Постанова Київський апеляційний суд № 759/5495/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №759/5495/23 Головуючий у 1 інстанції: Ключник А.С. Провадження №22-ц/824/438/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 01 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ У березні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 25.02.2020 року. На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35 000 грн у вигляді встановленого ліміту на поточний рахунок. Станом на 28.12.2022 року у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу, не виконуються та порушуються зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 25.02.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 89869,90 грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25.02.2020 року у розмірі 89869,90 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн, а всього 92553 грн. 90 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 03 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог посилався на те, що сума стягнення зазначена у рішенні суду першої інстанції є необґрунтованою. ОСОБА_1 не отримував від Банку грошові кошти у сумі 89 869 грн 90 коп. Вказує, що матеріали справи не містять підтвердження, що Відповідач був ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб на які посилається Банк, і погодився з ними, коли підписував Анкету-Заяву до договору про надання банківських послуг. Зазначена обставина підтверджується, зокрема і тим, що додані Банком Умови і правила обслуговування в AT «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank датовані 27.11.2021 року, тобто не є чинними на момент підписання Анкети-заяви, та не містять підпису ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не досліджував та не перевіряв надані докази, і як наслідок, ухвалив необґрунтоване рішення. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 25.02.2020 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 35000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка (а.с. 11-29). Згідно Умов і правил анкета-заява до договору про надання банківських послуг «Монобанк» (Анкета-заява) - письмове звернення клієнта до банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надання йому інших банківських послуг на умовах, визначених договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення договору. Відповідно до п. 4.11 Умов і правил обслуговування фізичних осіб клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме відкрив поточний рахунок та встановив ліміт використання кредиту в розмірі 35000,00 грн. У свою чергу, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору про надання банківських послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 13.12.2022 року становить 89869,90 грн., що складається з наступного: 89869,90 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості ОСОБА_1 по виконанню кредитного договору станом на 13.12.2022 року становить 89869,90 грн, яка складається з 89869,90 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), та підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Універсал Банк». Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону). Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк». У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Відповідно до п.2 анкети-заяви відповідач, підписавши вказану заяву погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору. Згідно з п.3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Згідно з п.11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви було надано: копія Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 25.02.2020, Умови і правила в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, витяг з тарифів за карткою Monobank, копію паспорту відповідача, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25 лютого 2020 року. Умовами п.п.2.1. п.2 Розділу І Умов і правил в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка. За положеннями п.2.1 п.2 Розділу ІІ для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Разом з тим, доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму матеріали справи не містять. Позивачем не надано доказів того, що відповідач користувався наданими банком коштами та має заборгованість саме у визначеному позивачем розмірі. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорту споживчого кредиту «картка monobank» та Тарифів. При цьому, витяг обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорт споживчого кредиту «картка monobank», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 лютого 2020 року шляхом підписання анкети-заяви. Виписки по рахунку відповідача за договором від 25 лютого 2020 року, позивачем також надано не було. За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості. Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості. В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20. У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко