Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 724/2470/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 724/2470/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук Т.М. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 01 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернівецької області Гладкого Олександра Васильовича, Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернівецької області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хотинського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Начальника Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернівецької області Гладкого Олександра Васильовича, Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернівецької області про притягнення до адміністративної відповідальності №486 від 06.10.2023 року. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Сторони в судове засідання не з"явились. Позивачем подано клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи без його участі. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», отримав повістку з вимогою прибути 19.09.2023 о 10:30 год до першого відділу Дністровського РТЦ та СП. Позивач не заперечує, що отримав повістку, якою викликався до І відділу Дністровського РТЦК та СП на 10:30 год. 19.09.2023. Визначену вимогу у повістці ОСОБА_1 не виконав та на визначений час та дату до установи не прибув, а прибув лише 27.09.2023 о 16:30 год. 27 вересня 2023 офіцером відділення рекрутингу та комплектування І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, старшим лейтенантом Атаманюк Є.О., в присутності ОСОБА_1 , було складено протокол серії ДРТЦК №486 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 з протоколом ознайомився, надав письмові пояснення, згідно яких не прибув по повістці так як його родичу, інваліду ІІ групи, стало погано і він відвозив його до лікаря, як тільки родичу стало легше, він одразу з`явився до РТЦК (а.с.71 зворот). Від підпису в протоколі відмовився. Отже, факт неприбуття за викликом до І відділу Дністровського РТЦК та СП 19.09.2023 о 10:30 год визнається самим позивачем у позовній заяві та його поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 було повідомлено про те, що справа за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП буде розглядатись 06 жовтня 2023 року о 10 годині 00 хвилин в кабінеті Дністровського РТЦК та СП та роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та вимоги ст.268 КУпАП. Копію протоколу ОСОБА_1 отримав 27.09.2023, про що наявний його підпис в протоколі. 29.09.2023 року, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив на адресу Дністровського РТЦК та СП заяву в якій зазначив поважні причин неприбуття 19.09.2023 до РТЦК, з підтверджуючими документами поважності причин його неявки 19.09.2023. 06 жовтня 2023 року начальником Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, полковником ОСОБА_2 , було розглянуто адміністративну справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за результатами розгляду якої, прийнято постанову №486 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. В оскаржуваній постанові вказується, що 27.09.2023 року о 16:30 год. в приміщенні І відділу Дністровського РТЦК та СП встановлено, що громадянин ОСОБА_1 після отримання повістки про прибуття на 19.09.2023 року до І відділу Дністровського РТЦК та СП для уточнення облікових даних, на вказану у повістці дату та місце не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Правопорушення ОСОБА_1 вчинено підчас дії в Україні особливого періоду. ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, про поважні причини неявки не повідомляв. Позивач, не погодившись з притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням адміністративного стягнення, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в його діях відсутній склад правопорушення. Відмовляючи в задоволенні позивних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду справи надано не було і судом таких обставин не встановлено. Судом першої інстанції не встановлено порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховує наступне. У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до положень ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ст. ст.1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Згідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Згідно абз. 3 ч.9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності . Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Судом встановлено, що позивач на підтвердження поважних причин неприбуття 19.09.2023 до І відділу Дністровського РТЦК та СП зазначив, що ним було подано до І відділу Дністровського РТЦК та СП документи, які дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно яких позивач здійснює догляд за чоловіком рідної сестри свого батька - ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Інших працездатних осіб, які б здійснювали за ним догляд, не має. Позивач пояснив, що 19.09.2023 року він не з`явився до Дністровського РТЦК та СП з поважних причини, оскільки відвозив ОСОБА_3 до сімейного лікаря, у зв`язку з поганим самопочуттям останнього. З 18.09 по 29.09.2023 ОСОБА_3 лікувався в умовах стаціонару вдома, що підтверджується довідкою Круглицької амбулаторії загальної практики сімейної медицини №292 від 28.09.2023. Таким чином, позивач не заперечує, що не з`явився за викликом до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по повістці на 19.09.2023 на 10:30 год. Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, є хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем. Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач керувався тим, що ОСОБА_3 , який є чоловіком рідної сестри батька ОСОБА_1 , не входить до кола осіб, які згідно постанови КМУ №673 від 28.07.2010 року, є особами, з визначеного переліку ( дружина (чоловік), дитина, а також батьки свої чи дружини (чоловіка)), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем, потребує догляду. Відтак, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про поважність причин його не прибуття за викликом до першого відділу Дністровського РТЦК та СП - 19.09.2023 року. Також, суд звертає увагу, що наявність або відсутність оформленої відстрочки від призову під час мобілізації не є підставою щодо неприбуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Отже, враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваної постанови від 06 жовтня 2023 року, позивачем не було надано належних доказів поважних причин неприбуття на виклик у встановлений день та місце до І відділу Дністровського РТЦК та СП, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діянні позивача містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, а тому суб`єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП. У спростування аргументів позивача викладених у апеляційній скарзі про те, що діяльність військових комісаріатів припинено з 01.11.2020 року, і в Україні більше не існує військових комісаріатів, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до п.2 II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" від 30.03.2021 року №1357-ІХ встановлено, що: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються. Тому, колегія суддів не приймає до уваги, як безпідставні, доводи апелянта про те, що відповідно до код ЄДРПОУ - 09562389 належить організації Кельменецько-Сокирянський об`єднаний районний військовий комісаріат Чернівецької області західного оперативного командування, керівник та підписант - Зайончик Олександр Маркович та судження позивача про те, що постанова за справою про адміністративне правопорушення № 362 від 01.08.2023 року підписана та винесена суб`єктом який не має на це повноважень, оскільки такі не ґрунтуються на Законі. Згідно з пунктами 1, 7 та абзацом одинадцятим пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Частиною 2 статті 235 КУпАП визначено, що від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем. Таким чином, позиція позивача щодо залучення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 як відповідача у даній справі є безпідставною, адже, як вірно вказав відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, саме відповідний орган на який зокрема положенням статті 235 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення передбачені ст. 210 ст. 210-1 ст. 211 КУпАП і має бути у справі відповідачем. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи, відповідачем дотримано вимог законодавства, тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає. В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.