Постанова КЦС ВС № 522/11884/22-Е

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м. Київ справа № 522/11884/22-Е провадження № 61-15822св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома Ганна Сергіївна, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 , яка подана його представником - адвокатом Сарсаковим Станіславом Олександровичем, на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року у складі судді Косіциної В .В. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просили визнати незаконними дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Г. О. щодо посвідчення: - довіреності, яка видана від імені ОСОБА_2 на право розпорядження квартирою АДРЕСА_1 та зареєстрована 23 жовтня 2020 року за № 873 й посвідчена приватним нотаріусом Руденко Г. О.; - заяви від 02 лютого 2021 року, зареєстрованої в реєстрі за № 54, яка посвідчена приватним нотаріусом Руденко Г. О.; - довіреності, яка видана від імені ОСОБА_1 , на представництво інтересів позивача та розпорядження всім належним йому майном, зареєстрованої 02 лютого 2021 року за № 533 та посвідченої приватним нотаріусом Руденко Г. О.; - заяви від 23 жовтня 2022 року, зареєстрованої в реєстрі за № 872, яка посвідчена приватним нотаріусом Руденко Г.О. та визнати їх недійсними. Також просили визнати недійсними: - договір позики від 16 лютого 2021 року за реєстровим № 146 зі змінами та доповненнями; - іпотечний договір від 16 лютого 2021 року за реєстровим № 147 зі змінами та доповненнями; - іпотечний договір від 09 листопада 2020 року за реєстровим № 1174 зі змінами та доповненнями; - договір позики від 09 листопада 2020 року за реєстровим № 1173 зі змінами та доповненнями; - іпотечний договір від 05 лютого 2021 року за реєстровим № 229 зі змінами та доповненнями; - договір позики від 05 лютого 2021 року за реєстровим № 228 зі змінами та доповненнями. Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 03 березня 2020 року індексний номер 51446387, виконаний приватним нотаріусом Фроловою Р. В. Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 03 березня 2020 року індексний номер 51446557, виконаний приватним нотаріусом Фроловою Р. В. Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 16 лютого 2021 року індексний номер 56648879, виконаний приватним нотаріусом Хома А. С. Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер 56648269 від 16 лютого 2021 року, виконаний приватним нотаріусом Хома А. С. Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 09 листопада 2020 року індексний номер 55030898, виконаний приватним нотаріусом Фроловою Р. В. Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 05 лютого 2021 року індексний номер 56481619, виконаний приватним нотаріусом Фроловою Р. В. Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 05 лютого 2020 року індексний номер 56482051, виконаний приватним нотаріусом Фроловою Р. В. Свої вимоги обґрунтовували тим, що зазначені вище довіреності вони не видавали та не підписували, їх посвідчила донька без їх відома да згоди. Приватний нотаріус, посвідчивши ці довіреності та заяви про згоду подружжя на укладення правочинів без встановлення осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, порушила вимоги Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правила нотаріального діловодства. Договори позики та іпотечні договори укладені без їх (позивачів) волевиявлення, на підставі документів, які не підписували. Вони не отримували грошові кошти за вказаними договорами позики, не знали про їх укладення та не бажали настання будь-яких наслідків, пов`язаних із правочинами. Короткий зміст заяви про забезпечення позову У жовтні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Шаврова І. І. звернулися із заявою про забезпечення позову, у якій просили заборонити відповідачу, а також будь-яким особам-суб`єктам на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам державної реєстрації (у тому числі, але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна -предмету іпотеки за: - іпотечним договором від 16 лютого 2021 року за реєстровим № 147 зі змінами та доповненням до нього; - іпотечним договором від 09 листопада 2020 року за реєстровим № 1174 зі змінами та доповненнями до нього; - іпотечним договором від 05 лютого 2021 року за реєстровим № 229 зі змінами та доповненнями до нього. Заява обґрунтована тим, що поза волею позивачів, отримавши у неправомірний спосіб довіреність на представництво їх інтересів та розпорядження належним їм майном, відповідачка ОСОБА_3 уклала ряд договорів позики та іпотечних договорів, усупереч волевиявленню позивачів, на підставі чого у подальшому було вчинено ряд нотаріальних та реєстраційних дій, унаслідок чого майно, що належить позивачам, знаходиться під обтяженням, чим порушується їх право вільно та на власний розсуд розпоряджатися ним. Вказувала, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів іпотеки та визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора щодо реєстрації іпотеки, тому існує вірогідність, що відповідачі будуть намагатися продати квартири. У разі не вжиття заходів забезпечення позову, реалізації іпотечного застереження відповідачами та задоволення судом позовних вимог будуть ініційовані інші судові процеси щодо визнання права власності на вказані квартири, що не відповідає принципам цивільного судочинства та не буде відображати ефективний спосіб захисту порушених прав позивачів. Невжиття заходів забезпечення позовну може призвести до подальших незаконних дій з майном позивачів. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено відповідачам, а також будь-яким особам - суб`єктам, на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам державної реєстрації (у тому числі, але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - предмету іпотеки за: іпотечним договором від 16 лютого 2021 року за реєстровим № 147 зі змінами та доповненнями до нього; іпотечним договором від 09 листопада 2020 року за реєстровим №1174 зі змінами та доповненнями до нього; іпотечним договором від 05 лютого 2021 року за реєстровим № 229 зі змінами та доповненнями до нього, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстр. номер об`єкта нерухомого майна 727313451101); АДРЕСА_3 (реєстр. номер об`єкта нерухомого майна в книзі: 493пр-стор 185-р. №3359 від 02 вересня 2003 року); АДРЕСА_4 (реєстр. номер в Книзі 132 доп. Стор. 22 р. 3286 від 18 грудня 2000 року). Визначено, що ухвала підлягає негайному виконанню. Суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Суд урахував, що позивачі обґрунтували наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу може забезпечити ефективний захист їх порушеного права, поновлення цих прав та інтересів. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права, вважав що вжитий місцевим судом вид заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Короткий зміст вимог касаційної скарги 02 листопада 2023 року представник ОСОБА_6 - адвокат Сараков С. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.. Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішення заяви про забезпечення позову. Суди не звернули увагу на те, що матеріали справи не підтверджують існування реального спору про майнові права між позивачами і відповідачами як іпотекодержателями спірного майна. Оспорюючи дійсність довіреностей та договорів позики і іпотеки, позивачі посилаються виключно на заяву своєї доньки, тобто зацікавленої особи, яка зізнається у вчиненні спільно з нотаріусом підробки офіційних документів, на підставі яких отримувала кошти в позику під заставу нерухомості. Жодних інших відомостей про незаконність оспорюваних довіреностей та договорів до позову не додано. Позивачі не надали доказів того, що нерухоме майно належить їм на праві власності, а також на обґрунтування необхідності забезпечення позову. За відсутності в матеріалах справи відповідних доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про існування спору та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. На порушення вимог процесуального законодавства суд першої інстанції не забезпечив відшкодування збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, зокрема не застосував зустрічне забезпечення відповідно до статті 154 ЦПК України. Інші доводи учасників справи Представник ОСОБА_2 - адвокат Петренко Н. О. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачі звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, як власники нерухомого майна, щодо якого були укладені договори позики та договорі іпотеки поза їх волею. У разі невжиття заходів забезпечення позову виконання остаточного рішення суду у цій справі буде унеможливлено. В результаті чого втрачає сенс як звернення до суду, так і можливе рішення суду. Окрім того необхідність застосування заходів забезпечення позову підтверджує факт переходу права власності на два спірні об`єкти. Зокрема вже 01 листопада 2011 року було укладено договори купівлі-продажу, за якими право власності на житлову нерухомість розташовану у АДРЕСА_5 , та по АДРЕСА_2 , перейшли у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій установили, що між сторонами існує спір щодо захисту права власності позивачів на спірні об`єкти нерухомого майна, здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахували обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивачів, та дійшли обґрунтованого висновку щодо застосування заходу забезпечення позову. Також у цьому випадку відсутні підстави для зустрічного забезпечення позову, оскільки позивачі у справі зареєстровані на території України, мають доход та у разі відновлення своїх порушених прав, як власників нерухомого майна, відповідачі будуть мати достатньо гарантій для відшкодування збитків. При цьому заявником не зазначено, про які саме збитки йде мова у межах тих правовідносин, які виниклі між сторонами. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Приморського районного суду міста Одеси справу № 522/11884/22-Е за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни, ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома Ганна Сергіївна, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 справу № 522/11884/22-Е призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Подібні правові висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22 (провадження № 61-12011св22), від 28 серпня 2023 року у справі № 493/1457/22 (провадження № 61-6886св23). У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що між сторонами виник спір щодо визнання незаконними дій приватного нотаріуса з посвідчення від імені позивачів довіреностей на представництво їхніх інтересів, а також можливості розпоряджатися належним їх майном, визнання недійсними договорів позики та іпотеки, скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 . Таким чином, у справі наявний спір про майнові права між позивачами та відповідачами як іпотекодержателями спірного майна, та можливості у останніх задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. З урахуванням наведеного, суди дійшли правильного висновку про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, оскільки, беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в подальшому та ускладнити ефективний захист і поновлення порушеного права власності позивачів на спірне майно у разі задоволення заявлених ними позовних вимог. Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з наданою судами оцінкою наявності підстав для забезпечення позову, висновків судів не спростовують. Питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку доводам позивачів щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову. Аргументи касаційної скарги щодо незастосування судом зустрічного забезпечення позову Верховний Суд відхиляє, виходячи з такого. Зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів. За приписами частини шостої статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 року у справі № 643/14180/21 (провадження № 61-11379св22). Випадки, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення передбачено частиною третьою статті 154 ЦПК України, однак доказів на підтвердження наявності цих випадків заявник судам попередніх інстанцій не надавав. Водночас, задовольняючи заяву позивачів про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не є суб`єктами, які вправі в силу вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна. Пунктами 1, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру. Згідно із статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Враховуючи вищенаведені положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уповноважені на вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині заборони їх вчинення означеними особами підлягає скасуванню, з постановлення в цій частині нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову щодо цих осіб. З огляду на те, що реєстраційна дія охоплює поняття відчуження, передання в оренду, управління, суборенду, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видачу довіреності щодо зазначеного майна, укладення інших видів договорів, в тому числі попередніх, договорів охорони, зберігання з будь-якими іншими особами чи організаціями та установами, а оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна будь-яким іншим особам, а не особам, які вправі їх вчиняти на підставі положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвала суду в цій частині підлягає зміні, шляхом викладення резолютивної частини в новій редакції, з урахуванням наведеного. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 457/1089/22 (провадження № 61-9420св23). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині заборони вчинення дій відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову щодо цих осіб відмовити; в решті резолютивну частину ухвали суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, змінити, виклавши її в новій редакції. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_6 , яка подана його представником - адвокатом Сарсаковим Станіславом Олександровичем, задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в частині забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в цій частині. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2022 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в частині забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії іншим особам змінити, виклавши резолютивну частину ухвали суду в такій редакції: «Заборонити уповноваженим на державну реєстрацію прав на нерухоме майно особам здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ». Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов