Постанова 4852 № 280/2228/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2228/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року в адміністративній справі №280/2228/23 (головуючий суддя першої інстанції Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач 03.04.2023 року (згідно поштової накладної) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000 грн., починаючи з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому вказану додаткову винагороду, за період з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. 00 коп. починаючи з 21.10.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. В іншій частині позовної заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати а ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, або направити справу на новий розгляд до суду першо інстанції. В обґрунтування скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що позивач у у період з 21.10.2022 року по 08.01.2023 року перебував у службовому відрядженні і виконував обов`язки на ділянці НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ). Довідка №3914 від 08.01.2023 року про те, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівський області у вказаний період видана на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України №165 гриф від 16.09.2022. Однак, дана довідка не відповідає встановленій формі, а саме в ній відсутні графи про підтверджуючі документи як журнал бойових дій, у якому повинно бути зафіксовано факт участі позивача у бойових діях чи заходах та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу, в якому повинно бути зафіксовано дні безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах. Крім того, вказана довідка суперечить офіційній відповіді начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (лист від 29.11.2022 за №22/4820-22вих.), в якій зазначено, що НОМЕР_2 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної додаткової винагороди до 100000 грн. підрозділам (військовослужбовцям) НОМЕР_4 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ), за час їх перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_2 прикордонного загону. Відтак, підвищена додаткова винагорода за період перебування позивача у відряджені не нараховувалась та не виплачувалась НОМЕР_4 прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_1 ), оскільки начальником прикордонного загону, до якого був відряджений позивач, не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу №392-АГ, зокрема за формою, наведеною у додатку 1, додатку 2 до наказу №392-АГ (не надано довідки згідно яких нараховуються виплати). Водночас, у зв`язку з надходженням від НОМЕР_2 прикордонного загону підтверджуючих документів щодо прийняття участі у бойових діях позивачем у грудні 2022 року, позивачу була нарахована та виплачена збільшена додаткова винагорода до 100000 гривень за грудень 2022 року, шо підтверджується розрахунками, виплату за грудень 2022 року здійснено у січні 2023 року ( ОСОБА_2 відомість з січня 2023 року по березень 2023 року). Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загон). На підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року за № (гриф)/25-2075-Е солдат ОСОБА_1 09.10.2022 року вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ), де проходив службу до 09.01.2023 року (а.с.27). Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 08.01.2023 року №3914 солдат ОСОБА_3 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 21.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року, з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року (а.с.28). Позивач 10.03.2023 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про нарахування та виплату підвищенної додаткової винагороди за вказані періоди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року з розрахунку 100000 грн.. Відповідач листом від 21.03.2023 року за №14-2172-23-вих. повідомив, що додаткова винагорода з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, буде нарахована та виплачена після документального підтвердження 105 прикордонним загоном участь позивача у вищезазначених заходах. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 виплачено збільшену додаткову винагороду за грудень 2022 року та січень 2023 року, оскільки за даний період від начальника НОМЕР_2 прикордонного загону були надані довідки встановленого зразка (а.с.22-24). Позивач, вважаючи, що ВЧ НОМЕР_3 допустила протиправну щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000 грн. за період з 21.10.2022 року по 31.12.2022 року, оскаржив таку бездіяльність до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що перебування позивача у службовому відрядженні на ділянці НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_3 ) підпадає під наведене у Постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» - «… беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів..»,а протилежного відповідачем не доведено. Також судом зазначено, що позивачу за грудень 2022 року та січень 2023 року була нарахована та виплачена додаткова винагорода до 100000 грн. 00 коп. відповідно до п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 за №168, а тому вимоги позивача за грудень 2022 року та січень 2023 року задоволенню не підлягають. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 року №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідачем було надано до суду першої інстанції копію наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року №392/0/81-22-АГ, зі змісту пункту 4 якого вбачається, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатерміновго) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів та кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою , наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який ведуть (вів) бойові дії та до яких для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (п.5 Наказу) (а.с. 63-70). Наказ набрав чинності та застосовується з 01.08.2022 року. Таким чином, передумовою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень відповідно до постанови КМУ №168, є надходження від начальників регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, документів на підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах. При цьому невірним є висновок суду першої інстанції, що норми наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року №392/0/81-22-АГ не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. передбачено постановою №168, яка пов`язує цю виплату з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, інших умов для виплати додаткової винагороди Постанова № 168 не містить. Суд апеляційної інстанції у спростування такого висновку зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 визначає питання, пов`язані з правом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сімей під час дії воєнного стану на отримання деяких виплат, тоді як наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року №392/0/81-22-АГ регулює процедуру (порядок) проведення таких виплат. Вказаний наказ не є нормативно-правовим актом, який підлягає обов`язковій державній реєстрації, виданий на виконання вимог постанови КМУ №168 і не встановлює нові, не змінює та не скасовує права, які визначені постановою КМУ №168, названий наказ є лише процедурним рішенням, направленим на реалізацію прав, встановлених урядовим нормативним актом. З матеріалів справи вбачається, що начальником ВЧ НОМЕР_3 03.01.2023 року було направлено довідку про військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах у складі ВЧ НОМЕР_3 . В довідці 241 міститься інформація про солдата ОСОБА_1 , який брав участь у бойових діях з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року (а.с.60-62). Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів наявності інформації в порядку, визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року №392/0/81-22-АГ, стосовно періоду з 21.10.2022 року по 30.11.2022 року не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Відтак, у відповідача не виник обов`язок по нарахуванню та виплаті ОСОБА_4 додаткової винагороди із розрахунку 100000 гривень за період з 21.10.2022 року по 30.11.2022 року. Помилковим є висновок суду першої інстанції, що участь позивача у бойових діях підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 _ від 08.01.2023 №3914, адже вказаний документ не дає можливість встановити кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що має суттєве значення для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. на місяць, яка обчислюється пропорційно часу участі військовослужбовця в таких діях та заходах. Відтак, правові підстави для задоволення позову в частині вимог за період з 21.10.2022 року по 30.11.2022 року відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже невиплата відповідної додаткової допомоги за спірний період відбулася внаслідок неподання командиром Військової частини НОМЕР_3 необхідних документів і така бездіяльність може бути оскаржена в судовому порядку. Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року в адміністративній справі №280/2228/23 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року в адміністративній справі №280/2228/23 в частині задоволених позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. 00 коп. починаючи з 21.10.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини 2 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя Т.І. Ясенова