Постанова КГС ВС № 910/18506/20 (910/2564/22)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2024 року м. Київ Cправа № 910/18506/20 (910/2564/22) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М. за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., учасники справи: представник ФГ "Соломія-2" - Вак О. В., представник ТОВ "Фінансова будівельна компанія "Луч" - Филик А. І., представник ГУ ДПС України у місті Києві - Слив`юк С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фермерського господарства "Соломія-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-промислова група" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у складі колегії суддів: Копитової О. С. (головуючий), Остапенка О. М., Сотнікова С. В. на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року у складі судді Омельченко Л.В. у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова будівельна компанія "Луч" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-промислова група" третя особа Головне управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби про визнання недійсним договору купівлі-продажу у межах справи № 910/18506/20 за заявою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова будівельна компанія "Луч" про банкрутство, - На розгляд суду постало питання щодо визнання недійсним договору, за яким боржник, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, відчужив нерухоме майно на користь відповідача. ВСТАНОВИВ Обставини справи 1. 26.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова будівельна компанія "Луч" (далі - ТОВ "ФБК "Луч" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-промислова група (далі - ТОВ "Українська будівельно-промислова група") укладено договір купівлі-продажу сараю СТФ, що знаходиться за адресою: Київська область, Яготинський район, село Фарбоване, вулиця Паризької комуни, № 1-г (один тире літера "г"), посвідчений приватним нотаріусом Корольчук О. С. та зареєстрований в реєстрі за №841.

2. Згідно з п. 5 договору купівлі-продажу сараю СТФ від 26.07.2018 його продаж здійснено за ціною 239 180 грн.

3. Відповідно до п. 7 договору оцінка нерухомого майна проведена на підставі Довідки про балансову вартість нерухомого майна ТОВ "ФБК "Луч" від 14.06.2018, без залучення суб`єкта оціночної діяльності та без проведення оцінки для визначення ринкової вартості нерухомого майна, згідно якої балансова вартість сараю СТФ становить 239 180 грн.

4. Зазначений договір купівлі-продажу сараю СТФ від 26.07.2018 підписано від імені ТОВ "ФБК "Луч" директором Торгаченко О. О. та від імені ТОВ "Українська будівельно-промислова група" підписано директором ОСОБА_2. 5. 08.02.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/18506/20 про банкрутство ТОВ "ФБК "Луч".

6. Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/18506/20 боржник має заборгованість перед Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві, зокрема і відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0026661409 від 24.05.2018 на суму 73 218 379,4 грн.

7. Судами встановлено, що при укладанні спірного договору оцінка нерухомого майна проведена на підставі Довідки про балансову вартість нерухомого майна ТОВ "ФБК "Луч" від 14.06.2018 та визначена в розмірі 239 180 грн. 8. 31.01.2022 між ТОВ "ФБК "Луч", в особі ліквідатора Бандоли О. О., та ПП "Консалтингова група "АРГО-ЕКСПЕРТ", в особі директора Романюка М. В., укладено Договір №220131-001 про незалежну оцінку вартості майна.

9. Відповідно до висновку про оцінку майна ймовірна ринкова вартість сараю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), станом на 26.07.2018 складала 3 600 000 грн (а.с. 16).

10. Згідно з листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корольчук О. С. від 19.11.2021 №158 до матеріалів справи долучено протокол загальних зборів учасників ТОВ "ФБК "Луч" від 27.07.2017 та Статут ТОВ "ФБК "Луч" (в редакції 2014 року).

11. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ФБК "Луч" від 27.07.2017 громадяни України ОСОБА_1 є учасником ТОВ "ФБК "Луч".

12. Відповідно до Статуту ТОВ "ФБК "Луч" (в редакції 2014 року) громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були учасниками ТОВ "ФБК "Луч".

13. Відповідно до безкоштовного запиту з ЄДР, громадянин ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Українська будівельно-промислова група", якому боржник - ТОВ "ФБК "Луч" відчужив нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу Сараю СТФ від 26.07.2018.

14. Договір купівлі-продажу Сараю СТФ від 26.07.2018 підписано керівником ТОВ "Українська будівельно-промислова група" ОСОБА_2 , який був колишнім учасником ТОВ "ФБК "Луч". Короткий зміст позовних вимог

15. У лютому 2022 року ТОВ "ФБК "Луч" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бандоли О. О. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Українська будівельно-промислова група" про визнання недійсним договору купівлі-продажу сараю СТФ від 26.07.2018, в якому просило: - залучити до участі у справі в якості третіх осіб , які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у м. Києві, Міністерство оборони України ; - визнати недійсним Договір купівлі-продажу Сараю СТФ від 26.07.2018, укладений між ТОВ "ФБК "Луч" та ТОВ "Українська будівельно-промислова група", посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 841.

16. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури встановлено, що 26.07.2018 між ТОВ "ФБК "Луч" та ТОВ "Українська будівельно-промислова група" укладено спірний договір купівлі-продажу Сараю СТФ.

17. Позивач зазначає, що продаж нерухомого майна проводився без залучення суб`єкта оціночної діяльності та без проведення оцінки для визначення ринкової вартості нерухомого майна. Стверджує, що оцінка нерухомого майна проведена на підставі Довідки про балансову вартість нерухомого майна ТОВ "Українська будівельно-промислова група" від 14.06.2018, згідно якої балансова вартість Сараю СТФ становить 239 180 грн.

18. Водночас, зазначає, що 31.01.2022 між ТОВ "ФБК "Луч", в особі ліквідатора Бандоли О. О. та ПП "Консалтингова група "АРГО-ЕКСПЕРТ", в особі директора Романюка М. В. , укладено Договір № 220131-001 про незалежну оцінку вартості майна та відповідно до висновку про оцінку ймовірна ринкова вартість Сараю СТФ, що знаходиться за адресою: Київська область, Яготинський район, село Фарбоване, вулиця Паризької комуни, № 1-г (один тире літера "г") станом на 26.07.2018 складає 3 600 000 грн.

19. Враховуючи викладене, позивач доводить, що ТОВ "ФБК "Луч" продано нерухоме майно за ціною, нижчою від ринкової.

20. При цьому, ліквідатор вказує, що маючи заборгованість у розмірі 73 218 379,40 перед ГУ ДПС у м. Києві боржник відчужив вказане майно за ціною нижчою за ринкову. Внаслідок укладеного договору купівлі-продажу Сараю СТФ, у боржника стало недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з цим, просить суд визнати зазначений Договір купівлі-продажу Сараю СТФ від 26.07.2018 недійсним.

21. Також ліквідатор стверджує, що договір купівлі-продажу підписано керівником ТОВ "Українська будівельно-промислова група" громадянином ОСОБА_2 , який є колишнім учасником ТОВ "ФБК "Луч". Вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є заінтересованими особами стосовно боржника.

22. Правовою підставою позову ліквідатор зазначає норми ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

23. Ліквідатором також подано до суду заяву про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та просить поновити строк на звернення з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 24. 27.03.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) задоволено позов ТОВ "ФБК "Луч" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бандоли О. О., визнано недійсним договір купівлі-продажу сараю СТФ від 26.07.2018, укладений між ТОВ "ФБК "Луч" та ТОВ "Українська будівельно-промислова група", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О. С. та зареєстрований у реєстрі під № 841.

25. Суд дійшов висновку, що спірний договір купівлі-продажу Сараю СТФ від 26.07.2018 вчинений без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, із введенням в оману стосовно реальної ціни предмету договору, тому зазначений договір суд вважає фіктивним і таким, який слід визнати недійсним.

26. Разом з тим, суд вказав, що твердження позивача, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є заінтересованими особами стосовно боржника - ТОВ "ФБК "Луч" знайшли своє підтвердження в матеріалах справи. Короткий зміст апеляційної скарги ФГ "Соломія-2"

27. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Соломія-2" (далі - ФГ "Соломія-2") звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

28. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ФГ "Соломія-2" зазначає, що результат розгляду даної справи, а саме резолютивна частина рішення, безпосередньо підтверджує та змінює права і обов`язки ФГ "Соломія-2", як нового власника, оскільки визнання недійсним спірного договору, призведе до скасування низки усіх подальших правочинів щодо цього майна, зокрема і договору в результаті якого майно було придбано ФГ "Соломія-2". Втім позивачем не реалізовано його виключне право на залучення ФГ "Соломія-2" до участі у справі як співвідповідача, що унеможливлювало задоволення судом позову, який прямо і безпосередньо стосувався прав ФГ "Соломія-2", відтак суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права і дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

29. Скаржник також наголошує, що ФГ "Соломія-2", яке є власником спірного майна не було залучено до участі у справі, зокрема, в якості належного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

30. Також ФГ "Соломія-2" вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки визнання недійсними договору купівлі-продажу покупця, який відчужив об`єкт нерухомого майна іншій особі, не матиме наслідком відновлення майнових прав позивача. Натомість належним способом захисту є саме віндикаційний позов.

31. Крім того, ФГ "Соломія-2" зазначає, що оспорюваний договір не містить ознак фраудаторності з огляду на те, що на момент відчуження майна ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_2 не мали жодного відношення до ТОВ "ФБК "Луч"; на момент укладення договору ТОВ "ФБК "Луч" не мало заборгованостей перед кредиторами; висновок про ймовірну вартість майна не може бути підставою для визнання договору фраудаторним. Короткий зміст апеляційної скарги ТОВ "Українська будівельно-промислова група"

32. ТОВ "Українська будівельно-промислова група" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2023 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

33. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що при розгляді даної справи місцевий суд не з`ясував належний склад учасників справи та не залучив власника майна, яким є ФГ "Соломія-2".

34. Зазначає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки спірне майно було неодноразово відчужене після укладення оспорюваного правочину. Враховуючи те, що спірне майно неодноразово було відчужено, належним та ефективним способом захисту можливо вважати заявлення вимоги щодо витребування майна на користь позивача, оскільки задоволення позовних вимог у даній справі не призводить абсолютно до жодних юридичних наслідків, не відновлює та не захищає права позивача, так як спірний сарай наразі має нового власника, а саме - ФГ "Соломія-2".

35. Вказує про відсутність ознак фраудаторності спірного договору. На момент відчуження майна ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_2 не мали жодного відношення до ТОВ "ФБК "Луч". Станом на момент укладення договору ТОВ "ФБК "Луч" не мало жодних заборгованостей перед кредиторами, відсутні відкриті виконавчі провадження, рішення суду чи відкриті судові провадження щодо стягнення будь-яких заборгованостей.

36. Скаржник стверджує, що висновок місцевого суду про наявність кредиторської заборгованості та укладання договору купівлі-продажу з метою уникнення боргової відповідальності, ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки, станом на дату укладання правочину, ТОВ "ФБК "Луч" не мало жодних фінансових зобов`язань перед будь-якими кредиторами.

37. Також стверджує, що ТОВ "Українська будівельно-промислова група" про розгляд справи належним чином повідомлено не було. Відтак, ТОВ "Українська будівельно-промислова група" було позбавлено права на захист своїх інтересів, висловлення заперечень, надання доказів на підтвердження необґрунтованості позовних вимог, а також заявлення клопотання про застосування строку позовної давності.

38. Таким чином, враховуючи те, що з часу вчинення договору купівлі-продажу від 26.07.2018 та до моменту пред`явлення даного позову у лютому 2022 року минуло майже 4 роки, тому скаржник вважає, що існують підстави для застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог.

39. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, апелянт зазначає, що оскільки відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 40. 27.09.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст складено та підписано 13.10.2023) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Соломія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) - закрито. Апеляційну скаргу ТОВ "Українська будівельно-промислова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) - залишено без змін.

41. Щодо апеляційної скарги ФГ "Соломія-2" суд апеляційної інстанції вказав, що воно не було залучено до участі у даній справі, однак і оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки ФГ "Соломія-2", в мотивувальній частині рішення не містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки ФГ "Соломія-2", у резолютивній частині рішення суд також прямо не вказав про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

42. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ФГ "Соломія-2" не є стороною спірного договору купівлі-продажу Сараю СТФ від 26.07.2018 і відповідно підстав для залучення його в якості відповідача в даній справі не вбачається. Саме при зверненні ліквідатора з позовом про витребування у ФГ "Соломія-2" вказаного майна останнє має набути статусу відповідача в справі з усіма визначеними процесуальним кодексом правами і обов`язками. При цьому, суд зауважив, що вказана обставина не є такою, що має неминуче настати, оскільки звернення з будь-яким позовом до суду є саме правом позивача та залежить від певних фактів та дій осіб. З урахуванням викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ "Соломія-2" на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/18506/20 (910/2564/22) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.

