Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/949/23

ПОСТАНОВА Іменем України 25 січня 2024 року м. Кропивницький справа № 390/949/23 провадження № 22-ц/4809/185/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А., за участю секретаря судового засідання Гончар О.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2023 року у складі судді Бойко І.А. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заявника У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначав, що з 18.02.2004 по 10.08.2022 він працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ДП «СхідГЗК», у тому числі, підземним електрозварювальником з 30.11.2013 по 10.08.2022. За час роботи на підприємстві у нього впродовж 7 років через шкідливі умови праці та значне перевантаження виникло хронічне професійне захворювання. 10.08.2022 його звільнили на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Вказував, що у зв`язку із отриманим професійним захворюванням його стан здоров`я є незадовільним, його постійно турбують біль в суглобах, оніміння рук, загальна слабкість, задишка, запаморочення, втома, зниження слуху, шум у вухах. Періодичні курси лікування, які він змушений проходити, призводять до незначного полегшення на короткотривалий час. Крім того, позивач зазначав, що позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, оскільки він не має можливості реалізовувати свої звички та бажання, що негативно позначаються на його сім`ї. Втрата можливості влаштуватись на роботу в працездатному віці та періодичне лікування, викликають у нього психологічний дискомфорт, стрес та депресію. Зазначені негативні явища є триваючими, продовжують його супроводжувати та не зменшуються з часом. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням його здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Посилаючись на вищевикладені обставини просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, у розмірі 335000 грн без урахування податку з доходів з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Короткий зміст судового рішення Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, 167500 грн з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави 1675 грн судового збору. Суд дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, судом враховано ступінь вини відповідача у спричиненні негативних наслідків для здоров`я позивача, специфіку виробництва. При визначені розміру моральної шкоди суд оцінив глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності, призначення позивачу третьої групи інвалідності безтерміново, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, вважав необхідним визначити розмір компенсації в сумі 167500 грн, що на переконання суду відповідає розміру заподіяної моральної шкоди. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що не погоджується з рішенням суду, в частині розміру стягнутої моральної шкоди оскільки під час його ухвалення судом першої інстанції порушено норми матеріального права ст. 23 ЦК України, не враховано положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001, № 1 від 27.02.2009) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Крім того, представник позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнутих з позивача податків і зборів фізичних осіб. Тому, вважає, що ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі збільшенням розміру стягнутої моральної шкоди з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 167 500 гривень з урахуванням податків і зборів фізичних осіб до 335 000 гривень без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов?язкових платежів. Зазначала, що при ухваленні рішення судом не враховано стаж роботи позивача (18 років 5 місяців) на підприємстві відповідача, а також важкість виконуваної ним роботи. В достатній мірі не взято до уваги умови праці, в яких тривалий час працював позивач (вміст пилу в повітрі робочої зони, хімічних та біологічних факторів, шум, мікроклімат (температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря), важкість праці та напруженість трудового процесу). Зауважила, що відновлення стану здоров?я позивача неможливе взагалі, навпаки відбувається його погіршення, що підтверджується медичними документами в матеріалах справах. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції встановив такі обставини Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній дійсно працював на ДП «СхідГЗК», а саме: 18.02.2004 він був прийнятий на посаду електрозварювальника ручної зварки центральної компресорної станції. 30.11.2013 ОСОБА_1 переведений на посаду підземного електрозварювальника з повним робочим днем у підземних умовах. 10.08.2022 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.8-10). З інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14.09.2022 вбачається, що відповідно до «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці ОСОБА_1 на робочих місцях Інгульська шахта ДП «СхідГЗК» за професією електрозварювальника ручного зварювання центральної компресорної станції відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості та небезпечності та за професією підземного електрозварювальника відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості (а.с.11-13). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого, наданої КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_1 з 30.08.2021 по 10.09.2021 проходив лікування з діагнозом: розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та поперекового відділів хребта, протрузії, дискогенна цервікокрабрахіалгія двобічна та люмбішіалгія (а.с.29). З виписки із медичної карти поліклінічного хворого, поліклінічного відділення Кіровоградської ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_1 з 15 по 28 лютого 2022 року проходив лікування з діагнозом остеоартрози ліктьових, плечових та колінних суглобів І-ІІ ступеню, ПФС І-ІІ, ст. болісний синдром (а.с.30). Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 з 16 по 24 червня 2022 проходив лікування КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з діагнозом: гострий вірусний бронхіт середнього ступеню тяжкості, ЛН 1 степеня (а.с.26-27). З виписки № 6661 вбачається, що ОСОБА_1 з 28.06.2022 по 08.07.2022 проходив лікування в КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з діагнозом: емфізема легень, діфузний пневмофіброз (а.с.25). Згідно консультативного висновку спеціаліста КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 30.06.2022 ОСОБА_1 проходив обстеження з приводу хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості (а.с.35-36). З консультативного висновку спеціаліста КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 05.08.2022 вбачається, що ОСОБА_1 проходив обстеження з приводу легеневої недостатності, радикуліту, остеоартрозу (а.