Постанова 4852 № 280/5583/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5583/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.) у справі №280/5583/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, допущенного до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області, за період з 12.04.2023 по 15.06.2023; стягнути з відповідача 2 на користь позивача середній розмір заробітної плати за час затримки виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі № 280/3460/22, допущенного до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області за період з 12.04.2023 по 15.06.2023 у сумі 20925,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, зобов`язано Генерального прокурора поновити позивача на посаді заступника прокурора Донецької області. Отже, у відповідача з 12.04.2023 виник обов`язок добровільно і негайно виконати таке рішення в частині поновлення позивача на роботі. Незважаючи на це, рішення суду про поновлення позивача на посаді виконано лише 13.06.2023, у зв`язку з чим, позивач вважає, що у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з дати поновлення на посаді до дати фактичного виконання судового рішення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частко. Стягнуто із Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 про поновлення на посаді за період з 13.04.2023 по 12.06.2023 у розмірі 27266,30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд, враховуючи висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 807/2434/15, виходив з того, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Встановивши факт затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 у період з 13.04.2023 по 12.06.2023, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час такої затримки. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Офіс Генерального прокурора (відповідач-1) та Донецька обласна прокуратура (відповідач-2) подали, кожен окремо, апеляційні скаргі, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції в його оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційні скарги фактично мотивовані обставинами та доводами, наведеними скаржниками у відзивах на позов. Скаржники наполягають, що право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі матеріальний закон пов`язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконно звільненого до роботи. При цьому, суд також має встановити вину роботодавця у невиданні наказу про поновлення працівника на роботі. За твердженням відповідачів аналіз статті 236 КЗпП України, статей 44, 371-373 КАС України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення па роботі можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді Посилаючись на статі 21,24 КЗпП України відповідачі вказують, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. В даному випадку ОСОБА_1 безпосередньо після винесеного судового рішення про поновлення його па посаді до Офісу Генерального прокурора із заявою про виконання рішення суду не звертався. Із заявою про добровільне виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора лише 02.06.2023, після чого наказом Генерального прокурора від 13.06.2023 № 217к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Донецької області з 11.05.2022. Також відповідачі зазначають, що затримка з виконання рішення суду зумовлена тим, що станом на 12.04.2023 позивач здійснював адвокатську діяльність, тоді як Закон України «Про прокуратуру», так і Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» виключають можливість особи одночасно обіймати посаду прокурора та займатися адвокатською діяльністю. Право позивача на заняття адвокатською діяльністю було зупинено згідно лише з 15.06.2023. Донецька обласна прокуратура також додатково зазначає, що при присудженні сплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час (п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9, зі змінами). Окрім того, відповідач-2 не погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частирні оскарження бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі № 280/3460/22 допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 , просить провадження у справі у частині цих позовних вимог закрити на підставі п. 4. ч. 1 ст. 328 КАС України. Відповідач-2 вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 383 КАС України невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Таким чином, вимоги про бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягають перевірці у межах справи № 280/3460/22 під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю та не може бути самостійним предметом іншого позову. Тому, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 29.07.2020 у справі № 580/1264/19, в разі порушення порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду - провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах. Позивач (його представник) в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином, в поданій суду заяві просить розглянути справу без його участі. Позивачем подані відзиви на апеляційні скарги відповідачів, в яких позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначає, що доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на вимогах матеріального закону, не свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Позивач, крім того, не погоджується з твердженнями відповідача-2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про оскарження бездіяльності Офісу Генерального прокурора з посиланням на норми статей 282 та 283 КАС України, зазначає, що суд першої інстанції розглядав справу № 280/5583/23 за позовом до одних і тих же відповідачів, що були у справі № 280/3460/22, рішення по якій вступило в законну силу, але предмет позову у справі № 280/5583/23 є частково іншим, тому вирішити спірне питання про стягнення коштів за вимушений прогул в порядку судового контролю відповідно до ст.383 КАС України було б неможливо. Саме за цих підстав суд першої інстанції задовольнив позов частково, відмовивши в визнанні протиправною бездіяльності Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, допущенного до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області. Позивач, також не погоджуючись з посиланням відповідача-2 на постанову Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №0880/2883/18, як на доказ обґрунтованості його тверджень про необхідність застосування інституту судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 280/3460/22, яке набрало законної сили 12.04.2023, вважає відсутніми підстави для закриття провадження по справі відповідно до п.4 ч. 1 ст.283 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 280/3460/22 відмовлено у задоволенні позову, пред`явленого ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повністю. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним і скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 07.02.2022 №7 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора № 49к від 06.05.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Донецької області та органів прокуратури; Зобов`язано Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Донецької області з 11.05.2022; Стягнуто з прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати за період з 11.05.2022 до 12.04.2023 в розмірі 152 818,10 грн. Наказом Генерального прокурора від 13.06.2023 №217к, на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, наказ Генерального прокурора від 06 травня 2022 року № 49к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Донецької області та органів прокуратури скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Донецької області з 11 травня 2022 року. Вважаючи, що за таких обставин є затримка виконання рішення суду про поновлення на посаді, що дає право на отримання середнього заробітку за час такої затримки, позивач звернувся до суду з цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Згідно ч.8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці у заробітку за час затримки. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2019 року у справі №711/8446/16-ц, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Також Верховним Судом у справі №640/19103/19 висловлено, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України підлягає встановленню такі обставини: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Також суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, який, урахувавши раніше висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість доводів відповідачів, що право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише за наявності вини роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі. В даному випадку твердження відповідачів, що сам позивач не вживав заходів для своєчасного виконання судового рішення про поновлення його на посаді не спростовують того факту, що відповідач-1, зволікаючи і очікуючи ініціативи з боку працівника, допустив таким чином затримку у його виконанні. Окрім того, суд не приймає посилання скаржників на неподання позивачем заяви на підставі статей 21, 24 КЗпП України, яка б свідчила про його бажання та волевиявлення бути поновленим на роботі, оскільки наведені норми регулюють правовідносини щодо укладення трудового договору, і не стосуються відносин поновлення на посаді на підставі рішення суду. Аналіз статей 235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15, від 28 травня 2021 року у справі № 380/2355/20. Стосовно посилання скаржників на несумісність посади прокурора зі статусом адвоката, як однієї з причин невиконання рішення, суд першої інстанції надав належну та правильну оцінку доводам відповідачів в цій частині, зазначивши, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» посада прокурора дійсно є несумісною з діяльністю адвоката, але при цьому у разі виникнення обставин несумісності, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає заяву про зупинення адвокатської діяльності. Суд першої інстанції правильно зауважив, що норми закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він перебуває на іншій службі або провадить адвокатську діяльність, а питання несумісності повинно вирішуватись після поновлення особи на посаді і це питання не є предметом розгляду у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі №280/4402/21, від 08 листопада 2022 року у справі №460/15639/21. Таким чином, наведені відповідачами обставини не впливають на обов`язок виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді. В спірному випадку з матеріалів справи вбачається, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 фактично виконана 13.06.2023 прийняттям наказу Генерального прокурора № 217к від 13.06.2023. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі визначається з наступного дня від дати прийняття рішення суду (13.04.2023) по день, який передував прийняттю наказу про поновлення позивача на посаді від 13.06.2023, (12.06.2023), адже у день видання Генеральним прокурором наказу № 217к від 13.06.2023 про поновлення позивача на посаді 13.06.2023 відновлено право позивача на працю. Тому позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України у період з 13.04.2023 по 12.06.2023. Стосовно розрахунку суми середнього заробітку, що підлягає стягненню, відповідні заперечення в апеляційних скаргах відсутні. Судом апеляційної інстанції з приводу наведеного судом першої інстанції розрахунку встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», як то правильно зазначено судом першої інстанції. Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За даними довідки Донецької обласної прокуратури про середньомісячну заробітну плату позивача його середньоденний заробіток становить 634,10 грн. Приймаючи до уваги, що період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - з 13.04.2023 по 12.06.2023 (включно), з урахуванням положень частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (щодо незастосування під час воєнного стану статей 71-73 КЗпП України щодо святкових і неробочих днів), який набрав чинності з 24.03.2022, становить 43 робочі дні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 13.04.2023 по 12.06.2023 становить 27266,30 грн. Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора щодо своєчасного виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 допущенного до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області, суд апеляційної інстанції, керуючись ст.308 КАС України і визначаючи межі апеляційного перегляду справи, виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачами фактично в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині. Рішення в частині незадоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється. З приводу доводів відповідача-2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у відмові в задоволенні позовних вимог про оскарження бездіяльності відповідача-1 за наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на визначений позивачем предмет спору та наведене обґрунтування позовних вимог, у справі про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду вимоги про визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора щодо своєчасного виконання рішення такого рішення суду не є окремими, самостійними вимогами, розгляд яких має відбуватись в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до ст.383 КАС України як спеціальної норми, спрямованої на забезпечення належного виконання судового рішення. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне рішення в його оскаржуваній частині. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі №280/5583/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко