Постанова Миколаївський апеляційний суд № 479/1503/23

01.02.24 23-з/812/2/24 Справа № 479/1503/23 Провадження № 23-з/812/2/24 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 лютого 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі головуючої судді Ямкової О. О., розглянувши клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про відвід судді Лівінському Ігорю Володимировичу, У С Т А Н О В И В : 2 січня 2024 року на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 479/1503/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП разом з апеляційною скаргою на постанову судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 грудня 2023 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 січня 2024 року матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Лівінському І. В. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 3 січня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, як таку, що подана після закінчення передбаченого частиною 2 статті 294 КУпАП строку, і за відсутності клопотання про поновлення цього строку. 22 січня 2024 року вказана справа повторно надійшла до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ту ж постанову місцевого суду. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 січня 2024 року справу передано на розгляд судді Лівінському І. В. 24 січня 2024 року Хабло О. Г. , у межах розгляду справи, звернувся з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у якості захисника Маламанчука О. П., надавши на підтвердження своїх повноважень довіреність, сформовану засобами системи «Електронний суд» та не підтвердивши наявність повноважень адвоката. У задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 січня 2024 року відмовлено. 31 січня 2024 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав клопотання про відвід судді, обґрунтовуючи його тим, що головуючий повернув його апеляційну скаргу та відмовив у задоволенні клопотання його представника Хабла О. Г. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, з тих підстав, що він не підтвердив здійснення професійної адвокатської діяльності. Зазначив, що відмовивши в задоволенні клопотання та повернувши апеляційну скаргу суддя грубо порушив чинне та міжнародне законодавство, а також допустив дискримінацію, порушив принципи верховенства права, внаслідок чого такі дії викликають сумніви у неупередженості судді. В обґрунтування доводів клопотання вказав, що суддею незаконно позбавлено його права мати представника, який не є адвокатом, обраним ним за власною волею та внаслідок цього застосовані обмеження як то: повернення апеляційної скарги, відмова в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що призводить до звуження його прав. При цьому посилався на норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України та положення Віденської конвенції про право міжнародних договорів. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Лівінському І. В. розподілено головуючій судді Ямковій О. О. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в клопотанні про відвід судді Лівінського І. В., слід дійти висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Білуха проти України, № 33949/02, § 49 - 52, від 9 листопада 2006 року). Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Оскільки питання відводу чи самовідводу судді не врегульовано нормами КУпАП, то з метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії права, найбільш близької галузі права - кримінального-процесуального права, а саме - статті 75 КПК України, та керуванні нею при вирішенні питання про відвід чи самовідвід судді. За змістом цієї норми суддя не може брати участь у провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46). Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або, що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Відповідно до статті 80 КПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні. З урахуванням обставин цієї справи та викладених у клопотанні ОСОБА_1 аргументів, апеляційний суд вважає, що дії судді Лівінського І. В. при розгляді справи про адміністративне правопорушення №479/1503/23 не дають жодних об`єктивних підстав вважати, що він не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Зокрема, не може бути підставою для відводу та будь-яких сумнівів у неупередженості судді те, які процесуальні рішення він приймає в ході розгляду справи та незгода учасників справи з цими рішеннями. При цьому не можуть бути взяті до уваги вибіркові посилання на різні види судочинства. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відтак, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне, а також судочинство у справах про адміністративні правопорушення. При тому адміністративне судочинство, процесуальна процедура якого врегульована Кодексом адміністративного судочинства України (КАС), не є тотожнім судочинству в справах про адміністративні правопорушення, процедура розгляду справ в яких регулюється виключно Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Отже, посилання ОСОБА_1 на норми іншого виду судочинства не врегульовують питання, що вирішуються в порядку КУпАП, зокрема питання захисту інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її можливості брати участь в судовому засіданні. Права такої особи, визначаються у відповідності до статті 268 КУпАП, в тому числі щодо права користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Статтею 271 КУпАП визначено коло осіб, які можуть бути захисниками особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якими документами підтверджуються такі повноваження. Тому у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За такого, доводи ОСОБА_1 про можливість участі у розгляді його справи в якості захисника особи, яка не підпадає під таке визначення згідно до положень статті 271 КУпАП, є не лише помилковим тлумаченням ним діючого законодавства, а є його особистим припущенням щодо наявності у діях судді порушення принципу безсторонності, оскільки суддя керується виключно нормами права, які регулюють ці питання. Крім того, сама по собі відмова у задоволенні клопотання не є переконливим свідченням упередженості судді, а незгода учасника процесу з процесуальними діями судді повинна вирішуватися у передбаченому процесуальним законом порядку, а не шляхом заявлення відводу судді. З урахуванням викладеного, надавши оцінку доводам заявника, щодо мотивів відводу, та з`ясувавши процесуальні аспекти розгляду справи, вважаю що заявлений відвід головуючому судді Лівінському І. В., є безпідставним, оскільки ґрунтується на особистих суб`єктивних припущеннях особи, яка подала заяву про відвід, та пов`язаний з незгодою з процесуальними діями судді при вирішенні справи, а також не є позбавленням права на захист. Таким чином, ОСОБА_1 не наведено будь-яких, передбачених законом обставин та доказів, які б свідчили про необ`єктивність та упередженість судді Лівінського І. В. Обставини, які виключають участь судді у подальшому розгляді справи повинні ґрунтуватися на об`єктивних даних, які викликають сумніви в його упередженості, таких обставин із заявленого клопотання не вбачається, відтак заява про відвід задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 8 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Відмовити в задоволенні клопотання особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді Лівінського Ігоря Володимировича у справі за його апеляційною скаргою на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 грудня 2023 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду О. О. Ямкова