Ухвала КЦС ВС № 392/955/22

У Х В А Л А 30 січня 2024 року м. Київ справа № 392/955/22 провадження № 61-1017ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неверчака Євгена Борисовича на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 167 174,00 грн. Вказувало, що 15 вересня 2020 року в результаті проведеної службової перевірки працівниками Напрямку «Служба безпеки» AT КБ «ПриватБанк» виявлено факт протиправного заволодіння ОСОБА_1 чужими коштами. Службовою перевіркою було встановлено, що клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до відділення банку та надав нотаріально засвідчену довіреність для внесення відомостей про нього, як про довірену особу його доньки - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ). У подальшому - як довірена особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період 2018-2019 років неодноразово знімав кошти з рахунку ФОП ОСОБА_2 . Керівником Луцького відділення № 2 Північно-Західного РУ Музичук О. В. було помилково внесено дані іншого клієнта - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як довіреної особи клієнта ОСОБА_2 . Помилкове внесення інформації зумовлено повним співпадінням прізвища, імені та по батькові двох клієнтів - ОСОБА_1 . Батько клієнта ОСОБА_2 має РНОКПП НОМЕР_1 , а інший клієнт ОСОБА_1 має РНОКПП НОМЕР_2 . Помилкове внесення інформації про довірену особу не було виявлено своєчасно, це надало змогу відповідачу заволодіти коштами з рахунків ФОП ОСОБА_2 . В період з 10 по 19 серпня 2020 року відповідачем були зняті кошти в сумі 155 174,00 грн, що підтверджуються виписками з карток № № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , фотознімками з камер відеоспостереження у відділеннях банку та банкоматах. За фактом зняття коштів з рахунків ОСОБА_2 20 серпня 2020 року звернулася із заявою в Луцький відділ поліції Головного управління національної поліції у Волинській області. 20 серпня 2020 року відкрито кримінальне провадження Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020030010002675 за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України. Відповідач ОСОБА_1 , користуючись тим, що його додано до програмних комплексів банку як довірену особу ФОП ОСОБА_2 , заволодів коштами, що знаходились на рахунках ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 161 174,00 грн. 20 жовтня 2020 року банком проведено відшкодування 161 174,00 грн на користь ФОП ОСОБА_2 . Вказані обставини встановлені постановою Кропивницького апеляційного суду від 31 березня 2022 року у справі № 392/1631/20 та не підлягають доказуванню в силу їх преюдиціальності. Незважаючи на порушення, що допустили працівники банку (внесення інформації про відповідача як про довірену особу третьої особи), наявна також протиправність у діях відповідача, яка полягає в тому, що при виявленні у своєму акаунті додатку «Приват24» відомостей про нього як довірену особу ФОП ОСОБА_2 він відкрив на своє ім`я картки з прив`язкою їх до рахунків ФОП ОСОБА_2 та шляхом зняття готівкових коштів з карток заволодів грошовими коштами з рахунків, які йому не належали. Позивач зазначає, що вина відповідача полягає в тому, що він міг і повинен був знати і розуміти, що зняття коштів, які знаходяться на рахунках іншої особи і йому не належать, є протиправним, проте свідомо вчинив дії, спрямовані на заволодіння цими коштами. 06 липня 2023 року рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 161 174,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 11 січня 2024 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської областівід 06 липня 2023 року залишено без змін. 18 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Наверчак Є. Б. через систему «Електронний Суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. 22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним). Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»);значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково. У справі предметом позову є вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 161 174,00 грн. У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. У доводах касаційної скарги відсутнє посилання на суспільний інтерес у вирішенні спору та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування статей 1212, 1215 Цивільного кодексу України, а доводи стосуються питання оцінки доказів судами попередніх інстанцій. Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мали бути переглянуті в касаційному порядку. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Представник ОСОБА_1 - адвокат Наверчак Є. Б. подав касаційну скаргу на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Неверчака Євгена Борисовича на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік Є. В. Петров В. В. Пророк