43. Водночас, апеляційний господарський суд погодився з місцевим судом щодо наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

44. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що ТОВ "Українська будівельно-промислова група" як сторону спору було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції в розумінні приписів ст.ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, і відповідно в нього відсутнє право на звернення з заявою про застосування строків позовної даності у справі на стадії апеляційного перегляду справи, а в апеляційного суду підстави для вирішення такої заяви скаржника. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ А. Доводи касаційної скарги ФГ "Соломія-2" 45. 03.11.2023 ФГ "Соломія-2" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22); прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

46. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами ст.ст. 216, 387, 388 ЦК України та неврахуванням висновків Верховного Суду про те, що належним способом захисту у цій справі має бути віндикаційний позов, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 18.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц, постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/17228/19, від 01.02.2021 у справі № 357/4303/18, від 25.05.2020 у справі № 554/8080/16-ц, від 22.12.2021 у справі № 752/14877/18, від 01.02.2021 у справі №357/4303/18, від 27.07.2022 у справі № 607/14871/20, від 10.11.2021 у справі № 206/1198/19, від 30.11.2022 у справі № 183/900/17, від 22.06.2022 у справі № 450/2348/18, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

47. Крім того скаржник посилається на положення ст. 17, 254 ГПК України та стверджує про наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 910/2611/18, від 09.04.2019 у справі № 916/1717/17, від 03.07.2019 у справі № 910/15668/18, від 03.06.2022 у справі № 927/354/17, від 26.04.2023 у справі №920/695/16, від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12, а також помилкового незалучення ФН "Соломія-2", яке є власником спірного майна в якості відповідача у цій справі та неврахування судами висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21, від 28.02.2023 у справі № 541/483/21.

48. ФГ "Соломія-2" також наголошує на відсутності ознак фраудаторного правочину у оспорюваного договору купівлі-продажу. Б. Доводи касаційної скарги ТОВ "Українська будівельно-промислова група" 49. 03.11.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "Українська будівельно-промислова група" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22); прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

50. ТОВ "Українська будівельно-промислова група" стверджує про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

51. Скаржник, посилаючись на положення ст. 48, 49 ЦПК України, ст. 14 ГПК України та висновки Верховного Суду у постановах від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12 стверджує, що суд не з`ясував належний склад учасників справи. На момент звернення до суду ТОВ "Українська будівельно-промислова група" не було власником майна, воно було неодноразово відчужене після укладання оспорюваного договору, останнім власником сараю є ФГ "Соломія- 2", яке не було залучене до справи.

52. ТОВ "Українська будівельно-промислова група", посилаючись на ст. 216, 387, 388 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, 14.11.2018 № 183/1617/16 від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц, постанови Верховного Суду від 28.09.2022 по справі № 910/17228/19, 01.02.2021 у справі № 357/4303/18, від 22.12.2021 у справі № 752/14877/18, від 27.07.2022 у справі № 607/1487/20, від 10.11.2021 у справі № 206/1198/19, від 30.11.2022 у справі № 183/900/17, від 22.06.2022 у справі № 450/2348/18, доводить, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки визнання недійсними договору купівлі-продажу покупця, який вже відчужив об`єкт нерухомого майна іншій особі, не матиме наслідком відновлення майнових прав позивача, а належним способом захисту є саме віндікаційний позов.

53. Крім того, скаржник стверджує про відсутність ознак фраудаторності у оспорюваного договору, оскільки укладений особами, які не мали відношення до боржника, на момент укладення договору боржник не мав заборгованостей перед кредиторами, а висновок про ймовірну ринкову вартість майна не може слугувати належним та допустимим доказом щодо дійсної вартості майна станом на 26.07.2018.

54. Також, ТОВ "Українська будівельно-промислова група" вказує про наявність підстав для застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог та посилається на правові позиції Верховного Суду в постановах від 26.09.2019 у справі №924/1114/18, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15, від 16.11.2016 у справі №487/10132/14-ц щодо визначення моменту виникнення права на позов; постановах від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц щодо початку перебігу строку позовної давності у випадку пред`явлення позову іншою уповноваженою особою; постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц щодо вирішення апеляційним судом заяви про застосування позовної давності, якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції, а відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи. Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу 55. 05.12.2023 від ліквідатора ТОВ "ФБК "Луч" арбітражного керуючого Бандоли О. О. надійшли відзиви на касаційні скарги ФГ "Соломія-2" та касаційну скаргу ТОВ "Українська будівельно-промислова група", в яких просить Суд залишити без задоволення касаційні скарги, а оскаржувані судові рішення без змін. Ліквідатор стверджує, що спірний правочин вчинений без наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися ним, є фіктивним та підлягає визнанню недійсним. Щодо складу учасників спору, ліквідатор вказує, що ФГ "Соломія-2" не є стороною спірного правочину, а визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Також стверджує, що судом першої інстанції належним чином повідомлено позивача про розгляд справи. 56. 23.01.2024 до Верховного Суду від ТОВ "ФБК "Луч" також надішли письмові пояснення, в яких вказано, що підставою звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а не з позовом про витребування майна стало те, що у банкрута відсутні кошти на оплату судового збору, а також невизначеність в досягненні/недосягненні правового результату. При цьому, боржник посилається на висновки Верховного Суду щодо ефективності обраного способу захисту та вказує, що Європейський суд з прав людини не вказує, що суд вправі вирішувати замість позивача з яким позовом йому звертатися до суду, щоб захист його прав був реальним та ефективним. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Щодо меж розгляду касаційних скарг

57. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. А.

1. Щодо касаційної скарги ФГ "Соломія-2"

59. Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яким визнано недійсним укладений між боржником та відповідачем договір купівлі-продажу нерухомого майна, ФГ "Соломія-2" стверджувало, що воно наразі є власником майна, відчуженого за оспорюваним у цій справі договором, а тому, на думку скаржника, місцевий господарський суд вирішив питання про його права та інтереси.

60. Здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині рішення суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ "Соломія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 та оцінивши доводи апеляційної скарги ФГ "Соломія-2", Верховний Суд дійшов наступних висновків.

61. Відповідно до ч. 1, абз. 2, 3 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

62. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

63. Частиною першою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

64. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

3. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

4. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України).

65. У цій справі з позовом до ТОВ "Українська будівельно-промислова група" звернувся ліквідатор ТОВ "ФБК "Луч" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ними.

66. При цьому, Верховний Суд зауважує, що у спорі про визнання недійсним договору, укладеного між його сторонами, за позовом однієї сторони цього договору вірним є визначення відповідачем його другої сторони.

67. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФГ "Соломія-2" не є стороною договору купівлі-продажу Сараю СТФ від 26.07.2018, ліквідатором не заявлялися вимоги до ФГ "Соломія-2" та скаржник не був залучений до участі у цій справі.

68. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

69. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

70. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

71. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

72. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

73. Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

74. Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

75. Таким чином, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

76. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

77. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

78. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

79. Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

80. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

81. Пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

82. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

83. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

84. Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

85. Отже, встановивши, що позовні вимоги ліквідатора ТОВ "ФБК "Луч" заявлені до відповідача - ТОВ "Українська будівельно-промислова група", а ФГ "Соломія-2" не є стороною спірного договору купівлі- продажу Сараю СТФ від 26.07.2018 і до нього не заявлено вимог в тому числі щодо витребування майна, водночас, рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки ФГ "Соломія-2", ні в мотивувальній ні в резолютивній частині рішення не містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

86. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги ФГ "Соломія-2" про порушення судом апеляційної інстанції ст. 17, 254 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

87. За таких обставин, Верховний Суд не надає оцінку доводам касаційної скарги ФГ "Соломія-2", які стосуються суті спору. А.

2. Щодо касаційної скарги ТОВ "Українська будівельно-промислова група"

88. Як вже зазначалося, у цій справі ліквідатором боржника в межах справи про банкрутство ТОВ "ФБК "Луч" заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу сараю СТФ від 26.07.2018, укладеного між ТОВ "ФБК "Луч" та ТОВ "Українська будівельно-промислова група", внаслідок чого у боржника стало недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів.

89. Преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства закріплено одним із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

90. Наповнення ліквідаційної маси боржника, і як наслідок задоволення сукупності вимог кредиторів боржника, відбувається за рахунок майнових активів боржника.

91. Тобто очевидною метою оспорення ліквідатором правочину, за яким боржник відчужив майно, внаслідок чого у боржника стало недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів, має бути повернення такого майна з метою наповнення ліквідаційної маси.

92. У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду вкотре звернула увагу, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

93. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

94. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

95. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

96. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 52)).

97. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у cправі № 905/77/21 дійшов такого висновку: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

98. Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20)).

99. У п. 138 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) також наведено висновок про те, що, якщо позивач звернеться до суду з вимогою про витребування нерухомого майна від його кінцевого набувача, про якого містяться відповідні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, такий набувач має бути відповідачем.

100. У цій справі, позовні вимоги ліквідатора ТОВ "ФБК "Луч" спрямовані на визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (сарай СТФ) за яким, боржник відчужив спірне майно ТОВ "Українська будівельно-промислова група". При цьому, вимога про повернення відчуженого майна боржнику від ТОВ "Українська будівельно-промислова група" ліквідатором не заявлялася.

101. В апеляційній скарзі, ТОВ "Українська будівельно-промислова група" наголошувало, що після укладання оспорюваного у цій справі правочину, спірне майно було неодноразово відчужено та наразі має нового власника - ФГ "Соломія-2". Скаржник доводив, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту мав бути віндикаційний позов, а не позов про визнання недійсним договору.

102. Верховний Суд дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "Українська будівельно-промислова група" не були очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду апеляційної інстанції повного їх дослідження та надання їм належної оцінки.

103. Зокрема, суд апеляційної інстанції, користуючись наданими ст. 269 ГПК України повноваженнями, мав оцінити наведені скаржником доводи щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав та подані докази щодо чинного власника спірного майна перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

104. Однак, судом апеляційної інстанції не були враховані наведені вище висновки Верховного Суду щодо ефективного та належного способу захисту порушених прав, а доводи апеляційної скарги ТОВ "Українська будівельно-промислова група" залишені поза увагою.

105. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

106. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

107. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

108. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

109. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

110. За змістом частини першої статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

111. Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

112. Проте суд апеляційної інстанції не переглянув та не перевірив законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "Українська будівельно-промислова група" та не врахував наведені вище висновки Верховного Суду, а постанова суду апеляційної інстанції не містить аргументованих мотивів прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги, що не відповідає критеріям, які визначені у частині першій статті 282 ГПК України.

113. Отже, наведені ТОВ "Українська будівельно-промислова група" у касаційній скарзі аргументи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної постанови знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

114. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому прийнята постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи в частині розгляду апеляційної скарги ТОВ "Українська будівельно-промислова група" на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

115. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

116. Згідно пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

117. Враховуючи вищевикладене касаційна скарга ТОВ "Українська будівельно-промислова група" підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 - скасуванню із направленням справи в частині розгляду апеляційної скарги ТОВ "Українська будівельно-промислова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

118. Водночас, встановивши відсутність порушення судом апеляційної інстанції положень п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України в частині розгляду апеляційної скарги ФГ "Соломія-2", Верховний Суд залишає касаційну скаргу ФГ "Соломія-2" без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ "Соломія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 - без змін. В. Розподіл судових витрат

119. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

120. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Соломія-2" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-промислова група" задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) скасувати в частині розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-промислова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023.

4. В скасованій частині справу № 910/18506/20 (910/2564/22) передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

5. В частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Соломія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/18506/20(910/2564/22) постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/18506/20 (910/2564/22) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді В. Картере К. Огороднік