Ухвала КЦС ВС № 757/25825/23-ц

УХВАЛА 07 липня 2025 року м. Київ справа № 757/25825/23-ц провадження № 61-8469ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка Максима Миколайовича, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати недійсним вчинений 19 серпня 2022 року з його рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) переказ на суму 93 142,94 грн на ім`я ОСОБА_2 , та стягнуту за цей переказ комісію у сумі 2 780,51 грн; визнати недійсним вчинені перекази з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо списання відсотків за використання кредитного ліміту: 3 894,30 грн, 3 183,36 грн, 3 022,78 грн; 915,43 грн, 915,43 грн, 814,75 грн, 845,66 грн, 787,68 грн; 800,68 грн, 769,68 грн; визнати недійсними перекази з рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), що були списані з карти 53**06 - 29 вересня 2022 року (погашення обов`язкового платежу) на суму 0,72 грн; 03 жовтня 2022 року (автоматичне списання для погашення простроченої заборгованості) на суму 7,74 грн, 04 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 50 грн, 05 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 24,73 грн, 08 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 13,61 грн, 26 жовтня 2022 року (погашення обов`язкового платежу) на суму 175,72 грн, 29 жовтня 2022 року (погашення обов`язкового платежу) на суму 0,70 грн, 03 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 88,22 грн, 04 листопада 2022 року (автоматичне списання) на суму 50 грн, 05 листопада 2022 року (автоматичне списання) на суму 38,20 грн, 29 листопада 2022 року (погашення обов`язкового платежу) на суму 0,72 грн; зобов`язати відповідача поновити залишок коштів на його рахунку, який існував станом на 18 серпня 2022 року; зобов`язати відповідача поновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який існував станом на 18 серпня 2022 року; стягнути з відповідача безпідставно списані кошти з карткових рахунків НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ), відкритий у АТ КБ «Приват Банк» МФО 305299, відповідно до договору SАМDNWFC00007966088 від 15 серпня 2014 року та № НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 ), відкритий відповідно до договору SAMDNWFC00038656519 від 08 листопада 2017 року, в сумі 35 450,18 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено. У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка М. М., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом позову в цій справі є: визнання недійсними перекази, зобов`язання поновити залишок коштів; стягнення коштів в розмірі 35 450,18 грн. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує дванадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (35 450,18 / 3 028,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує дванадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує дванадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка Максима Миколайовича, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів. Копію ухвали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян