Постанова Сумський апеляційний суд № 581/691/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2024 року м.Суми Справа №581/691/23 Номер провадження 22-ц/816/187/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Овсяником Сергієм Анатолійовичем на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Кузьмінського О.В. у сел. Липова Долина Сумської області, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в с т а н о в и в : У серпні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Созонова В.П. звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги мотивувала тим, що 04 серпня 2012 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 16 березня 2016 року розірвано. Мають спільну дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що відповідач матеріально їй та їхній спільній дитині не допомагає в достатньому розмірі, матеріальна допомога, яку відповідач іноді надає носить непостійний характер. Зазначала, що вона не має можливості сама утримувати дитину, оскільки її дохід недостатній для належного, необхідного та достатнього забезпечення та утримання неповнолітньої дитини. Відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, які потребують обов`язкового утримання з його боку, а тому вважала, що він може сплачувати аліменти у зазначеному розмірі. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 3 серпня 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 1073 грн 60 коп., що підлягає зарахуванню до державного бюджету за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Овсяник С.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та проживає окремо від дитини. Звертає увагу суду на те, що позивачка вказує у позовній заяві адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , для відповідача зазначає таку ж саме адресу проживання. Тобто, сторони мешкають за однією адресою. Стверджує, що відповідач має нестабільний дохід, незважаючи на це, завжди матеріально допомагав та допомагає позивачці та сину, як грошовими коштами, так і продуктами харчування та одягом, сплатою житлово-комунальних послуг. В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, позивачем подано не було. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. У відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 274 та ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних правовідносин, крім спорів про стягнення аліментів. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З огляду на викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що з 04 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюб, який рішеннямВовчанського районного суду Сумської області від 16 березня 2016 року розірвано (а.с. 10). Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5,18). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахувавши вимоги ст.ст. 180, 182 СК України, дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частки від доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтею 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років на даний час становить 2833 грн., 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років від цієї суми становить 1416 грн. 50 коп. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на встановлені у справі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачкою розмір аліментів на утримання сина, відповідає потребам дитини, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку сина сторін та не спричинить порушення принципу рівності обов`язку обох батьків щодо участі в утриманні дитини. Відповідачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів на спростування того, що він не взмозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку. У той же час, відповідач є особою працездатного віку, а тому, на думку колегії суддів, взмозі сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі. Колегія суддів наголошує, що здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України). Крім того, нормами Сімейного кодексу України встановлено принцип рівності прав та обов`язків як батька, так і матері, а також передбачено здійснення батьківських прав та обов`язків відповідно до інтересів дітей. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання позивачкою доказів проживання дитини разом з нею, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком. Той факт, що місце проживання сторін зареєстровано за однією адресою не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів. Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що відповідач добровільно надає кошти на утримання дитини, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки стягнення аліментів за рішенням суду не позбавляє відповідача права на власний розсуд надавати допомогу по утриманню сина сторін. Відтак на думку колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір аліментів з урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дитини не є надміру високим і відповідає інтересам дитини та забезпечуватиме необхідний рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Овсяником Сергієм Анатолійовичем, залишити без задоволення. Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова