Постанова 4856 № 120/711/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/711/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 21 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (далі - ВЧ НОМЕР_1 , НОМЕР_4 прикордонний загін, відповідач 1) та військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України) (далі - ВЧ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 прикордонний загін, відповідач 2), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 , що полягає у ненадані підтвердження участі штаб-сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до Наказу №164-АГ, або у формі довідки, передбаченої додатком 2 до Наказу №392-АГ до ВЧ НОМЕР_1 ; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 надати підтвердження участі штаб-сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до Наказу № 164-Г, або у формі довідки, передбаченої додатком 2 до Наказу №392-АГ до ВЧ НОМЕР_1 ; - визнати протиправну бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , що полягає у не винесені наказу у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 про виплату додаткової грошової винагороди до 70000 грн штаб-сержанту ОСОБА_1 у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 на території Чернігівської та Сумської областей; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 ухвалити наказ у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 про виплату додаткової грошової винагороди до 70000 грн штаб-сержанту ОСОБА_1 у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 07.04.2022 по 30.04.2022. з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 на території Чернігівської та Сумської областей. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 / У період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 12.06.2022 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, що підтверджується довідкою від 05.08.2022 за №1230, яка видана командиром ВЧ НОМЕР_2 , а відтак має право на виплату додаткової винагороди до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Проте, на переконання позивача, відповідачами грубо порушено права позивача, що виявилось у невиконанні ними п.1 Постанови № 168 щодо виплати позивачеві додаткової грошової винагороди до 70000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України) щодо надання підтвердження участі штаб-сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168". Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого лейтенанта Вячеслава Семенова) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт - ВЧ НОМЕР_1 наполягає на тому, що довідка № 1230, у тому вигляді якою її видано ВЧ НОМЕР_2 , сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій. Водночас, апелянт - ВЧ НОМЕР_2 зазначає про те, що оскільки рапорти від прикордонної комендатури швидкого реагування ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн та доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 грн стосовно штаб-сержанта ОСОБА_1 за період квітень - червень 2022 року до ВЧ НОМЕР_2 не надходили, то суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону №107-ОС від 13.03.2022 штаб-сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, який прибув для подальшого проходження служби з Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Державної прикордонної служби України, з 13.03.2022 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення. Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 18.03.2022 № 121-ОС позивача призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії-кулеметника 4 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 2 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування. Згідно з цим наказом позивач приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 18.03.2022. Згодом, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 07.04.2022 № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", з 07.04.2022, з метою прийняття участі у заходах. Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 28.06.2022 № 38-вв ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", з 28.06.2022, з метою прийняття участі у заходах. Тобто, позивач під час служби перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_3 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 ) в період з 07.04.2022 по 27.06.2022. При цьому відповідачем визнається та обставина, що у вказаний період службового відрядження позивач перебував на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 , в якої існував обов`язок здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 №1230 від 05.08.2022 штаб-сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022. На переконання позивача, відповідачами допущена протиправна бездіяльність, що полягає у ненаданні підтвердження його участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до Наказу №164-АГ, або у формі довідки, передбаченої додатком 2 до Наказу №392-АГ до військової частини НОМЕР_1 та невинесенні наказу відповідно до п. 1 Постанови №168 про виплату додаткової грошової винагороди до 70000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022, а тому позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168). Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (із змінами) та врегулювання правовідносин щодо виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбаченого постановою від 28.02.2022 № 168 грошового забезпечення, Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168". Згідно з пунктом 12 Наказу № 164-АГ він підлягав застосуванню з 24.02.2022 по 31.07.2022 та втратив чинність на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/08/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168", водночас на момент виникнення та існування спірних відносин був чинний. Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Пунктом 2 Наказу № 164-АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу № 164 - АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком №1 до Наказу № 164-АГ. Згідно з пунктом 3 Наказу № 164-АГ документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснюється на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1). Як слідує із матеріалів справи, ВЧ НОМЕР_2 видана довідка від 05.08.2022 № 1230, якою підтверджено, що штаб-сержант ОСОБА_1 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 12.06.2022. Підставою для видачі цієї довідки вказано: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.02.2022 № 56 гриф. Натомість апелянт - ВЧ НОМЕР_1 вказує на те, що зазначена довідка являється персональним підтвердженням права конкретного військовослужбовця, а підставою для проведення виплат є списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164-АГ. Стосовно "списків військовослужбовців", на які посилається відповідач 1, то з наявних у справі доказів судом першої інстанції встановлено, що 26.08.2022 за вх. № 3748 на адресу ВЧ НОМЕР_1 з ВЧ НОМЕР_2 надійшов супровідний лист за № 22/2658-22-Вих. від 26.08.2022 зі Списком військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах з квітня по липень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ. У зазначеному списку відсутні дані щодо ОСОБА_1 . Згодом, 29.08.2022, на адресу ВЧ НОМЕР_1 з ВЧ НОМЕР_2 надійшов супровідний лист №22/2718-22-Вих. від 29.08.2022 з доповненнями до Списку, який надійшов 26.08.2022. Крім того, 14.09.2022 на адресу ВЧ НОМЕР_1 з ВЧ НОМЕР_2 надійшов супровідний лист №22/3084-22-Вих. від 13.09.2022 з доповненнями до Списку військовослужбовців, який надійшов 26.08.2022. Однак, у вказаних доповненнях до Списку прізвище ОСОБА_1 відсутнє. В той же час, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 про те, що за відсутності "списків військовослужбовців" у нього відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, слід зауважити, що відповідно до п.4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2). Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання. Пунктом 12 Наказу № 164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). Аналізуючи процитовані вище норми пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ, колегія суддів приходить до переконання, що оформлена та видана на ім`я позивача довідка від 05.08.2022 № 1230, яка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф, є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди із 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 12.06.2022. Наказом № 164-АГ механізм реалізації цього права поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ. В подальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі. При розгляді цієї справи судом першої інстанції вірно встановлено, що жоден суб`єкт спірних правовідносин не ставить під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, а відтак його право на виплату спірної додаткової винагороди за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 12.06.2022. При цьому, фактично єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є ненадіслання інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, що спричинило порушення прав позивача на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення. За цих обставин судом першої інстанції обґрунтовано відхилено аргументи ВЧ НОМЕР_1 , що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1230. Також при вирішенні цього спору слід враховувати, що принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом уразі необхідності. Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування. У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). Також у рішенні в справі "The Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку. При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. Так, недотримання органами Держприкордонслужби вимог Наказу № 164-АГ в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди. Відтак, узагальнюючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про беззаперечне встановлення участі позивача у бойових діях та заходах в період з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 12.06.2022, що дає йому право на отримання додаткової винагороди в розрахунку 100000 на місяць пропорційно часу участі в таких заходах. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із ч.3 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд). Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, п.58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Також статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а. У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини"). В пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005). Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути: - незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", п. 59); - спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", п.158; рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", п. 29). Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі. В даному ж випадку, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 прикордонного загону щодо надання підтвердження участі штаб-сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 12.06.2022 на території Чернігівської та Сумської областей у формі списків, передбачених додатком 2 до Наказу №164-АГ; визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_4 прикордонного загону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 від 28.02.2022 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 12.06.2022 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 12.06.2022 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.