с.37-39). Відповідно до виписки № 2862/591 із медичної карти стаціонарного хворого, виписки-епікризу № 22/839, наданої ДУ «Український НДІ промислової медицини» ОСОБА_1 з 21.09.2022 по 03.10.2022 проходив лікування з діагнозом радикулопатія попереково-крижова та шийна, фаза загострення. Двобічний плечолопатковий періартроз, остеопороз ліктьових та колінних суглобів (а.с.31-34). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.10.2022 комісією Управління Держпраці у Кіровоградській області встановлені наступні причини виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК»: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 34,7 %, при нормі 25%, робоча поза вимушена 13,9 %, при нормі до 10 %, кількість вимушених (більше 300) нахилів корпусу за зміну становить до 198, при нормі 51-100, відноситься до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступеню напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксид кристалічний від 10 до 70 % ІІІ клас небезпеки, 2,4-3,6 мг/м3, при нормі 2,0 мг/м3. З метою ліквідації і запобігання виникнення професійних захворювань (отруєнь) запропоновано виконувати ряд заходів, а саме: посилити контроль використання працівниками засобів захисту, дотримання ними нормативів при перенесенні вантажів, проводити періодичні заміри якості повітря та посилити контроль за якістю проведення медичних оглядів (а.с.14-16). Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 06.10.2022 у ОСОБА_1 встановлені наступний діагноз (вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння): радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1, шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, частково рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у виді: двобічного плечелопаткового періартрозу (ПФ другого степеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), хрончне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, легенева недостатність першого-другого степеня. Протипоказана робота в умовах тяжкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату дії пилу, оксиду заліза (а.с.17-18). Згідно з повідомленням про хронічне професійне захворювання (отруєння) форма П-3 від 06.10.2022 головний лікар ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» повідомив Інгульську шахту ДП «СхідГЗК» про встановлення у ОСОБА_1 наступного діагноза: радікулопатія попереково-крижова і шийна з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і мязово-тонічним синдромами, периферічним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у виді: двобічного плечелопаткового періартрозу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів, а також обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність другого степеня (а.с.21-24). З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 105841 від 01.11.2022 вбачається, що ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 становить 60 % з 25.10.2022 та є безтерміновою (19). Відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 197617 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - професійне захворювання (а.с.20). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданння апеляційного суду свого представника не направив. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне захворювання та втрату працездатності. Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди та його оподаткування. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо). Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах. Як вбачається з матеріалів справи, позивач тривалий час працював в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.10.2022 комісією Управління Держпраці у Кіровоградській області встановлені наступні причини виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК»: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 34,7 %, при нормі 25%, робоча поза вимушена 13,9 %, при нормі до 10 %, кількість вимушених (більше 300) нахилів корпусу за зміну становить до 198, при нормі 51-100, відноситься до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступеню напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксид кристалічний від 10 до 70 % ІІІ клас небезпеки, 2,4-3,6 мг/м3, при нормі 2,0 мг/м3 (а.с.14-16). Отже, роботодавець ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та важкої праці, що є порушенням ст. 153 КЗпП Українита ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами. У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Велика Палата Верховного у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача, у зв`язку з чим, вважає, що, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (167 500,00 грн) не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості в його ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнає фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з такого: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємності два поняття. Якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`я. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачеві моральної шкоди буде грошова сума - 200 000 грн. Також, судом першої інстанції, не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020). Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц та у постанові від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21. Проте, згідно резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в ньому помилково зазначено, що стягнення моральної шкоди проводиться з урахуванням податків і зборів фізичних осіб у зв`язку з чим колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, вважає за необхідне змінити рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2023 року зазначивши, що стягнення моральної шкоди на користь позивача проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, враховуючи обставини в даній справі, та приймаючи до уваги, втрату позивачем професійної працездатності, що в процентному вираженні становить, 60%, встановлення 3 групи інвалідності та характер немайнових втрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити такий розмір зі 167 500,00 грн до 200 000 грн. Розподіл судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача, то і в частині розміру судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, які слід стягнути з відповідача в дохід держави, рішення суду підлягає зміні з 1675,00 грн до 2000, 00 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги позивача з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2999,90 грн. Тобто, всього з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 4999,90 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2023 року змінити в частині розміру моральної шкоди та судових витрат, стягнувши з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 200000 (двісті тисяч) гривень, без утримання податків і зборів з фізичних осіб. Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2999 (дві тисячі дев?ятсот дев?яносто дев?ять) гривень 90 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 29 січня 2024 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний