміністративному суді (Т.1, а.с.6). Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом АО «Аксело» Луців О.М. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 380/7373/22. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви, відповіді на відзив, участі в судових засіданнях. Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в загальному розмірі 3000 грн. При цьому колегія суддів враховує, що сторони договору про надання правничої допомоги погодили між собою вартість послуг та порядок розрахунків (додаткова угода від 04.01.2021р.). Також умовами п.3 вказаної додаткової угоди визначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку та підписання акту наданих послуг (правової допомоги). Відповідно до Акту № 26-12/22-01 від 26.12.2022р. приймання-передачі наданих юридичних послуг (правова допомога) АО «Аксело» за період з 10.05.2022р. по 26.12.2022р. надало, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги (правову допомогу), пов`язані з представництвом інтересів клієнта в Львівському окружному адміністративному суді по справі № 380/7373/22 за позовом клієнта до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, підготовкою до розгляду цієї справи і збором відповідних доказів: складання позовної заяви та її подання разом з доданими до неї документами в Львівський окружний адміністративний суд (пп.«b» п.1 додаткової угоди від 04.01.2021р.) 4000 грн.; складання відповіді на відзив та її подання разом з доданими до неї документами до суду (пп.«с» п.І додаткової угоди від 04.01.2021р.) 2000 грн.; складання додаткових пояснень та їх подання разом з доданими до них документами до суду (пп.«а» п.1 додаткової угоди від 04.01.2021р.) - 2000 грн.; підготовка до участі та участь в судових засіданнях від 22.06.2022р., 27.07.2022р., 17.08.2022р., 28.09.2022р., 12.10.2022р., 26.10.2022р., 16.11.2022р. і 30.11.2022р. (пп.«е» п.1 додаткової угоди від 04.01.2021р.) - 4000 грн. Загальна вартість наданих юридичних послуг (правової допомоги) становить 12000 грн. В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Враховуючи складність розглядуваної справи (спір, який стосується оскарження рішень митного органу), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, участь адвоката в судових засіданнях, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в розмірі 3000 грн. Водночас, некоректними слід вважати доводи апелянта про те, що в цій справі є відсутньою необхідність встановлення фактичних обставин справи та доказування; водночас, таке ставлення відповідача до справи не може впливати на оплату правничої допомоги адвоката. Окрім цього, сама участь адвоката (одночасна чи послідовна) по іншим аналогічним справам за участі ТзОВ «Волагро» не призводить до зменшення оплати вартості правничих послуг в конкретній справі. При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків додаткового рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування додаткового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. в адміністративній справі № 380/7373/22 залишити без задоволення, а вказані рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 14.04.2023р.