Постанова Харківський апеляційний суд № 621/317/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 621/317/20 Головуючий суддя І інстанції Шахова В. В. Провадження № 22-ц/818/18/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: спори про припинення права власності на земельну ділянку П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ,представника ОСОБА_1 адвоката Саніна Арсенія Олександровича на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 12 серпня 2022 року, по цивільній справі №621/317/20, за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашиної Оксани Юріївни, в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати незаконними та скасувати накази, скасувати запис про державну реєстрацію права власності та повернути земельну ділянку. Позов мотивовано тим, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 червня 2015 року № 1669-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтованим розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 липня 2015 року № 173-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передано у власність земельну ділянку площею 0,06 га, з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0769 для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаних наказів Державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Пашук В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності №10594208. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту. Під час розгляду вказаної заяви матеріали із Задонецької селищної ради Зміївського району Харківської області щодо листа з проханням надати позицію щодо можливості надання Головним управлінням дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі яких земельна ділянка може бути передана у власність (користування), а також перевірити її бажане місце розташування на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади не отримані, а відтак повна та достовірна інформація щодо додержання законодавства і можливості відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва на бажаній ОСОБА_1 земельній ділянці відсутня. У той же час листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 30 вересня 2014 року № 05.02-16-4898 до Головного управління Держземагентства у Харківській області направлявся перелік наявних картографічних даних по територіям та об`єктам природно-заповідного фонду області станом на 30 вересня 2014 року, в який було включено Національний природний парк «Гомільшанські ліси». Незважаючи на вказані відомості органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», не зазначено. Крім цього, відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0798 з урахуванням «Проекту створення національного природного парку «Гомільшанські ліси» та «Проекту організації території національного природного парку «Гомільшанські ліси» знаходиться в господарській зоні Національного природного парку. На час формування земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0769, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкту природно-заповідного фонду України (Національного природного парку), надання її у власність громадянину для індивідуального садівництва, необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до компетенції якого належить таке погодження в межах його повноважень. Передача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області вказаної земельної ділянки у власність громадянину для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку в частині їх зменшення та ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, такі дії були здійснені усупереч процедури, встановленої законом. Відповідно до шару Кадастрової карти України «умовна набережна захисна смуга» вказана земельна ділянка знаходиться у водоохоронній зоні р.Сіверський Донець. Отже, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними та скасуванню. Вказував, що на підставі частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» діє в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси», вважаючи дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 такими, що порушують інтереси держави. Пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного права держави на землі природно-заповідного фонду, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями природно-заповідного фонду у встановлений законом спосіб. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 12 серпня 2022 року позовні вимоги Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 червня 2015 року № 1669-СГ про надання ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 липня 2015 року №173-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0769 площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис № 10594208 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0769 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Пашук В.В. за ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0769 площею 0,06 га у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси». Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір по 4204,00 грн з кожного. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Санін А.О. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що суд помилково вважав звіт спеціалістів належним та допустим доказом. Разом з тим за наявною в Головному управлінні інформацією проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення стосовно НПП «Гомільшанські ліси» відсутній, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на який наданий дозвіл розпорядженням КМУ від 18.12.2018 року №1024-р не розроблений, не погоджений та відповідно не затверджений. Не є належним доказом висновок спеціалістів Харківського національного університету імені М.В. Каразіна, який був зробленій з цього приводу. Вказує, що межі НПП «Гомільшанські ліси» не закріплено межовими знаками в натурі (на місцевості). Таким чином, за відсутності встановлених меж НПП «Гомільшанські ліси» та координат їх поворотних точок, визначених відповідно до чинного законодавства, неможливо встановити факт накладання сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 6321782500:01:000:0769 на ці межі. Наголошує, що прокуратурою у спірних правовідносинах не наведено однозначних і беззаперечних доводів та посилань на національне законодавство, на підставі яких можливе визнання протиправними та скасування наказів, скасування запису про права власності та на якій правовій підставі земельна ділянка має бути вилучена з приватної власності та повернута НПП. Повідомляє, що НПП «Гомільшанські ліси» не є ані власником, ані законним користувачем спірної земельної ділянки. Вважає, що у справі не доведено перебування спірної земельної ділянки у користуванні НПП та наступне вибуття її з власності або користування, тому задоволення судом вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянки суперечить чинному законодавству. Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання прокурором вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» стосовно направлення повідомлення суб`єктам владних повноважень, які зазначені вище, з приводу необхідності звернення до суду в інтересах держави з метою скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Посилається на висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №405/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №560/17272/15ц, від 2 липня 2019 року у справі №48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16. Зазначає також, що враховуючи зазначені правові висновки, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Також звертає увагу на те, що у даному випадку сплив загальний трирічний строк позовної давності для звернення з позовом, оскільки прокурор у лютому 2020 року звернувся за вимогами про скасування наказів Головного управління, прийнятих у 2015-2016 роках. В цьому покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі №359/2012/15-ц про те, що позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних прав. На підставі встановлених фактичних обставин справи, а також враховуючи відповідні визначеними законодавчими приписами повноваження органів прокуратури, стверджує, що прокурором не доведено обставин об`єктивної неможливості для здійснення перевірки законності спірних наказів і звернення до суду в межах позовної давності. Отже до вимог про визнання недійсним договорів на витребування майна на підставі ст.ст.203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Харківській області просить з аналогічних підстав рішення скасувати, новим рішенням у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що лист Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року №04.01-220218 не можна вважати достовірним та достатнім доказом, як того вимагає ЦПК України. Інформація про правовий статус сформованих та несформованих земельних ділянок збирається, зберігається та обліковується органами земельних ресурсів. Вказує, що межі НПП «Гомільшанські ліси» не закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками, таким чином, за відсутності встановлених меж НПП та координат поворотних точок земель НПП, визначених відповідно до чинного законодавства, неможливо встановити факт перебування сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 6321782500:01:000:0769 в межах НПП. Вказує, що висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна є неналежним доказом, який ґрунтується на припущеннях, та мав не прийматися судом, оскільки за відсутності встановлених меж НПП та координат поворотних точок земель НПП, неможливо порівняння та дослідження знаходження координат сформованої земельної ділянки, кадастровий номер в 6321782500:01:000:0769 межах НПП. Повідомляє, що НПП «Гомільшанські ліси» не є ні власником ні законним користувачем спірної земельної ділянки, позивачем взагалі не доведено, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні НПП, а потім вибула з власності/користування, а тому задоволення вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку у відання держави в особі НПП повністю суперечить чинному законодавству. Зазначає, що суд, керуючись неналежними доказами та доводами, без урахування положень чинного законодавства дійшов висновку про приналежність спірної ділянки до земель природно-заповідного фонду та на підставі цього про можливість скасування наказів, запису про право власності та зобов`язання повернення земельної ділянки. Також, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №405/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №560/17272/15ц, від 2 липня 2019 року у справі №48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 вважає що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, а тому слід відмовити у задоволенні позову також з цих підстав. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представниці прокуратури та НПП «Гомільшанські ліси», за відсутності інших учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та не з`явилися у судове засідання з невідомих причин, що відповідно до ст. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого сільського господарства, відбулося всупереч процедури, встановленої законом. Суд зазначив, що в матеріалах справи наявне охоронне зобов`язання, відповідно до якого Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» створеного, оголошеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району. Зі змісту цього охоронного зобов`язання вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво. Вказано, що оскільки оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийняті з порушенням норм закону, то вони підлягають скасуванню, а також, як наслідок, підлягає скасуванню запис про проведену державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та земельна ділянка підлягає поверненню у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Судом першої інстанції встановлено ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарських угідь (сіножаті), що розташована за межами населеного пункту с. Коропове на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області для подальшої передачі у власність (т. 1 а.с. 34). Згідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 червня 2015 року № 1669-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 0,06 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05) (т. 1 а.с. 32). Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 липня 2015 року № 173-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», затверджено розроблений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05), розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0769, площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для ведення індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05) (т. 1 а.с. 33). Зі змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0769 площею 0,06 га з цільовим призначенням: для ведення індивідуального садівництва, розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, форма власності: приватна власність, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1 а.с. 31). З листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», проекти землеустрою щодо їх відведення до Департаменту не надходили та не погоджувались (т. 1 а.с. 37). Судом установлено, що рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу Національного природного парку «Гомільшанські ліси», відповідно до вищевказаної норми закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося. Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення й землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення є різними категоріями земель. Землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина перша статті 43 ЗК України). Це кореспондує частині першій статті 7 Закону про ПЗФ. Національні природні парки включені до земель природно-заповідного фонду згідно із статтею 44 ЗК України. Порядок використання таких земель визначається законом (частина друга статті 45 ЗК України). До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом (пункт «г» частини четвертої статті 84 ЗК України). Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. При цьому набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України). А припинення цього права можливе лише за добровільною згодою набувача такого права або шляхом примусового вилучення у такої особи земельної ділянки (статті 140 та 141 ЗК України). Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 ЗК України). Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених ЗК України. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (відповідно до частин першої та десятої статті 149 ЗК України). Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України). Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Частина третя статті 186-1 ЗК України визначає перелік органів та осіб, з якими здійснюється погодження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій, зокрема, природно-заповідного фонду. Передбачене обов`язкове погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частини третя та четверта статті 7 Закону про ПЗФ). Території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища (частина перша статті 9 Закону про ПЗФ). Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (частини перша та четверта статті 20 Закону про ПЗФ). Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України (частина перша статті 53 Закону про ПЗФ). Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (згідно із абзацами першимтретім частини третьої статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, далі Закон про держреєстрацію). Велика Плата Верховного Суду у своїй постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц зазначила, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону по ПЗФ потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому за таких умов негаторний позов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику (пункти 7.297.30). Таким чином зазначений правовий висновок спростовує доводи апеляційної скарги щодо застосування позивачем неналежного способу захисту (негаторного позову) у цій справі у цьому аспекті. Щодо доводів апеляційної скарги, що експертний висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна є неналежним доказом, судова колегія відхиляє, оскільки зазначений висновок сформований та основі загальнодоступної картографічної карти та визначених умовних меж «Гомільшанські ліси», а автори цього висновку є кваліфікованими спеціалістами у цій області знань. Щодо доводів апеляційної скарги, що НПП «Гомільшанські ліси» не є ні власником, ні законним користувачем спірної земельної ділянки, та, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні НПП, а потім вибула з власності/користування, а тому задоволення вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0769 площею 0,06 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси» суперечить чинному законодавству судова колегія зазначає наступне. Зі змісту частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вбачається, що оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду. Аналіз змісту вказаного документу підтверджує, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області передало під охорону землекористувачу (ДП «Зміївське лісове господарство») території площею 7 610,7 га, включені до складу частини території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» без вилучення у землекористувача, в тому числі з розташованою спірною земельною ділянкою в його складі. Отже, наявність охоронного зобов`язання у об`єкта природно-заповідного фонду, з урахуванням положень частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд», яке оформлено центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім доказом для підтвердження статусу відповідної території як належної до земель природно-заповідного фонду. У даному випадку статус Національного природного парку «Гомільшанські ліси», як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо відповідним Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004. Даний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року по справі № 544/1336/13-а (провадження № К/9901/5635/18). Видана земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в межах визначених картографічними даними НПП "Гомільшанські ліси", в яких визначено зонування та квартали парку, а також його структура. Таким чином передача Управлінням Держгеокадастру у Харківській області спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку «Гомільшанські ліси» в частині її зменшення. Частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель природно-заповідного фонду. У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Таким чином вимоги про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0769 площею 0,06 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси» передбачено законом, здійснено з легітимною метою та відповідає екологічним інтересам суспільства. Зазначені висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду у аналогічних справах, а саме постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №621/3475/19 та вимогам п. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що прокурором пропущено строк на звернення до суду, оскільки прокуратура здійснює контроль за здійсненням органами місцевого самоврядування та прийняття останніми рішень. Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. В матеріалах справи наявні докази на підтвердження дотримання прокурором вказаних норм Закону України та цивільного процесуального права. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статуту позивача. Посилання представника ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на пропуск позивачем строку позовної давності є також безпідставним, оскільки у даному випадку йдеться про триваюче правопорушення та спростовуються встановленими судом обставинами справи на підставі наступного. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У частині першій статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019220000000727 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила у відповідності до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України. Частинами третьої-п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення. Суд враховує, що оспорюванні накази видані у 2015 році, а прокурор звернувся з позовом до суду у листопаді 2019 року, оскільки позивачам, в інтересах яких пред`явлено позов прокуратурою, стало відомо про порушення прав та законних інтересів саме під час досудового розслідування кримінального провадження № 42019220000000727 від 15 листопада 2019 року, а саме: після отримання відповідних документів від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та інформації Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації у січні 2019року та повідомлення прокуратури у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що об`єктивно позбавило позивачів можливості дізнатися про його існування. Отже, в даному випадку, позивачі дізналися про порушення їх прав та законних інтересів на момент отримання зазначеної інформації в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42019220000000727 від 15 листопада 2019 року. З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перебіг позовної давності розпочався з листопада 2019 року, отже підстав вважати цей строк пропущеним немає. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскільки доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, висновків суду не спростовані, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , представника ОСОБА_1 адвоката Саніна Арсенія Олександровича залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 12 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2024 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.