Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/2619/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/2619/22 Номер провадження 22-ц/814/321/24Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В., розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2023 року у складі судді Попова М. С. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У грудні 2022 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3894912423 від 31.08.2020 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 11.10.2022 у розмірі 137 039,98 грн та складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 99 093,29 грн, заборгованості по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 8,94 грн, заборгованості по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) - 37 937,75 грн, просив про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат. Позов мотивовано тим, що 31.08.2020 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3894912423. Відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту № 4912423, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Згідно пункту 2.2. Кредитного договору, цей Договір, Паспорт кредиту № 4912423 та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» складають єдиний кредитний договір. На підставі Паспорту кредиту та кредитного договору позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 101 089,07 грн, строк користування - 60 (шістдесят) місяців; річні проценти - 0,01% від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 1,5% від суми кредиту. Кредит наданий безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору (пункт 4 Паспорта кредиту). Позичальник ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану, виходячи з обраних ним умов кредитування. Відповідно до Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», позичальник зобов`язався щомісячно, у граничний термін, повертати чергову частину кредиту та сплачувати щомісячні і річні проценти. 20 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір факторингу № 200921, на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3894912423 від 31 серпня 2020 року з усіма наступними додатками та змінами. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, позичальником не виконані зобов`язання по кредиту, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки позичальником не повернуті. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 3894912423 від 31.08.2020 у розмірі 137 039,98 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 99 093,29 грн, заборгованості по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 8,94 грн, заборгованості по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) - 37 937,75 грн. Стягнуто ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» понесені ними витрати на сплату судового збору в сумі 2 481 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання по поверненню коштів у строки та в порядку, встановлені кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем до позову не надано належних доказів на підтвердження факту переходу права вимоги за спірним кредитним договором від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до АТ «ТАСКОМБАНК», а також доказів того, що позивач сплатив ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» кошти за передані права вимоги відповідно до пункту 3.1. Договору факторингу № 200921 від 20.09.2021. Вказує, що із поданих позивачем документів не можна з`ясувати, на яку суму грошової вимоги набув право позивач та з чого ця сума складається, як і не можна з`ясувати чи здійснював нарахування штрафних санкцій позивач після отримання права вимоги. Крім цього, позивач не надав докази на підтвердження виконання ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» у повному обсязі вимог пункту 1.4. Кредитного договору, за яким ОСОБА_1 доручив ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту на користь третіх осіб грошові кошти. Надані бухгалтерська довідка та витяги з реєстрів не є платіжними документами, які підтверджують безготівкове перерахування грошових коштів, а відтак не можуть бути взяті судом до уваги у якості допустимих доказів виконання ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» вимог пункту 1.4. Договору в цій частині. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що 31 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3894912423, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 101 089,07 грн на строк 60 днів - до 22.08.2025, а позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту № 4912423, який є невід`ємною частиною цього кредитного договору. Підписавши кредитний договір, позичальник доручив кредитодавцю сплатити за рахунок отриманого кредиту 92 776,118 грн у погашення поточної заборгованості за діючим кредитним договором № 8834450992 від 02.01.2020, 1 200 грн на сплату страхового платежу за договором страхування № 3894912423-ЛО від 31.08.2020, 600 грн оплати за електронний ключ доступу до додатку «SUPPORT.UA», SU3894912423 від 31.08.2020 та 6 512,89 грн оплати страхового платежу за договором страхування № 3894912423-С від 31.08.2020. 20 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» уклало договір факторингу № 200921 з АТ «ТАСКОМБАНК», за яким відступило права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й договором № 3894912423, укладеним з ОСОБА_1 на суму 101 089,07 грн. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Частиною першою статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України). Згідно частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. За приписами статей 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Звертаючись до суду із вказаним позовом, АТ «ТАСКОМБАНК» довів, що є кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 3894912423 від 31 серпня 2020 року, укладеним боржником з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», право вимоги від якого перейшло до позивача за Договором факторингу № 200921 від 20 вересня 2021 року. У пункті 2.1. Договору факторингу визначено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язався відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимоги, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним. Відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі Реєстру прав вимог згідно Додатку № 2 до цього договору, але не раніше оплати фактором зазначеної у договорі суми, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги, визначені цими договорами. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.3. договору факторингу). З Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 200921 від 20 вересня 2021 року вбачається, що загальна сума заборгованості складає 291 873 118,15 грн з врахуванням пені у розмірі 177 617,14 грн. Кількість кредитних договорів становить 13 456 одиниць. У Акті прийому-передачі Реєстру прав вимоги в електронному вигляді за Договором факторингу № 200921 від 20 вересня 2021 року вказано, що Реєстр прав вимоги в електронному вигляді наданий на флеш носії у розмірі 2430 кбайт. Вказані акти прийому-передачі містять підписи та печатки сторін та свідчать про заміну кредитора у зобов`язанні. Згідно наданого позивачем витягу з Реєстру прав вимоги до АТ «ТАСКОМБАНК» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3894912423 від 31 серпня 2020 року на суму кредиту 101 089,07 грн. Таким чином, матеріалами справи доведено, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» за договором факторингу від 20.09.2021 відступив право вимоги за спірними кредитними правовідносинами правонаступнику АТ «ТАКСОМБАНК» і дане товариство набуло статусу нового кредитора з усіма відповідними правами та обов`язками. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Частинами першою, другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України). З урахуванням того, що Договір факторингу № 200921 від 20 вересня 2021 року з додатками, підписаний його сторонами, є оспорюваним правочином, а під час розгляду справи презумпція його правомірності відповідачем не спростована, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги до нього за кредитним договором, укладеним з «ФК «Центр фінансових рішень». Статтею 518 ЦК України встановлено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Матеріали справи не містять доказів належного виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором № 3894912423 від 31 серпня 2020 року з повернення кредиту та сплати процентів за договором, а неведені в апеляційній скарзі доводи проти доказів виконання ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» пункту 1.4. кредитного договору про перерахування кредитних коштів за розпорядженням позичальника факту наявної заборгованості не спростовують. Сам кредитний договір, укладений у письмовій формі, у встановленому законом поряду позичальником ОСОБА_1 не оспорювався та про неодержання кредитних коштів або одержання їх у меншій кількості ним не заявлялось і такі обставини по справі не доказані, а тому наведені в апеляційній скарзі заперечення проти вимог нового кредитора є безпідставними. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не виконав зобов`язання по поверненню коштів у строки та в порядку, встановлені кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь нового кредитора - АТ «ТАСКОМБАНК», який набув право вимоги за кредитним договором № 3894912423 від 31.08.2020 на підставі договору факторингу № 200921 від 20.09.2021. Відповідно до статті 526, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У даній справі відповідач не довів виконання ним зобов`язання за кредитним договором та на момент переходу права вимоги до позивача заборгованість відповідача за кредитом становила 117 477,93 грн, у тому числі по тілу кредиту - 101 089,07 грн, з них 85 495,46 грн - поточна заборгованість та 15 593,61 грн - прострочена заборгованість, по відсоткам за кредитом - 16 388,86 грн, у тому числі: залишок по відсоткам - 0,69 грн, залишок за щомісячними відсотками - 1 194,69 грн, сума простроченого боргу по відсотках - 0,83 грн та сума простроченого боргу за щомісячними відсотками - 15 192,65 грн, що вбачається з Реєстру прав вимоги до договору факторингу. Відповідно до пункту 1.1. договору відступлення права вимоги означає всі належні клієнту на дату відступлення прав вимоги права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами щодо повернення сум основної заборгованості (кредиту, овердрафту тощо), сплати нарахованих процентів за користування коштами та штрафних санкцій в обсязі, визначеному станом на дату відступлення прав вимоги, а також право нараховувати за умовами кредитних договорів і вимагати від позичальника сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій а будь-яких інших платежів згідно з кредитними договорами та платежів, передбачених чинним законодавством, включаючи право вимоги за кредитним договором, що можуть виникнути в майбутньому. 30 вересня 2022 року на адресу ОСОБА_1 позивачем направлялося повідомлення-вимога від 30.09.2022 № 17013/70.2.2. про погашення заборгованості по кредиту станом на 28.09.2022, що містить вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказане повідомлення-вимогу ОСОБА_1 отримав 06 жовтня 2022 року, отже, строк виконання ним зобов`язання за кредитним договором настав 05 листопада 2022 року. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом в межах строку кредитування перейшло до і нового кредитора АТ «ТАСКОМБАНК», а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 99 093,29 грн, а також процентів за кредитом станом на 11.10.2022 у розмірі 8,94 грн річних процентів та 37 937,75 грн щомісячних процентів відповідає умовам кредитного договору та договору щодо відступлення права вимоги і доводами апеляційної скарги не спростовується. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, що їх регулює, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів апеляційного суду не вбачає, а тому залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна