Постанова 4803 № 201/738/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6674/25 Справа № 201/738/25 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова І. С. на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, щоміж ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 08 липня 2021 року був укладений кредитний договір № 75815323 на суму 15000 грн. Між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 21.12.2021 року був укладений договір факторингу № 2112, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. Між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінпром Маркет» 31.03.2023 року був укладений договір факторингу № 310323-ФМ, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступив на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, тому відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом сума боргу становить 45096,58 грн. Позивач просив стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 75815323 від 08.07.2021 року в розмірі 45096,58 грн., з яких 15000 грн. - заборгованість за основним кредитом; 30096,58 грн. - заборгованість за відсотками, також просив стягнути витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №75815323 від 08 липня 2021 року в розмірі 30000 грн., з яких 15000 грн. - заборгованість за основним кредитом; 15000 грн. - заборгованість за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 161148 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, щонаявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг не містить жодних даних про умови кредитування та обрання певної банківської послуги та взагалі з доданої до позовної заяви копії не вбачається змісту. Крім того, в матеріалах справи відсутній взагалі первісний договір кредитування №75815323 від 08.07.2021 року. Наявні лише акти звірки та договори факторингу, але позивачем не подано жодного доказу наявності даного кредитного договору. Натомість в матеріалах справи наявна лише довідка про розрахунок заборгованості. Відповідно до розрахованої заборгованості позивач дізнався про порушення своїх прав 20.12.2021 року. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, останній день, коли позивач мав би право звернутися до суду із позовом закінчується 20.12.2024 року. Позивач звернувся із позовною заявою 14.01.2025 року, а відтак позивачем пропущено строк звернення із позовною заявою до суду. Але суд першої інстанції взагалі не звернув на це увагу. Також, неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання, однак, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А тому, враховуючи складність справи та обставини, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, стягнення судових витрат на правничу допомогу та судового збору не підлягають задоволенню У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 45096,58 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, щоТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 08 липня 2021 року був укладений кредитний договір № 75815323 на суму 15000 грн. 21.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладений договір факторингу № 2112, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. 31.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінпром Маркет» укладений договір факторингу № 310323-ФМ, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступив на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами. Згідно з розрахунком позивача відповідач має прострочену заборгованість за договором №75815323 від 08 липня 2021 року в розмірі 45096,58 грн., з яких 15000 грн. - заборгованість за основним кредитом; 30096,58 грн. - заборгованість за відсотками. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, щовраховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті. Суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотки в розмірі суми кредиту за кредитним договором. Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У справі встановлено, 08 липня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №75815323 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн., строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису ImO3tl2mpU) у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.17). До договору позики долучені Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", затверджені рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" 11 лютого 2021 року. Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір №75815323 від 08.07.2021 року, ідентифікований ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: ImO3tl2mpU. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 08.07.2021 14:38:30. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1. Факт перерахування позичальнику кредитних коштів 08 липня 2021 року підтверджується електронною платіжною інструкцією. 21 грудня 2021 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" укладено договір факторингу №2112, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до боржників, в тому числі і за договором позики №75815323 від 08 липня 2021 року. 31 березня 2023 року ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" уклали договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого ТОВ "Фінпром Маркет" набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і за договором позики №75815323 від 08 липня 2021 року. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, є доведеним факт укладання між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем 08 липня 2021 року Договору позики №75815323 та перерахування 08 липня 2021 року грошових коштів на картковий рахунок відповідача в сумі 15000 грн. за укладеним 08 липня 2021 року Договору позики №75815323 на погоджених умовах Акцепту оферти одноразовим ідентифікатором. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що позовні вимоги ТОВ "Фінпром Маркет" в частині стягнення заборгованості за Договору позики №75815323 від 08 липня 2021 року в сумі 15000 грн. за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 30096,58 грн. не є співмірною сумі кредиту у 15000 грн. за вищевказаним кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, та правильно дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 15000 грн. Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права, бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які викладені в значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором № 75815323 від 08.07.2021 року становить 45096,58 грн., з яких 15000 грн. - заборгованість за основним кредитом; 30096,58 грн. - заборгованість за відсотками, що майже у два рази перевищує суму кредиту у 15 000 грн. Суд першої інстанції правильно врахував, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції з урахуванням вимог ч.ч. 4,5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходив з критерію розумності та співрозмірності, суд вважав суму у розмірі 2000 грн. співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у стягненні суми заборгованості слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, трирічний строк позовної давності продовжувався у період дії воєнного стану, який триває і на даний час. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду. Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 45096,58 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст.368, 369, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова І. С. залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: