Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2784/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2784/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Конишева О.В.) в адміністративній справі №280/2784/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 28.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №640/25189/19; стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 640/25189/19 за період з 13.10.2020 по 19.02.2024 у розмірі 1 578 618, 66 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було виконано судове рішення про поновлення на посаді позивача із затримкою, а отже останній має право на отримання на отримання середнього заробітку за час невиконання (затримки виконання) такого судового рішення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 по справі № 640/25189/19 за період з 13.10.2020 по 19.02.2024 у розмірі 1571267,70грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позову. В апеляційній скарзі зазначено, що підставою для виплати незаконно звільненому працівнику зазначеного у позові середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. Водночас, при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу, а саме з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, і до дня фактичного його виконання. Проте відповідачем вказані були обставини, що свідчать про відсутність намірів ОСОБА_1 продовжувати роботу в органах прокуратури. Крім того, позивач з серпня 2020 року по вересень 2021 року працював в Головному управлінні ДФС у м. Києві, а з вересня 2021 року прийнятий на службу до Державного бюро розслідувань, що підтверджується копією трудової книжки та отримував за весь спірний період заробітну платню, що також не враховано судом під час вирішення спору та задоволенні позовних вимог. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Розгляд справи здійснювався із застосуванням режиму відеоконференції. Представник відповідача, особи, що подала апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції не з`явився. Повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи відзиву, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, та відзиву, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2085ц, на підставі рішення від 19.12.2019 Четвертої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, позивача звільнено із займаної посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Про прокуратуру з 24.12.2019. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся із позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва, рішенням якого від 12.10.2020 по справі № 640/25189/19 адміністративний позов задоволено частково: -визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 4 від 19.12.2019 № 11 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_2 атестації; -визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2085ц про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019; -поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 24.12.2019; -стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2019 по 12.10.2020 в сумі 367 548 грн; -допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або в рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 24.12.2019. Позивачем 16.11.2020 до Офісу Генерального прокурора була подана заява про виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 640/25189/19. За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 листом від 09.12.2020 № 07/1/1-115463вих-20 повідомлено, що питання його поновлення перебуває на розгляді у керівництва. У той же час проінформовано, що на вказане рішення суду Офісом Генерального прокурора подано апеляційну скаргу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року - змінено, викладено пункти 4, 5 резолютивної частини в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими ТУ ДБР Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних ДБР, наглядом за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 26.12.2019. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2019 по 12.10.2020 в сумі 363 872,52 грн без урахування обов`язкових відрахувань. В іншій часині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року - залишено без змін.» У подальшому, Офісом Генерального прокурора було направлено листи ОСОБА_1 щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 та поновлення його на посаді ( від 02.09.2022 № 07/1/1 - 685 вих-22, від 25.01.2023 № 07/1/1 - 173 вих-23, від 27.07.2023 № 07/1/1 - 1117 вих-23). Проте, як стверджує відповідач, позивач на вказані листи не реагував та не виявляв бажання виконати рішення суду в частині поновлення. Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 змінено в частині мотивів, зазначивши, юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру, є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 (у нескасованій частині) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 залишено без змін. На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 640/25189/19, наказом Генерального прокурора від 20.02.2024 № 202ц: -наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2085ц про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України скасовано; -поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019. Із вказаним наказом позивач ознайомився 21.02.2024. Позивач вважаючи, що наділений правом на отримання середнього заробітку відповідно до ст. 236 КЗпП України за період з 13.10.2020 по 19.02.2024, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позові вимоги частково, виходив з того, що позивач наділений правом на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за спірний період. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Спірним у справі є питання наявності у позивача права на отримання середнього заробітку відповідно до ст. 236 КЗпП України за період з 13.10.2020 по 19.02.2024,, час невиконання відповідачем судового рішення про поновлення на посаді. Принцип обов`язковості судових рішень в адміністративному судочинстві закріплено у ст.14 КАС України, відповідно до частини першої якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зазначена норма кореспондує з положеннями ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положення ст. 236 КЗпП України свідчить про те, що цією нормою закону установлено фінансову санкцію у вигляді виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі через винну бездіяльність роботодавця. При цьому законодавець, з огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установлений ст. 235 КЗпП України і одночасно закріплений у ст. 371 КАС України, виходив з того, що будь-яка протиправна/винна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі. Так, за встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи, судове рішення про поновлення позивача на посаді (справа №640/25189/19), 13.10.2020 є датою яка є початком виникнення у відповідача обов`язку видати наказ про поновлення позивача на посаді, і невиконання відповідачем цього рішення у встановлений строк і спосіб. Оскарження відповідачем судового рішення в апеляційному та касаційному порядку не позбавляє його від обов`язку з виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді. Оскільки відповідачем наказ про поновлення позивача на посаді видано 20.02.2024, тоді як рішення про поновлення на посаді ухвалено 12.10.2022, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач у силу ст. 236 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді. Крім того, самостійне працевлаштування позивача у період невиконання відповідачем обов`язку щодо виконання рішення суду про поновлення його на посаді роботі не може бути трансльоване на користь відповідача задля уникнення чи зменшення встановленої законом відповідальності. Відповідач будь-яких доводів та заперечень щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення не висловив. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в адміністративній справі №280/2784/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 03 жовтня 2024 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак